19 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4492/16
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- ОСОБА_1
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
за участю представника позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника апелянта ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український універсальний термінал" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український універсальний термінал" (далі- ТОВ "Український універсальний термінал", ТОВ "УУТ", позивач) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході планової виїзної перевірки, оформленої актом від 28 травня 2016 року № 000044/15-32-14-03/3379883, встановлено низку порушень ТОВ «Український універсальний термінал» вимог податкового законодавства, на підставі якого податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки порушеннями та, зважаючи на безпідставність вказаних висновків, вважає прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Український універсальний термінал» (далі - ТОВ «УУТ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 28 травня 2016 року № 000044/15-32-14-03/3379883.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УУТ»:
- п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.1 ст.140, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 3 396 595 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 1 269 469 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.185.1 «б» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1 894 335 грн.;
- п.160.2 ст.160 та пп.141.1.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, що призвело до заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидента за 2013-2015 рр. у розмірі 1 178 137 грн.;
- п.103.9 ст.103 ПК України в редакції станом на 01 січня 2015 року підприємством не надано Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, за звітній період: 2013 року, 2014 року;
- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 постанови НБУ № 163 від 14 травня 2013 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках в Україні» в частині несвоєчасного надходження виручки за договором від 07 листопада 2011 року № 291/11, укладеним із Wilhelmsen Ships Service, Грузія, в сумі 44 дол. США.
На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № НОМЕР_1, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 047 803 грн. та нараховано 58 825 грн. штрафних (фінансових санкцій); № НОМЕР_2, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 269 469 грн.; № НОМЕР_3, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 523 084 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 761 542 грн.; № НОМЕР_4, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 89 872 грн.; № НОМЕР_6, яким збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1 178 137 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 882 179 грн.; № НОМЕР_5, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 1 360 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «УУТ» оскаржило останні в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням ДФС України від 23 серпня 2016 року № 18820/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 скасовано, а інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Не погоджуючись з іншими податковими повідомленнями-рішеннями, які залишенні податковим органом після розгляду скарги без змін, товариство звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.
В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Як вбачається з ОСОБА_5 перевірки від 28 травня 2016 року, податковим органом під час перевірки повноти визначення доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування /доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 рік, встановлено його заниження на загальну суму 7 081 582 грн.
При цьому суд першої інстанції зазначає, що у вищевказаному ОСОБА_5 перевірки не відображено за якими критеріями визначено, що до складу адміністративних витрат відносяться витрати, безпосередньо пов'язані з витратами товарно-експедиційного оброблення вантажів замовника. Колегія суддів вважає помилковим вказаний висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що експедитор (ТОВ «УУТ»), для виконання своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування залучив третіх осіб - спеціалізовані підприємства, з якими він уклав відповідні договори, у відношеннях з такими особами експедитор може виступати або від свого імені, або від імені клієнта, залежно від того, що прописано в договорі.
Як вбачається з договору транспортного експедирування, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Тобто, при виконанні своїх зобов'язань перед «Замовником», ТОВ «УУТ» залучало третіх осіб - «Виконавців», при цьому витрати, понесені із отриманням експедиторських послуг від «Виконавця», на думку колегії суддів, повинні бути перевиставлені «Замовнику», а як плата за організацію ланцюгу процесу надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «УУТ» додатково отримувало агентську винагороду.
Аналізуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що перевіркою правомірно встановлено те, що при формуванні доходу від надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ «УУТ» відображало у складі рядку 02 Декларації «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» виключно винагороду, отриману від «Замовників» у межах організації експедирування за агентськими договорами (договорами комісії, та іншими аналогічними договорами).
Тому, в обліку експедитора відображалися виключно ті витрати, які понесені ним у межах організації експедирування. Тобто, це витрати, пов'язані з отриманням доходів від реалізації власних послуг.
Одночасно з визнанням доходу експедитор відображає собівартість експедиторських послуг за дебетом субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».
Перевіркою встановлено, що дані витрати повинні бути відображені по рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», а не по рахунку 92 «Адміністративні витрати».
Крім того, дані витрати не було перевиставлено «Замовнику» (власнику вантажу) та, відповідно, не відшкодовані (такі послуги були надані безоплатно).
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що для з'ясування конкретних сум безоплатно наданих послуг, на адресу ТОВ «УУТ» («Виконавець») було надано запит від 18 травня 2016 року №224/11/15-32-14-03 з проханням надати копії відповідних документів (штатний розпис за період 2013 - 2015 роки, відомості нарахування заробітної плати за період 2013 - 2015 роки в розрізі місяців, положення про облікову політику підприємства, калькуляцію собівартості отриманих/наданих послуг та порядок формування доходів, відображених в деклараціях з податку на прибуток за 2013 - 2015 роки, формування вартості наданих послуг та розміру отриманої винагороди). Однак, у відповідь на даний запит товариством було надано лист від 19 травня 2016 року №19/05/2016-1 про відмову у наданні копій таких документів.
Більш того, колегією суддів встановлено, що до перевірки ТОВ «УУТ» не надано Наказ про облікову політику підприємства, в якому повинно бути зазначено метод калькуляції транспортно-експедиційних послуг, перелік статей калькуляції та їх склад, у тому числі склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, базу розподілу прямих витрат між декількома об'єктами витрат, відомості нарахування заробітної плати за період 2013 - 2015 роки в розрізі місяців, розподіл функціональних обов'язків штатних працівників.
Також,судом апеляційної інстанції встановлено, що до перевірки не було надано регістри бухгалтерського обліку, а саме: аналіз рахунку 92 («Адміністративні витрати» у розрізі місяців за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року) та аналіз рахунку 79 («Фінансові результати» у розрізі місяців за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року).
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, на думку колегії суддів, ТОВ «УУТ» надано безоплатних транспортно-експедиторські послуги власникам вантажів.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок ОСОБА_5 перевірки про те, що у порушення вимог п. 135.1. пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України ТОВ «УУТ» занижено доходи по рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» на загальну суму 5 430 637 грн. у тому числі в розрізі періодів звітності:
- за 2013 рік у сумі - 3 162 900 грн.. за 2014 рік у сумі - 2 267 737 грн. Також, у порушення вимог п.44.1. п.44.2 ст.44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153 зі змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15);
- за 2015 рік у сумі 1 650 945 грн.
Окрім того, колегією суддів звертає увагу, що письмові пояснення посадовою особою ТОВ «УУТ» стосовно встановлених порушень, ні до перевірки, ні до суду не надавались.
Також перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року встановлено їх завищення ТОВ «УУТ» на загальну суму 8 015 946 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: за 2013 рік у сумі 1 173 грн. за 2014 рік у сумі 8 014 773 грн.
Як вбачається з ОСОБА_5 від 28 травня 2016 року № 000044/15-32-14-03/3379883 податковим органом у ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «УУТ» відносило до складу витрат від'ємне значення курсових різниць у сумі 5 015 257 грн. у зв'язку із отриманням позики у нерезидента SOYFRACHT UUT SA 3. rue du Mont-Blanc. Geneva. Switzerland., згідно з договором позики від 12 вересня 2011 року №1 з метою поповнення обігових коштів.
Дана операція обліковується по рахунку бухгалтерського обліку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».
Курсові різниці обліковуються товариством по рахунку бухгалтерського обліку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» та 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».
Враховуючи, що дані операції не направлені на отримання прибутку та витрати у сумі 5 015 257 грн. не пов'язані з оформленням доходу позивача, колегія суддів погоджується з висновком ОСОБА_5 перевірки про те, що ТОВ «УУТ», в порушення вимог п.138.1, пп. 138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, завищено витрати по р.06 Декларації «Інші витрати (сума рядків 06.1-06.6) та р.06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларації на загальну суму 5 015 257 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, письмові пояснення посадової особи товариства стосовно встановлених порушень до перевірки не надавались.
З урахуванням вищезазначених порушень перевіркою встановлено завищення показника рядку 06.05 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)» на (-3 000 689) грн. (від'ємне значення 2013 року), (як наслідок) за 2013 рік та у зв'язку із зазначеним вище порушенням щодо завищення від'ємного значення курсових різниць за 2013 рік.
Таким чином, в ОСОБА_5 перевірки зазначено, що показник рядка 06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)» за 2014 рік складає 0 грн.
Відповідно до 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
В порушення вимог п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено завищення «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)» (р.06.5) за 2014 рік у сумі (-3 000 689) грн.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вказані обставини судом першої інстанції при винесенні рішення не були взяті до уваги.
Також колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції щодо неправомірності висновку ОСОБА_5 перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання внаслідок не включення до бази оподаткування ПДВ отриманих товариством сум демереджу, з огляду на наступне.
Термін "демередж" (від фр. demeurer - затримуватися) найчастіше використовується у торговельному мореплавстві як грошова сума, що підлягає сплаті фрахтувальником судновласникові за простій судна під вантажно-розвантажувальними операціями понад час, передбачений у договорі морського перевезення.
У деяких випадках під терміном "демередж" слід розуміти час затримки судна під вантажними операціями після використання контрсталійного часу до закінчення навантаження й розвантаження судна.
Отже, за своєю економічною суттю демередж - це плата за наднормативний простій.
У морських контейнерних перевезеннях демередж - оплата за наднормативне (понад безкоштовний час) використання контейнерного обладнання протягом часу з моменту вивезення його з вантажем з території порту до моменту повернення порожнього контейнера в порт або на контейнерний термінал.
Враховуючи, що демередж - це кошти, які отримуються за простій судна понад час, обумовлений у договорі і передаються платнику податку безпосередньо покупцем у зв'язку з компенсацією вартості послуг, то така сума компенсації включається до бази оподаткування ПДВ.
Перевіркою встановлено, що товариство не відносило суми отриманого демереджу до бази оподаткування податком на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки надано протоколи погодження та акти наданих послуг, згідно яких Експедитор ТОВ «УУТ», зазнав витрати у вигляді додаткової плати, а «Клієнт» погоджується та зобов'язується їх відшкодувати (сплатити) згідно виставлених рахунків на надану послугу «Демередж» та «Додаткові витрати з експедирування» (плата за понаднормове використання) які були надані ТОВ «УУТ» та отримані «Клієнтом» на митній території України, та по яким не нараховувався податок на додану вартість на суму 2 796 095 грн. та ПДВ 559 219 грн.,
При цьому, в порушення п.185.1 «б» ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, у періоді з січня 2013 по грудень 2015 року, отримані підприємством суми демереджу в розмірі 2 796 076 грн. не були включені до бази оподаткування ПДВ, внаслідок чого податкове зобов'язання було занижено на 559 219 грн.
Перевіркою ТОВ «УУТ», проведеною за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 рік, встановлено здійснення виплати нерезидентам доходів із джерелом походження з України у загальній сумі 621 247.19 дол. США (8 144 264.40 грн.), а саме по компаніях: «ASGARD TASIMACILIK VE TIC LTD STI», Туреччина - 2 600.00 дол. США (20 781.80 грн.): «М.К. MARITIME SA», Швейцарія - 385 973.19 дол. США (6 078 945.58 грн.): «SINOCHAIN LOGISTICS Co. Ltd» . Китай - 168 330,00 дол. США (1 394 276.76 грн.): «SUNSHINE LOGISTICS (H.K.) Co.. Ltd.», Китай - 16 550,00 дол. США (201 271.87 грн.): «LAZIKA LINES LLC», Грузія- 47 794.00 дол. США (448 988.39 грн.).
Окрім того, проведеною перевіркою встановлено, що нерезиденти «ASGARD TASIMACILIK VE TIC LTD STI», Туреччина, «М.К. MARITIME SA», Швейцарія, «SINOCHAIN LOGISTICS Co., Ltd» Китай, «SUNSHINE LOGISTICS (H.K.) Co. Ltd.», Китай, відповідно до наданих до перевірки лінійних коносаментів фірми «ASGARD TASIMACILIK VE TIC LTD STI», Туреччина, «М.К. MARITIME SA», Швейцарія, «SINOCHAIN LOGISTICS Co. Ltd», Китай, «SUNSHINE LOGISTICS (H.K.) Co. Ltd.», Китай, відповідно до укладених договорів надано послуги з морського перевезення вантажів (фрахту), для виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами на транспортне обслуговування вантажів, вказані компанії-нерезиденти користувались послугами нерезидентів, які також є експедиторськими компаніями або безпосередньо перевізниками.
Пунктом 160.1 ст.160 (в редакції до 01 січня 2015 року) та пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями визначено, що будь які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі фрахт (пп. «г» п. 160.1 ст.160(в редакції до 01 січня 2015 року) та пп.141.4.1 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI).
ОСОБА_5 п. 160.2 ст.160 (в редакції до 01.01.15) та пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 ст. 160 (в редакції до 01 січня 2015 року) та пп.141.4.3-141.4.6 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 статті 160 (в редакції до 01 січня 2015 року) тапп.141.4.1 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до пп. 160.5 ст. 160 (в редакції до 01 січня 2015 року) та пп.141.4.4 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) Податкового кодексу України, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про те, що якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту-експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування. Компенсація таких виплат відповідно до підпункту «й» п. 160.1. ст. 160 (в редакції до 01 січня 2015 року) та пп.141.4.1 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) ПКУ, є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 160.2. ст. 160 (в редакції до 01 січня 2015 року) та пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 (в редакції з 01 січня 2015 року) ПКУ.
ОСОБА_5 вимог п.103.2, п. 103.3 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року №275 5-VI (із змінами та доповненнями), особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Таким чином, в порушення вимог п. 160.2 ст.160, п.103.2, ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року)(за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року та пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 п.103.2, ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI (в редакції, що діяла з 01 січня 2015 року)(за період з 01 січня 2015 року по 31грудня 2015 року), ТОВ «УУТ» під час здійснення виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України не утримано та не сплачено податок на доходи нерезидента за ставкою 15 %, в результаті чого занижено суму податку за 2013-2015 роки у розмірі 1 178 137 грн., а саме:
2013 рік-197 048 грн.
2014 рік-491 821 грн.
2015 рік-489 268 грн.
ОСОБА_5 п.46.1 ст.46 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утримання та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Пунктом 103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, визначено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
ОСОБА_5 перевірки вбачається, що в порушення вимог п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, ТОВ «УУТ» не надавало до Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській обл. Додаток ПН до порядку 23 Податкового декларації з податку на прибуток підприємством за 2013, 2014 роки.
Під час перевірки були надані відповідні документи щодо визначення суми податку на доходи нерезидента. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що посадовими особами підприємства не надавались письмові пояснення щодо встановлення порушень.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що в акті перевірки зроблено правильні висновки, що у порушення вимог п. 160.2 ст.160. п. 103.2 ст.103 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року та у порушення вимог пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141. п.103.2 ст.103 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015рік, ТОВ «УУТ» під час здійснення виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України не утримано та не сплачено податок на доходи нерезидента за ставкою 15 %, у результаті чого занижено суму податку за 2013-2015 роки на 1 178 137 грн.
Окрім того, як свідчать матеріали перевірки, ТОВ «УУТ» до перевірки надано протоколи погодження та акти наданих послуг, згідно з якими Експедитор (ТОВ «УУТ»), зазнав витрати у вигляді додаткової плати, а «Клієнт» погоджується та зобов'язується їх відшкодувати (сплатити) згідно з виставленими рахунками на надану послугу «Демередж» та «Додаткові витрати» з експедирування (плата за понаднормове використання), які були надані ТОВ «УУТ» та отримані «Клієнтом» на митній території України, та по яких не нараховувався податок на додану вартість (детальний перелік Клієнтів та актів наданих послуг вказано в акті перевірки).
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що в акті перевірки зроблено правильний висновок, що у порушення вимог п. 185.1 «б» ст. 185. п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у періоді з січня 2013 по грудень 2015 року, отримані товариством суми демереджу у розмірі 2 796 076 грн. не були включені до бази оподаткування ПДВ. внаслідок чого податкове зобов'язання було занижено на загальну суму 559 219 грн.
Письмові пояснення посадовою особою ТОВ «УУТ» стосовно встановлених порушень до перевірки не надавались.
Аналізуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник, як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включається до бази оподаткування є помилковим.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з встановленням перевіркою надання ТОВ «УУТ» безоплатних транспортно-експедиторських послуг власникам вантажів у частині експедирування вантажів, товариством, у порушення вимог п.44.1 ст.44. п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188. п. 201.4. п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, також занижено податкові зобов'язання на загальну суму 1 416 316 грн.
Так, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року встановлено його заниження на загальну суму 1 894 335 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 24 декларації) за грудень 2015 року у сумі 89 872 грн.
Окрім того податковим органом встановлено, що у періоді з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року ТОВ «УУТ» при обсягах податкового зобов'язання (колонка Б) у розмірі 23 249 763 грн. та податкового кредиту (колонка Б) у розмірі 22 570 093 грн. задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.25 Декларації) у загальній сумі 679 670 грн., та декларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 Декларації) у сумі 1 439 202 грн., від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 Декларації) у сумі 759 532 грн.
ТОВ «УУТ» декларувало рядок 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду)» (детальний перелік зазначено в акті перевірки).
З урахуванням викладеного запис, зазначений в ОСОБА_5 перевірки, про те, що у порушення порядку заповнення податкової декларації з ПДВ. ТОВ «УУТ» невірно було відображено та перераховано показники по рядку 24 Декларації «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 - рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду)», що призвело до викривлення показників декларації в розрізі періодів відображення та сум (детальний вказано в акті перевірки) на думку колегії, є правильним.
В результаті даної методологічної помилки, податковим органом правомірно встановлено, що відбулось заниження показників по рядку 25 Декларації «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та (рядок 18 - рядок 21)» на загальну суму 732 грн.
Таким чином, в акті перевірки правомірно зазначено, що у зв'язку із перерахунком показників декларації з ПДВ, рядок 24 по декларації з ПДВ за грудень 2015 року (без врахування встановлених порушень) дорівнює 105 783 грн.
З урахуванням вищевикладеного, а саме встановлення факту порушення товариством вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 206, 254 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український універсальний термінал" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області ( код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, судовий збір в розмірі 78 408,26 (сімдесят вісім тисяч чотириста вісім грн., 26 коп.) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі
Повний текст судового рішення прийнятий 25 вересня 2017 року.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.