233 № 233/1888/17
/М о т и в о в а н е/
22 вересня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Наумик О.О.,
за участі секретаря Сухоставець Т.А.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03.04.2017 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 15.01.2013 р., укладеним між банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_5.
Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.01.2017 р. утворилася заборгованість в сумі 25528,08 грн.
Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав за наведених у позовній заяві підстав, просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 позов визнав частково, пославшись на те, що позивачем при розрахунку сум заборгованості штучно завищений розмір процентів, внаслідок чого заявлено до стягнення 19348,69 грн., тоді як цей розмір за його розрахунком складає 964,94 грн. Також не визнав позов в частині вимог стягнення пені та штрафів з огляду на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд дістає таких висновків.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 15.01.2013 р. між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 був укладений договір без номеру, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а.с.5), Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.6-7), Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256 (витяг на а.с.8-31) . Відповідач підтвердив свою згоду на це підписом у заяві.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до п.2.1.1.12.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_5 з розрахунку 360 календарних днів на рік.
У відповідності до Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу ОСОБА_5 виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди ОСОБА_5 (п.2.1.1.5.6), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити ОСОБА_5 штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6).
Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення умов Кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2017 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 25528,08 грн., яка складається з:
- 492,58 грн. - заборгованість за кредитом,
- 19348,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,
- 3995,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією,
а також штрафи: - 500 грн. - фіксована частина, - 1191,81 грн. - процентна складова.
Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком (а.с.4), виходить з такого:
По-перше, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором пені та комісії, а також штрафів, виходячи з такого:
Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 3995,00 грн. складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.
Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).
Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). ОСОБА_5 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».
Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_4 за реєстрацією є м. Костянтинівка Донецької області.
Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.
По-друге, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 01.09.2014 р. по 31.01.2017 р. проценти за користування кредитними коштами нараховувались позивачем у розмірі, більшому, ніж 2,5 відсотки в місяць на залишок заборгованості.
Вирішуючи питання правомірності такого збільшення, суд виходив з такого:
За п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість позивачем змінювати ОСОБА_5, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3 за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у витязі по картрахунку згідно з п.1.1.3.1.9. Договору.
Доказів на підтвердження належного інформування позивачем відповідача про зміну базової процентної ставки по кредиту стороною позивача не надано.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_4 за Кредитним договором станом на 31.01.2017 р. визначений судом в розмірі 1445,21 грн.:
- 492,58 грн. - заборгованість за кредитом,
- 952,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи з такого розрахунку:
595,64 грн. - сума процентів, нарахованих станом на 31.08.2014 р., + 356,99 грн. сума процентів, що мала бути нарахована з 01.09.2014 р. (492,41 грн. * 2,5% = 12,31 грн. * 29 міс.) = 952,63 грн.
Тож позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із частковим задоволенням позову суд присуджує позивачеві з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1600,00 грн.
Керуючись ст.ст.88,212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 15.01.2013 р. станом на 31.01.2017 р. в розмірі 1445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 21 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя