21 вересня 2017 р.Справа № 547/344/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. по справі № 547/344/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1І.) звернулась до Семенівського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про:
- визнання протиправною та скасування відмови, викладеної у листі № 372/6-17 від 12.01.2017, якою ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674);
- зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого права власності на земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) неодноразово зверталась до відповідача з клопотаннями про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, за результатами розгляду яких відмовлено у затвердженні проекту на розробку проекту землеустрою, зокрема, востаннє з огляду на те, що земельна ділянка відноситься до земель колективної власності та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень щодо розпорядження ними.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену в листі від 12.01.2017 № 372/6- 17, якою ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674). Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначають, що дана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вказують, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії від 17.05.1996 р., вказана земельна ділянка була включена до земель, переданих у колективну власність КСП «Дружба», а відтак, розпоряджатися цими землями можуть виключно загальні збори колишніх членів КСП. Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України від 13.03.1992 року (на даний час втратив чинність) суб'єктами колективної власності на землю визнавалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарська акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських товариств. Зазначають, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо ліквідації або реорганізації КСП «Дружба». Посилаються на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, що земля в Україні може перебувати лише у приватній, комунальній та державній власності. Проте судом не звернуто увагу на те, що згідно з пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» цього Кодексу громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки. За таких умов, перехід права колективної власності в інші форми власності є неможливим через невизнання Конституцією України та Земельним кодексом України колективної власності на землю, а також через відсутність законодавчо врегульованого механізму припинення колективної власності на земельну ділянку. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, адже остання відноситься до земель колективної власності. Також, зазначають суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає про те, що у представленому разом з проектом землеустрою Витязі з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку міститься інформація, в якій вказано форму власності «державна власність», проте, Головне управління звертає увагу на той факт, що оскільки Національна кадастрова система містить відомості у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема в частині форми власності повністю відповідає вимогам Цивільного кодексу України тому колективну власність програмне забезпечення Національна кадастрова система не передбачає, а дані до неї заносяться автоматично і не підлягають редагування власноручно. Частиною 2 статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Отже, враховуючи вищевикладене необхідно зробити висновок, що незалежно від того, що у Витязі з Державного земельного кадастру, який відображає відомості занесені в електронному вигляді, зазначено державну форму власності спірної земельної ділянки, однак Державний акт на право колективної власності (що є паперовим носієм), який на сьогодні є дійсним та не скасованим, а отже форма власності спірної земельної ділянки є колективною. На підставі вищевикладеного просять скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 р. у справі № 816/345/17.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 до суду подано письмові заперечення в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держземагенства у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) (а.с.29).
05 червня 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказом № 2455-СГ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (а.с. 30), на підставі якого позивачем розроблено відповідний проект від 12 жовтня 2015 року та отримано Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06 жовтня 2015 року (а.с. 13-86), з пункту 16 якого вбачається, що зауваження до проекту відсутні.
20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру (а.с. 87-92).
04 грудня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 4863/0/72-5, відповідно до якої зазначено про виявлення недоліків землевпорядної документації в частині геодезичних вишукувань та запропоновано звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність (а.с.93).
З урахуванням таких вимог позивач 02 березня 2016 року повторно звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру, а також коректурного аркуша про усунення зауважень (а.с. 94-95).
18 березня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 1193/6-16, відповідно до якої зазначено про необхідність уточнення інформації наданої відділом культури, туризму та архіву Семенівської РДА від 25 серпня 2015 року № 01-16/152 щодо місця розташування земельної ділянки та запропоновано звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність (а.с.96).
З урахуванням таких вимог позивач 27 квітня 2016 року знову звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру, а також коректурного аркуша про усунення зауважень (а.с.97-98).
23 травня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 3945/6-16, відповідно до якої зазначено про необхідність надання матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру з прив'язкою до пунктів державної геодезичної мережі та запропоновано звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність (а.с. 99).
З урахуванням таких вимог позивач 08 липня 2016 року знову звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру, а також коректурного аркуша про усунення зауважень (а.с. 100-101).
21 липня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 5738/6-16, відповідно до якої зазначено про вичерпання строку дії дозволу, на який останній надано та запропоновано звернутись з клопотанням про внесення змін до наказу від 05 червня 2015 року № 2455-СГ (а.с. 102).
На виконання такого листа позивачем подано належне клопотання, за результатами розгляду якого винесено наказ від 01 серпня 2016 року № 5679-СГ та визначено строк дії такого дозволу - два роки (а.с. 31-32).
05 серпня 2016 року позивач знову звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру, а також коректурного аркуша про усунення зауважень та наказу від 01 серпня 2016 року № 5679-СГ (а.с.104).
31 серпня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 6686/6-16, відповідно до якої зазначено про необхідність уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) до особливо цінних земель та матеріалів крупномаштабного обстеження ґрунтів, не зазначення умов надання земельної ділянки (власність, оренда) та запропоновано звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність (а.с. 105).
З урахуванням такого листа позивач 27 грудня 2016 року знову звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), разом з доданими примірниками вказаного проекту землеустрою та витягу з державного земельного кадастру, а також коректурного аркуша про усунення зауважень (а.с.106-107).
12 січня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь за вих. № 372/6-17, у якій зазначило, що земельна ділянка, на яку претендує позивач відноситься до земель колективної власності згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ від 17 травня 1996 року. Також відповідач зазначив, що Головне управління не розпоряджається землями колективної власності (а.с. 108).
Не погодившись із відмовою у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) та вважаючи за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання, позивач звернулась до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Колегія суддів зазначає, що в даному спорі позивач оскаржує процедурне питання, а саме відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що відноситься до публічно правового спору .
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, надаючи ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою Головне управління Держземагенства у Полтавській області, як і відмовляючи п'ять разів у затвердженні проекту землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не встановлювали такої обставини, як віднесення земельної ділянки до земель колективної власності.
У той же час, після отримання відповідного проекту землеустрою від 12 жовтня 2015 року разом з усіма в подальшому долученими коректурними аркушами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області встановлювались інші дані, що потребували уточнення чи усунення.
Частиною 6 статті 123 Кодексу встановлено, зокрема, що відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
При цьому, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється рішенням уповноваженого органу про надання земельної ділянки у користуванні за проектом землеустрою щодо її відведення (ч. 10 ст. 123 ЗКУ).
Згідно ч. 13 ст. 123 Кодексу підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Надаючи оцінку наведеній відповідачем у листі від 12.01.2017 № 372/6-17 відмові у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674), суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.
При цьому повноваження щодо розпорядження землями державної власності відповідачу надано частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ПЛ від 17 травня 1996 року (а.с. 156-159), внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, є помилковим.
З 01.01.2002 року - дати набрання чинності Земельним кодексом України - в Україні не існує права колективної власності.
Відповідно до частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та частині першій статті 84 Земельного кодексу України, згідно якої у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Крім того, сам факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності спростовується матеріалами справи.
Так, в листі Відділу Держгеокадастру у Семенівському районі Полтавської області від 12 січня 2017 року № 22-1624-99.4-30/2-17, адресованого відповідачеві, зокрема, зазначено, що згідно довідки сільської ради та картографічного матеріалу до Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах бувшого КСП "Дружба" на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району, була проведена заміна масивів, але відповідні зміни до Державного акту не внесені /а.с.161/.
Згідно довідки Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 31 серпня 2015 року № 02-19/170 частки (пай) №211 площею 2,64 га, №212 площею 2,64 га, № 213 площею 2,64 га, № 214 площею 2,64 га, № 215 площею 2,64 га з поля, де знаходять земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства перенесені в поле №1 /а.с.160/. Спірна земельна ділянка знаходиться на місці бувшого розташування зазначених паїв. Факту перенесення зазначених паїв в інше місце представник відповідача не заперечував.
Крім того, позивачем надано копію наказу Головного управління Дерземагенства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 червня 2015 року, висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06 жовтня 2015 року № 31-1624-0.3-3766/2-15, в пункті 7 якого зазначено, що землі запасу не надані у власність (користування) на території Очеретуватської сільської ради, а також довідки відділу Держземагенства у Семенівському районі про правовий статус земельної ділянки від 21 серпня 2015 року №690/15-15, категорія якої визначена як землі для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30, 17, 59). Крім того, Інформацією щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 5324585600:00:002, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіального органу визначено форму власності на землю - Державна власність (а.с. 62-65).
Отже вищевказані докази спростовують факт віднесення спірної земельної ділянки до земель колективної власності. Доказів належності її до земель приватної чи комунальної власності суду також не надано, а відтак слід дійти висновку про належність її саме до земель державної власності.
Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у затвердженні проекту землеустрою позивачеві в оскаржуваній відмові, окрім тих, яким судом надана правова оцінка вище відповідачем не наведено.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має необхідні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за позовом прокурора Чернігівського району до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області.
За викладених обставин відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену в листі від 12.01.2017 № 372/6- 17, якою ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) є протиправною і підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324585600:00:002:0674) суд виходить з того, що такі позовні вимоги є належним способом захисту прав позивача та направлені на відновлення порушеного права.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017р. по справі № 547/344/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2017 р.