21 вересня 2017 р.Справа № 818/3680/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 818/3680/15
за позовом ОСОБА_2
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2М.), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2) , в якій просила:
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 включити ОСОБА_2 (Договір № 015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16.02.2015 року) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (Договір № 015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16.02.2015 року) до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою суду першої інстанції від 22.02.2016р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2016р. було залишено без змін.
Відповідно до ухвали Вищого адмінстративного суду України від 05 квітня 2017р. (а.с.282-284, І том) постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено на новий розгляд.
При цьому, в ухвалі ОСОБА_3 зазначено, що Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що договір банківського вкладу № 015-18513-160215, укладеного між позивачем та банком, є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України, оскільки згідно положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Докази існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 015-18513-160215 від 16 лютого 2015 року, як і судового рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.
Отже, згідно позиції суду касаційної інстанції твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.
Крім цього, в ухвалі ВАСУ йдеться про те, що наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», яким визнано нікчемним договір між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», станом на час розгляду справи є чинним та не скасований, хоча саме перевірка на відповідність законодавству цього наказу є ключовою у вирішенні цього спору.
Зважаючи на висновки Вищого адміністративного суду позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.8-9) з урахуванням якої позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фондугарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_1 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16.09.2015 № 813 в частині ОСОБА_4 № 015-18513-160215 анківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 включити ОСОБА_2 (Договір № 015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 лютого 2015 року) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і передати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що16.02.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 015-18513-160215 на суму 170 000,00 грн.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації AT "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПAT "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1, строком на 2 роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно. Банком-агентом Фонду, що здійснює виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" у Сумській області визначено AT "Укргазбанк".
Листом від 23.09.2015 року позивача повідомлено, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 16.02.2015 року № 015-18513-160215, укладений позивачем з ПАТ "Дельта Банк" є нікчемним. В зв'язку з цим відповідачі не включили ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивач вважає такі дії та бездіяльність відповідачів протиправними, та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (200 000,00 грн.) після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії -задоволено. Визнано протиправним та скасувано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_1 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16.09.2015 року № 813 в частині ОСОБА_4 № 015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк". Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 включити ОСОБА_2 (Договір № 015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 лютого 2015 року) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду і передати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що судом першої інстанцій були допущені порушення норм матеріального і процесуального права, і тому воно є неправомірним, незаконним, необґрунтованим та таким, що зводить нанівець закріплені законом права та позбавляє сенсу існування встановлений державою механізм гарантування вкладів закріплений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначають, що відповідачем 1 з метою доведення своєї правової позиції до матеріалів справи були залучені документи, які містять інформацію, що 16.02.2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу № 015-18513-160215 з відкриттям депозитного рахунку № 26351113000710 у гривнях та реєстр операцій, які б спричини ш збільшення гарантованої суми відшкодування фондом по іншим рахункам, в тому числі і позивача - кошти на які надійшли безготівковим внутрібанківським переводом, шляхом так званого «подрібнення» великого депозиту іншого клієнта банку, а саме фізичної особи - гр. ОСОБА_5 та свідчить, що ці операції здійснювались за рахунок внутрібанківських проводок та не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів (виписки по рахунку містяться в Матеріалах судової справи). Вищезазначені дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який вже на момент укладення договорів з вищевказаними особами не був спроможним виконувати свої зобов'язання перед вкладниками, а з метою отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та свідчить про штучність та фіктивність створення відповідних правових підстав для цього. Зазначають, що даний факт не був спростований позивачем та під час прийняття рішення судом не було надано правову оцінку вищезазначеним діям позивача та третіх осіб. ОСОБА_6, в порушення вимог Постанови НБУ № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2015 р. та наказу ОСОБА_7 Директорів АТ «Дельта Банк» (залучені до матеріалів справи), було здійснено перерахування та розміщення грошей на рахунку позивача та інших осіб шляхом «подрібнення», чим створено перевагу третій особі - ОСОБА_5 перед іншими добросовісними вкладниками ОСОБА_8 шляхом виплати на користь -зазначеної особи через третіх осіб, а саме через ОСОБА_2. ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_12 ОСОБА_3 та інших, всієї суми вкладу за рахунок бюджетних коштів Фонду в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних на те підстав. Отже, зазначають, що перерахування грошових коштів в дійсності не проводилось, натомість відбулось коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань, що в свою чергу призвело до штучного створення підстав для виникнення в Фонду обов'язку здійснити виплати гарантованого відшкодування но таким операціям. Також вказують, що договором банківського вкладу (депозиту) № 015-18513-160215 від 16.02.2015 р. у гривнях, який є публічним в силу закону, не передбачено право на перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи, а навпаки пунктом 1.8. договору встановлено, що зарахування вкладу па рахунок здійснюється з власного поточного до вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в донку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами нього договору. Зазначена операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача суперечить п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «Дельта Банк», що є обов'язковими до застосування сторонами (умова договору) та встановлює, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. Отже кошти на рахунок Позивача фактично вносилися третіми особами, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням приписів нормативно-правових актів Національного банку України, а сама операція є незаконною та такою, що порушує не тільки приписи законодавства . а також суперечить договірним умовам. Що стосується додаткової угоди № 1 від 16.02.2015 року долученою Позивачем до матеріалів справи, зазначаю, що договір банківського вкладу носить публічних характер, тобто умови с однаковими для всіх споживачів (ч. 2 сіп. 633 ЦК України), а отже, подібна додаткова угода носить виключно індивідуальний характер та свідчить про надання банком Позивачу переваг перед іншими вкладниками щодо умов укладення публічного договору, прямо не встановлених для нього, а ні законодавством, а ні внутрішніми документами банку та підпадає під критерії п. 7 ч. З ст. 38 ОСОБА_6) України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Посилаються на те, що Уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними не потрібно вчиняти будь-яких дій. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те. що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі № 4452-УІ зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт. Також зазначають, що спірний договір укладено в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 січня 2016 РОКУ У справі № К/800/40534/15 також висвітлив свою позицію з цього приводу. На підставі вищевикладеного, постанову Сумського окружного адміністративного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки суд, знехтувавши всіма юридичними поняттями, постановив рішення, яке суперечить всім принципам та засадам встановлених законодавством України. Просять скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду в справі № 818/3680/15 від 13.06.2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Від представника ОСОБА_2 до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло письмове заперечення, в якому просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просять розгляд справи провести без участі позивача та його представника.
Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення я ких просять апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, винести нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню .
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що що 16.02.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 015-18513-160215 на суму 170 000,00 грн. Згідно вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" приймає грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн. строком до 21.02.2016 року та нараховує відсотки у розмірі 13 % річних (п.1.2, 1.3, 1.4 договору) (т.1 а.с. 8). Відповідно до п. 1.6 ОСОБА_4 відкрив Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26351113000710.
Крім того, пунктом 2.8 ОСОБА_4 банківського вкладу передбачено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього ОСОБА_4 мають бути викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Враховуючи зазначене, сторонами була укладена Додаткова угода № 1 від 16 лютого 2015 року до ОСОБА_4 банківського вкладу (т.1 а.с. 9), відповідно до якої п. 1.8 ОСОБА_4 № 015-18513-160215 викладений у наступній редакції "1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в ОСОБА_8, або шляхом перерахування з відкритого в ОСОБА_8 поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення Сторонами цього ОСОБА_4. Виключно для цілей цього ОСОБА_4 Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього ОСОБА_4, не застосовуються.
У разі, якщо, в день укладення Сторонами цього ОСОБА_4, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.".
Вказана Додаткова угода є невід'ємною частиною ОСОБА_4 № 015-18513-160215 і набирає чинності з дати її підписання.
Додаткова угода № 1 підписана уповноваженою особою банку - ОСОБА_13, яка діяла на підставі довіреності № б/н від 13 лютого 2014 року та позивачем.
Також, між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", в особі ОСОБА_14, що діє на підставі довіреності № б/н від 18.06.2013, укладеніий договір від 16.02.2015 № 014-18513-160215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. ОСОБА_8 відповідно до цього договору відкрив позивачу поточний рахунок № 26202703865845 у гривнях (т.1 а.с. 10).
Грошові кошти в сумі 170 000, 00 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № 26351113000710 платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 16 лютого 2015 року з поточного рахунку гр. ОСОБА_5 № 26200700006405 (т.1 а.с.11).
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" (т.1а.с.46-47), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію (т.1 а.с. 48).
Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних (т.1 а.с. 50).
В подальшому, Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних (т.1 а.с. 41-42).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 затверджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 року по 02.06.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 (т.1 а.с.43). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року №71 тимчасову адміністрацію запроваджено строком до 02.09.2015 року (т.1 а.с. 44). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації по 02.10.2015 року включно (т.1 а.с. 45).
Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк" (т.1 а.с. 46).
Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності. В протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках окремих клієнтів ПАТ "Дельта Банк" перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації ОСОБА_8 та реалізації його майна. Вказаними фізичними особами було ініційовано процес зарахування коштів на депозитні рахунки інших осіб у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вказані дії вчинялись в період дії постанови Національного ОСОБА_8 України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних (т.1 а.с. 66-67).
Банком-агентом Фонду, що здійснює виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" у Сумській області визначено AT "Укргазбанк".
В подальшому, листом від 23.09.2015 року № 8821/508 позивача повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 16.02.2015 року № 015-18513-160215 є нікчемним.(т.1 а.с. 7).
Підстави визнання зазначеного договору нікчемним визначені в протоколі засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року (т.1 а.с. 66-67), а саме зазначено, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ "Дельта Банк", були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на моменти здійснення операцій перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ "Дельта Банк", для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ "Дельта Банк" та реалізації його майна.
При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ОСОБА_8 за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.
На підставі висновків, встановлених протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" прийнято наказ "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16.09.2015 № 813 (т.1 а.с.59).
Зазначеним наказом застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно переліку, наведеного у Додатку № 1 до наказу, зокрема до договору № 015-18513-160215, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" (т.1 а.с. 60-61).
Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 22 вересня 2015 року (т.1 а.с. 69-70) встановлено, що за операціями, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не можливо здійснити реституцію, а саме - повернення коштів платникам, які перерахували кошти на поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, з огляду на те, що рахунки отримувачів за такими операціями арештовані відповідно до вимог чинного законодавства України. Внаслідок цього необхідно здійснити обмеження до виплат коштів вкладникам під час ліквідації за рахунками, на яких обліковуються кошти, отримані внаслідок нікчемних правочинів, та кошти на яких арештовані.
На підставі протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" від 22 вересня 2015 року наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" було обмежено на час ліквідації "АТ "Дельта Банк" операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких визначений у Додатку № 1 до цього наказу, зокрема за рахунком № 26351113000710, відкритим на ім'я ОСОБА_2 (т.1 а.с. 63-64).
Дізнавшись про процедуру ліквідації, 06 листопада 2015 року позивач звернулася до відділення № 303/18 Сумської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк" та отримала 1 096, 85 грн. від Фонду гарантування вкладів на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 16.02.2015 № 015-18513-160215 в ПАТ "Дельта Банк", що підтверджується заявою на виплату переказу (контрольний номер грошового переказу № НОМЕР_2) (т.1 а.с. 21).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, стосовно того що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, юрисдикція адміністративних судів не поширюється, з огляду на наступне.
Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
ОСОБА_6, нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі розглядаються спірні правовідносини у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз викладених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дає суду підстави вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
ОСОБА_6, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
В даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, в даному випадку норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, за змістом статей 17, 34, 36, 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
З огляду на викладене, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що спір щодо відшкодування вкладникам коштів за рахунок Фонду не є спором у процесі ліквідації банку, так як ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.
Статтею 4 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” законодавець чітко виокремив такі самостійні функції Фонду, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань (пункт 8 частини другої статті 4 згаданого Закону).
Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”).
Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 19.04.2017 року по справі № 818/3932/15 . В якому суд прийшов до висновку, що правовий висновок, згідно з постановою від 16 лютого 2016року № 21-4846а15, стосується спору між управлінням Пенсійного фонду України та банком, який не виконав свій обов'язок щодо перерахування бюджетних коштів за вимогою пенсійного органу. ОСОБА_6 тлумачення норм права було здійснено щодо правовідносин, які не є подібними, і за інших обставин ніж у справі, рішення суду в якій оскаржується.
Таким чином, враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також з метою дотримання вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.
Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені ст. 3 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - ОСОБА_6 № 4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
За змістом статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.
Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені статтею 37 Закону № 4452-VI.
Згідно з частинами першою та другою зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (частини друга і третя статті 37 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За нормами частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «ОСОБА_7 України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону (частина шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивача як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року № 015-18513-160215 на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (частина третя статті 38 Закону № 4452-VI).
Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Підставою для віднесення правочину, вчиненого від імені позивача, до категорії нікчемних є те, що на момент укладення договору банківського вкладу від 16 лютого 2015 року № 015-18513-160215 та перерахування на цей рахунок коштів банк уже не міг виконати взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів позивачу і, тим більше, щодо виплати відсотків за договором банківського вкладу, оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме те що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а тому відсутні підстави для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
Відсутнє існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 16.02.2015 № 015-18513-160215.
Суд, також, вважає, що відповідачами не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
При цьому колегія суддів зазначає, що повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" визначені ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Визнання угод нікчемними з інших підстав здійснюються в загальному порядку.
Крім того, відповідно до пункту 2.9 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Судом встановлено, що грошові кошти в сумі 170 000, 00 грн. були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача № 26351113000710 платіжним дорученням № 45945569 від 16 лютого 2015 року з поточного рахунку громадянина ОСОБА_5 № 26200700006405 (т.1 а.с. 11).
ОСОБА_6, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачем були зараховані на рахунок № 26351113000710, на даному платіжному дорученні міститься підпис уповноваженої особи банку, а також відтиск штампу банківської установи.
Крім цього, слід зазначити, що згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
ОСОБА_6 не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
В свою чергу, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачами не заперечується.
Суд також зазначає про безпідставність висновків відповідача 1, що внаслідок „дроблення" великого вкладу іншої особи, розмір якого становив більше, ніж 200000,00 грн. позивач набував гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200000 грн. безпосередньо від Фонду та отримував перевагу перед іншими кредиторами ОСОБА_8, що є порушенням п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, оскільки відповідачем не надано доказів того, що позивачем кошти фактично не вносилися на рахунок за спірними договорами, крім того, відповідачем не спростована наявність у позивача платіжного доручення, яка є доказом внесення на рахунок банку грошових коштів. Пунктом 1.8 ОСОБА_4 між сторонами визначено, що кошти можуть бути внесені із поточного рахунку іншої фізичної особи, доказів внесення змін до даного договору матеріали справи не містять. Відповідно до довідки банківської установи, кошти, які було перераховано на рахунок позивача відбувалися саме із поточного рахунку, тобто умови договору не було порушено.
Виходячи з наведеного Уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому висновок про нікчемність договору є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1 включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк", згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Найкраший від Миколая" від 16.02.2015 № 015-18513-160215 та передати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи, що вчинення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" дій щодо надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо позивача, як вкладника, та включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за умови чинності наказів уповноваженої особи "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" та "Про обмеження здійснення на час ліквідації АТ "Дельта Банк" операцій щодо виплат коштів вкладникам - фізичним особам за відповідними рахунками" буде суперечити вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенню про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_1 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16.09.2015 № 813 в частині ОСОБА_4 №015-18513-160215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 16 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" також підлягають задоволенню.
Що до посилань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" ОСОБА_1 на те, що спірний договір укладено в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, колегія суддів зазначає наступне.
Прийняття рішення, щодо визнання укладеного договору нікчемним , відбулося відповідно до п. 7 ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , а саме на підставі визнання того, що банк уклав правочин (у тому числі договори), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
В обґрунтування даної підстави відповідачем до суду надано Постанову Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» .
Однак, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні кваліфікаційні ознаки п. 7 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .
Докази того, що позивач уклав договір який відрізняється від інших договорів відповідачами до суду не надано.
Щодо посилання відповідачів на той факт, що оскільки договір позивачем було укладено в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року і це є підставою визнання його нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.
Дане твердження може бути підставою визнання правочину нікчемним в загальному порядку, шляхом подачі позову до суду, а не у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 38 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Посилання апелянта на рішення Вищого Адміністративного суду України у справі № К/40534/15 від 28.01.2016 року є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є рішенням яке підпадає під застосування статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 818/3680/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_15
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_16 ОСОБА_17
Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2017 р.