Справа № 219/7642/17
Провадження № 2-а/219/563/2017
25 вересня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючої судді Чопик О.П.,
при секретарі Чубикало О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій,
позивач звернулась до суду з позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, посилаючись на те, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та до лютого 2016 року включно отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Зазначила, що листом їй повідомлено про призупинення виплати пенсії до з'ясування у зв'язку з перевіркою місця фактичного проживання. Вважає дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії з березня 2016 року такими, що порушують її конституційні права, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить суд визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати їй пенсії з 1 березня 2016 року; зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити належну їй пенсію з 1 березня 2016 року.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача - суб'єкта владних повноважень в судове засідання не з'явилась, подавши попередньо заперечення на позов (а.с.21-24) та клопотання про розгляд справи у її відсутності (а.с.39).
Відповідно до ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача та представників сторін на підставі наявних у ній доказів.
З урахуванням ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, попередня назва установи - Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області, як отримувач пенсії.
Так, ОСОБА_1, будучи особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, з м.Єнакієве, після передання електронної пенсійної справи отримувала пенсію у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області до лютого 2016 року включно. З 1 березня 2016 року нарахування та виплату позивачеві пенсії припинено (а.с.25).
Суд звертає увагу на те, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
У відповідності до ч.3 цієї виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказівка у листі від 10 липня 2017 року, адресованому позивачеві відповідачем (а.с.10) та письмових запереченнях (а.с.21-24) на призупинення виплати пенсії не може свідчити про те, що виплата пенсії не припинялась, оскільки в частині здійснення пенсійних виплат Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не оперує поняттям «призупинення».
Установлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії не приймалося.
Згідно зі Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як ствердила представник відповідача у письмових запереченнях, з метою забезпечення контролю за дотриманням норм законодавства при взятті на облік та виплаті пенсій внутрішньо переміщеним особам з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» змін до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 79, які набрали чинності 18 березня 2015 року, призначення та поновлення пенсій особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, здійснюється тільки після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік осіб, між органами соціального захисту населення та управліннями Пенсійного фонду.
Відповідно до листа начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 21 липня 2017 року №04 вх. 01/2694 (а.с.26) ОСОБА_1 станом на 1 березня 2016 року перебувала на обліку в Управлінні як переміщена особа у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 22 січня 2015 року №1419029941 скасована рішенням начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 11 серпня 2016 року.
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14 вересня 2017 року №1419112678 тимчасово зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі Постанова №509).
Відповідно до п.6 Постанови №509 строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 352 (далі - Постанова №352) «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509» внесено зміни у Постанову №509, зокрема, пункт шостий викладено в новій редакції. Згідно з п.6 довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Суд зауважує, що згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. При цьому повноваженнями приймати закони наділена лише Верховна Рада України (ст.91 Конституції України). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України).
Конституційне поняття «закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Водночас, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено законами.
Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суду представником відповідача не представлено рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 березня 2016 року з підстав, передбачених ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,та відсутнє посилання на таке рішення у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Водночас, згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, судом встановлено право позивача на отримання пенсії саме у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Особливу увагу слід звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відтак, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов'язане з правом мирно володіти своїм майном.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві пенсії з 1 березня 2016 року та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію з цього часу підлягають задоволенню, оскільки підставності припинення виплати пенсії позивачеві з 1 березня 2016 року представник відповідача не довів.
Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 71, 86, 160, 161, 162, 167, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року з наступними змінами, суд
Позов ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 1 березня 2016 року.
Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену їй пенсію з 1 березня 2016 року.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуюча О.П.Чопик