26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/24401/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ільченко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій, скасування рішення та поновлення права на переведення на пенсію по втраті годувальника, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (правонаступник - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі), в якому позивач просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, ОСОБА_3, померлого 29.12.2000 року; скасувати рішення № 191 від 11.07.2016 року щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків; поновити право позивача на переведення на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, після померлого 29.12.2000 року, ОСОБА_3.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року вказаний позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 13.04.1968 року по день смерті чоловіка, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 29 грудня 2000 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
На момент смерті, ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС в 1987 році, що підтверджується посвідченням Серії А № 145487.
Також, згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3, останній отримував пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до експертного висновку № 8629 від 30.05.2016 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію по інвалідності.
13.06.2016 року позивач звернулась до УПФУ у Приморському районі м. Одеси із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3, який помер 29.12.2000 року.
Рішенням № 191 від 11.07.2016 року УПФУ в Приморському районі м. Одеси позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків, у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату від 22.07.1996 року, яка знаходиться в архівній справі ОСОБА_3 видана з порушенням норм законодавства, а саме: у довідці невірно зазначені зони небезпеки за період роботи з 01.02.1988 року по 29.02.1988 року; показники 2 і 4 за один і той же час виконання робіт вказані невірно; у довідку безпідставно включені суми доплати з перебування в дорозі; у довідці зазначена премія в розмірі 60%, але підтвердження того, що в положення по преміювання підприємством були внесені зміни відсутні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був перевести позивача на пенсію по втраті годувальника за документами, що містяться в пенсійній справі її померлого чоловіка.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради № 14487/57-2 та витягу з акту огляду МСЕК № 001189 захворювання чоловіка позивача пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно експертного висновку № 8629 від 30.05.2016 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частиною 2 цієї статті до непрацездатних членів сім'ї віднесено, зокрема, дружину, якщо вона є інвалідом або досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2000 року помер чоловік позивача (свідоцтво про смерть серія І-ЖД № 244267), який отримував пенсію, як інвалід 2-ї групи, за захворюванням внаслідок аварії на ЧАЕС, про що свідчить наявний в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3 протокол № 36196 від 23.07.1996 року.
Відповідно до п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані необхідні документи, визначенні Порядком.
Зазначені обставини жодним чином не заперечуються апелянтом.
Також, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, позивач отримує пенсію по інвалідності, при цьому, згідно листа Одеської обласної МСЕК від 14.01.2002 року станом на 01.12.2000 року, тобто на момент смерті ОСОБА_3, позивач була інвалідом.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зазначені обставини також жодним чином не заперечуються апелянтом.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
З 01.01.2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що розмір пенсії на одного непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника, який був на його утриманні, становить 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, а пунктом 9 Порядку визначено формулу для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однією зі складових якої є коефіцієнт заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках.
Відповідач в даному випадку не заперечує наявності у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3, зокрема, відповідної довідки про заробітну плату.
Разом з тим, відповідачем відмовлено у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, посилаючись на недоліки довідки про заробітну плату від 22.07.1996 року, яка знаходиться в архівній справі ОСОБА_3
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнані такі посилання відповідача безпідставними, оскільки ОСОБА_3 за життя була призначена пенсія по інвалідності, при цьому, з відшкодуванням фактичного збитку, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду 2-ї групи, із встановленням причинного зв'язку з Чорнобильською катастрофою, яку він отримував до своєї смерті.
Відповідачем не надано доказів того, що призначення пенсії ОСОБА_3 скасовано, змінено або визнано незаконним.
До того ж, відповідно до п. 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.
Вказана правова норма передбачає для відповідача обов'язок призначити позивачу пенсію по втраті годувальника за матеріалами пенсійної справи без здійснення додаткової перевірки таких документів.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу протиправно відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника.
Разом з тим, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання неправомірними дій відповідача щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки несе акт індивідуальної дії - рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника. Саме воно має вплив на права та інтереси особи відносно якої прийняте.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що належним способом захисту прав позивача є поновлення права останньої на переведення на пенсію по втраті годувальника, оскільки такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з вимогами ст. 162 КАС України, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Так, згідно ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
На підставі наведеного, враховуючи, що судом встановлено, що позивач належним чином звернулась із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника, проте відповідачем протиправно відмовлено позивачу у переведенні на таку пенсію, про що прийнято відповідне рішення, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника із зобов'язанням відповідача перевести позивача на таку пенсію.
Згідно вимог ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
«Адміністративний позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій, скасування рішення та поновлення права на переведення на пенсію по втраті годувальника - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 11.07.2016 року № 191 про відмову в переведенні ОСОБА_2 на пенсію по втраті годувальника.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести ОСОБА_2 на пенсію по втраті годувальника, після померлого ОСОБА_3.».
В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець