Справа № 219/10415/17
Провадження № 2-о/219/923/2017
22 вересня 2017 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Брежнева О.А.
секретаря Котинської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_2 є його матір'ю, яка померла 06 червня 2017 року по місту свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті. Місцем смерті його матері є м. Горлівка, Донецької області, Україна. Встановлення факту смерті необхідно йому для отримання спадщини. Для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 йому необхідно встановити юридичний факт її смерті, отримати свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, які видаються органом ДРАЦС України, розташованим на не окупованій території з обов'язковими реквізитами. Але отримати такі документи він не має можливості з вищенаведених причин. Це й змусило його звернутись до суду.
У судове засідання заявник не прибув, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволені заяви наполягає.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не викликався, оскільки відповідно до частини 2 статті 257-1 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Але суд при розгляді даної справи враховує та виконує вимоги частини 5 статті 257-1 ЦПК України, яка наголошує на тому, що копія судового рішення невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи, та пункту 2 частини 4 статті 257-1 ЦПК України, відповідно до якого у разі незгоди з цим судовим рішенням сторони мають право його оскаржити у загальному порядку, встановленому ЦПК України.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності представників заінтересованих осіб на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1, заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки хутір Цибулин, Микитівського району, Бєлгородської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспортів, копією свідоцтва про народження серії ІІІ-ЯР №307462 (а.с.4-7).
В суді встановлено, що 06 червня 2016 року у м. Горлівка Донецької області померла ОСОБА_2, на підтвердження чого заявником надані до заяви наступні документи: копія лікарського свідоцтва про смерть №1218, копія довідки про причину смерті, відповідно до якої причина смерті гостра серцева недостатність, атеросклеротичний коронарокардіосклероз (а.с.9-10), фотографії з місцем поховання на цвинтарі.
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» відділам державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Донецької області, зокрема, м. Горлівка, тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства.
Тобто, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (ч. 1 ст. 17 Закону).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р. N 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024, затверджено форми первинної облікової документації, зокрема лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о) та фельдшерської довідки про смерть (форма N 106-1/о).
Державна реєстрація смерті осіб, які померли на тимчасово неконтрольованій території України, може бути проведена будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами цієї території, за умови надання документів, передбачених вищенаведеним законодавством (лист Міністерства юстиції України від 26.10.2015 р. N 24557, N 25906-0-33-15/19.1).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
За правилами ст. 1, 9, 17, 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України; державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків; у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна; громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (із змінами), на території м. Горлівка Донецької області органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до правил ст. 257-1 ЦПК України, якою доповнено ЦПК України на підставі Закону України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" № 990-VIII від 04.02.2016 року, рішення суду про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, що надасть їй можливість здійснити державну реєстрацію смерті його матері ОСОБА_2, яка померла 06 червня 2016 року на тимчасово окупованій території України у м. Горлівка Центрально-міського району Донецької області.
При цьому судом враховується, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такий факт іншим шляхом неможливо.
За наведених обставин, вимоги заявника є обґрунтованими, оскільки надані заявником докази достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 212-215, 256, 257, 257-1, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки хутір Цибулин, Микитівського району, Бєлгородської області, місце смерті м. Горлівка Центрально-Міського району, Донецької області, держава Україна, дата смерті 06 червня 2016 року.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.А.Брежнев