26 вересня 2017 р. Справа № 815/5874/16
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю сторін:
ПАТ «Одесагаз» ОСОБА_5 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 590-17 від 14.07.2016 року, податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 року та рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2016 року. Скасовано податкову вимогу № 590-17 від 14.07.2016 року, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 року та рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2016 року Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.
Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 12 грудня 2016 року по справі № 815/5874/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Одесагаз» подало до АТ «Єврогазбанк» платіжні доручення № 13270 від 18.06.2014 року на суму 8178,05 грн. спрямоване на сплату орендної плати з юридичних осіб за травень 2014 року, № 13271 від 18.06.2014 року на суму 7300,14 грн. спрямоване на сплату орендної плати з юридичних осіб за травень 2014 року, № 13194 від 17.06.2014 року на суму 48338,32 грн. спрямоване на сплату податку на доходи з фізичних осіб за другу половину травня 2014 року, № 13387 від 19.06.2014 року на суму 39011,57 грн. спрямоване на сплату податку на доходи з фізичних осіб за першу половину червня 2014 року, № 13388 від 19.06.2014 року на суму 108212,88 грн. спрямоване на сплату єдиного внеску утриманого із заробітної плати за першу половину червня 2014 року, № 13193 від 17.06.2014 року на суму 130434,17 грн. спрямоване на сплату єдиного внеску за травень 2014 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 року № 424 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 року прийнято рішення № 57 про запровадження з 17.07.2014 року тимчасової адміністрації строком на 3 місяці по 17.10.2014 року.
Заявами від 20.06.2014 року № 83, від 26.06.2014 року № 122, від 26.06.2014 року № 110, отриманими відповідачем, позивач повідомив, що подав, зокрема, платіжні доручення № 13270 від 18.06.2014, № 13271 від 18.06.2014 року, № 13194 від 18.06.2014 року, № 13387 від 19.06.2014 року, № 13388 від 19.06.2014 року, № 13193 від 17.06.2014 року до АТ «Єврогазбанк», але з вини банку зарахування до бюджету не було проведено. Також, до заяв були додані копії відповідних платіжних документів.
Проте, незважаючи на вказане, позивачу надійшли податкова вимога № 590-17 від 14.07.2016 року про сплату грошового зобов'язання у розмірі 10290,66 грн. за податком орендна плата з юридичних осіб, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 року про сплату грошового зобов'язання у розмірі 87349,89 грн. за податком на доходи фізичних осіб, рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 720742,45 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо винесення податкової вимоги № 590-17 від 14.07.2016 року, податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 року та рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2016 року є протиправним, а тому, наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Приписами п.1.24, п.1.29 ст.1, п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Платіжна система, це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідальність банків при здійсненні переказу передбачена приписами ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
Отже, проведення самого переказу грошей, є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Крім того, аналіз змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також дає підстави для висновку про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.
Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 липня 2012 року по справі № К-4342/10.
На платіжних дорученнях, наданих позивачем, наявна відмітка банку «одержано банком» та відсутні будь-які ознаки того, що банком повернуто дані платіжні доручення без виконання.
Пунктом 129.6 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
З припису зазначеної статті вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.129.7 ст.129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.
Отже, направлення позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов'язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкових зобов'язань.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що ПАТ «Одесагаз» подало до обслуговуючого банку належним чином оформлені платіжні доручення, банком вони були прийняті до виконання, проте платежі своєчасно не були перераховані на рахунок Іллічівської обєднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.
Враховуючи те, що ПАТ «Одесагаз» своєчасно сплачувало податки, але з вини АТ «Єврогазбанк» платежі своєчасно не були перераховані на рахунок Іллічівської обєднаної державної податкової інспекції (Овідіопольське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно виніс податкову вимогу № 590-17 від 14.07.2016 року, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.06.2016 року та рішення № НОМЕР_2 від 25.10.2016 року.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності прийнятих ним рішень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року по справі № 815/5874/16, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Ухвалу складено у повному обсязі - 27 вересня 2017 року.
Головуючийсуддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3