26.11.09 Справа № 15/239-09.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка”, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МиРавтоАрмада”, м. Суми
про стягнення 8221 грн. 23 коп.
СУДДЯ Резніченко О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 8221 грн. 23 коп. заборгованості відповідно до договору поставки №07562-08 від 02.01.2008р., в тому числі 3011 грн. 88 коп. основного боргу, 3217 грн. 20 коп. пені, 602 грн. 38 коп. штрафу, 405 грн. 38 коп. 3% річних, 984 грн. 39 коп. інфляційних збитків.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в дане судове засідання не з'явився, ухвала про відкладення розгляду справи № 15/239-09 від 26.10.2009р., що направлялась судом на адресу яка зазначена позивачем в позовній заяві, була повернута поштою з відміткою “організація вибула”, тому, суд зобов'язував позивача подати довідку державного реєстратора про місце знаходження відповідача станом на момент розгляду справи.
Позивачем на виконання ухвали суду від 26.10.2009р. в дане судове засідання було подано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №617190, в якій зазначена адреса відповідача станом на 28.10.2009р., а саме: 40030, Сумська область, м. Суми, вул. Вільний Лужок, буд. 6.
Тобто, вказана адреса співпадає з юридичною адресою за якою направлялися відповідачу процесуальні документи по справі.
Крім цього, позивачем подано клопотання про розгляд справи без відсутності його представника за наявними у справі матеріалами, оскільки позивач не має фінансової можливості забезпечити явку свого повноважного представника в судове засідання.
Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Таким чином, враховуючи те, що ухвали про справі направлялися відповідачу за фактичною та юридичною адресами, що вказані позивачем в позовній заяві, і юридична адреса співпадає з адресою відповідача, що зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
02.01.2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “МиРавтоАрмада” (покупець) було укладено договір №07562-08, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар (автошини) в асортименті, кількості та по ціні в українській гривні згідно заявці покупця, узгодженої сторонами факсовим зв'язком, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно з п. 4.3 договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах даного договору та видаткових накладних до нього протягом 14 календарних днів з моменту поставки.
По видатковим накладним у листопаді 2008р.-грудні 2008р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 56 880 грн. 24 коп., за яку відповідач у встановлений у договорі строк розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково в розмірі 53 868 грн. 36 коп.
У вищезазначених накладних вказано, що підставою поставки є договір №07562-08 від 02.01.2008р.
Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис представника відповідача та довіреностями на отримання товару. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.
Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії з вимогою погасити залишок заборгованості (копії претензій №1492 від 15.05.2009р. та №1652 від 03.06.2009р. з доказами їх направлення долучені до матеріалів справи).
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Але, оскільки відповідач на претензії не відреагував, заборгованість не погасив, і залишок заборгованості по основному боргу склав 3011 грн. 88 коп., позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Вказана заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 3011 грн. 88 коп. підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не подано аргументованих заперечень щодо вимог позивача, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3011 грн. 88 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 3217 грн. 20 коп.
Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.1 договору №07562-08 від 02.01.2008р.
Так, відповідно до п. 5.1 договору, у разі несвоєчасної оплати товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3217 грн. 20 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 602 грн. 38 коп. штрафу (п. 5.1 договору), за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 20% від простроченої суми.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 602 грн. 38 коп. передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 405 грн. 38 коп. 3% річних та 984 грн. 39 коп. інфляційних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 405 грн. 38 коп. 3% річних та 984 грн. 39 коп. інфляційних збитків за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МиРавтоАрмада” (40030, Сумська область, м. Суми, вул. Вільний Лужок, буд. 6, код 35742508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищене, вул.. Промислова, 1, код 33010822) 3011 грн. 88 коп. основного боргу, 3217 грн. 20 коп. пені, 602 грн. 38 коп. штрафу, 405 грн. 38 коп. 3% річних, 984 грн. 39 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ О.Ю.Резніченко
Повний текст рішення підписано 26.11.2009р.
Суддя