Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
21 вересня 2017 р. № 820/2458/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рубан В.В.,
за участі секретаря судового засідання Ахвердян Р.А.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюку Денису Васильовичу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за січень-травень 2017 року в сумі 64400 грн.;
- постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за травень 2017 року в сумі 12880 грн. допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюку Денису Васильовичу суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік”.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, зазначила про відсутність правових підстав для вчинення дій, з приводу яких подано позов.
У судове засідання позивач та представник третьої особи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Позивачем у позові заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Суд, на підставі ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу без участі позивача та представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Указом Президента України від 22.02.2010 року № 200/2010 призначений строком на п'ять років на посаду судді Печенізького районного суду Харківської області.
На підставі зазначеного Указу наказом Голови Печенізького районного суду Харківської області від 13.03.2010р. № 02-10/04 позивача зараховано до штату Печенізького районного суду Харківської області на посаду судді.
Указом Президента України від 23.05.2013 року № 301/2013 позивача переведено у межах п'ятирічного строку на посаду судді Дзержинського районного суду м.Харкова та відраховано зі штату Печенізького районного суду Харківської області із займаної посади (наказ від 17.06.2013 року №02-05/47).
На підставі зазначеного Указу наказом Голови Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.07.2013р. № 02-02/27 позивача зараховано до штату Дзержинського районного суду м.Харкова на посаду судді.
Відповідно до розрахункових листів, надісланих на адресу суду територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області позивачем отримано інформацію щодо суми суддівської винагороди яка нарахована та виплачена за січень-травень 2017 року, з якої встановлено, що за січень 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 16 000,00 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 12 880.00 грн.; за лютий 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 16 000,00 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 12 880,00 грн.; за березень 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 16 000,00 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 12 880,00 грн.; за квітень 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 16 000,00 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 12 880,00 грн.; за травень 2017 року нарахована заробітна плата в розмірі 16 000,00 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 12 880,00 грн.
08.06.2017. позивач звернувся із запитом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківської області з приводу розміру нарахованої та виплаченої йому, як судді Дзержинського районного суду м, Харкова, суддівської винагороди, з урахуванням посадового окладу та доплат за вислугу років за період з 01 січня 2017 року по теперішній час.
Згідно даної відповіді, позивачу було повідомлено, що відповідно до ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; при цьому, пунктом 22 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” вищезазначеного Закону передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведення після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ. Так, відповідно до вищевказаного Закону, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а оклади інших суддів встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідними коефіцієнтом. Однак, 01.01.2017 року набрав чинності ОСОБА_3 України від 06.12.2016 № 1774- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. ОСОБА_3 вносить зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України “Про судоустрій та статус суддів”. Положення зазначеного Закону установлює, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Таким чином, позивачу було повідомлено, що на підставі наведених законодавчих актів йому нараховується та виплачується суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу 16000,00 грн. Поряд з цим, позивачеві було роз'яснено, що після проходження ним кваліфікаційного оцінювання розмір базового посадового окладу буде дорівнювати 24000,00 грн. (а.с. 24,25).
Позивач, не погодившись з зазначеним, звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Статтею 130 Конституції України визначено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
У свою чергу, пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII унормовано, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначено ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI, а саме в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 3200 гривень.
У той же час, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України" (надалі за текстом - ОСОБА_3 № 1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлює, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.
Суд зазначає, що пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII не визначає до посадових окладів яких працівників не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, а також не зазначає сферу застосуванню розрахункової величини в розмірі 1600 грн.
При цьому в ст. 133 № 2453-VI, на яку відсилає пункт 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VШ в частині визначення розміру суддівської винагороди, будь-які зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати не вносилися.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) відзначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Таким чином, на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, при цьому матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.
Враховуючи, що законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, та зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем при виплаті позивачу суддівської винагороди пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
Положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-V встановлюють безпосередню залежність розміру суддівської винагороди від мінімальної заробітної плати.
Суд відмічає, що відповідно до ст.10 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.
Зміни розміру мінімальної заробітної плати є чинними виключно після внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України “Про Державний бюджет на 2017 рік” встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 гривень, іншого розміру мінімальної заробітної плати не передбачено.
Отже, з 01.01.2017року відповідно до пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII 1600 гривень є розміром іншої спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.
Натомість, як вже було зазначено вище, ч.1 ст.133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.10 №2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не іншої розрахункової величини.
Таким чином, враховуючи, що мінімальна заробітна плата з січня 2017 року дорівнювала 3200 гривень, посадовий оклад позивача з січня 2017 року повинен був дорівнювати 32000 гривень.
У свою чергу, як вбачається з копій розрахункових листів, які знаходяться в матеріалах справи, позивач отримував у січні-травні 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу в 16000 гривень, при цьому судовим розглядом встановлено, що відповідачем для розрахунку заробітної плати було застосовано розмір спеціальної тимчасової розрахункової величини 1600 гривень, а не розмір мінімальної заробітної плати (а.с. 16-20).
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Розглядаючи вказану справу по суті, у спірних правовідносинах суд вважає , що відповідач, визначаючи розмір суддівської винагороди позивача виходячи з приписів пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", починаючи з 01.01.2017, що є конституційною гарантією незалежності судді.
У свою чергу, суд, розглядаючи дану справу, дійшов висновку, що у позивача наявне право на отримання з січня 2017 року суддівської винагороди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
За таких обставин суд, беручи до уваги обсяг заявлених позовних вимог та, акцентуючи увагу на належному способі захисту прав позивача, виходить за межі позовних вимог та задовольняє останні шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 01 січня 2017 року перерахувати судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюку Денису Васильовичу суддівську винагороду виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
У заявленому позивачем обсязі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, не відображають в собі належний спосіб захисту порушених прав, по-друге (стосується саме вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суддівської винагороди за січень-травень 2017 року у розмірі 64400,00 грн.), позивачу вказаний розмір суддівської винагороди за названий період нарахований не був, а тому, суд приходить до висновку саме про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку нарахувати та сплатити позивачу суддівську винагороду з 01 січня 2017 року, виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди - задовольнити частково.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з 01 січня 2017 року перерахувати судді Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюку Денису Васильовичу суддівську винагороду виходячи з посадового окладу в сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 26.09.2017 р.
Суддя Рубан В.В.