Справа № 219/8651/17
Провадження № 2-а/219/671/2017
21 вересня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області
у складі: судді Харченко О.П.,
при секретарі Бібік Н.М.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративною позовною заявою до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, яку в подальшому уточнила представник позивача, посилаючись на те, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та до січня 2017 року включно отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Пенсія для позивача є єдиним джерелом існування, однак з 01.02.2017 року відповідач до теперішнього часу припинив виплату пенсії, мотивуючи це проведенням перевірки місця фактичного проживання. Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують її конституційні права, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить суд визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати їй пенсії з 01 лютого 2017 року; зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату належної їй пенсії з 01 лютого 2017 року.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи мається договір про надання правової допомоги, за яким адвокат Землинська С.Д. представляє інтереси позивача під час судового розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, від начальника управління надійшла заява, в якій вона зазначила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та підтримує раніше надані заперечення та просила розглянути справу без участі представника управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
04.09.2017 року від начальника Управління до суду надійшли заперечення відповідача, в яких зазначено, що позивач перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території. В наданих запереченнях зазначено, що виплата пенсії була призупинена з 01 лютого 2017 року до з'ясування місця проживання. Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07 листопада 2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ № 136 від 18 лютого 2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими. Враховуючи вищевказані постанови, виплата пенсії позивачу з лютого 2017 року була призупинена. З заявою про поновлення виплати пенсії позивач не звертався. Позивачем не вжито заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат, у зв'язку з чим він не зміг отримати пенсійні виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією України право, оскільки ним не надано суду доказів того, що він позбавлений права та можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення в порядку, передбаченому, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто не встановлено порушення його прав. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не були, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, попередня назва установи - Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області, як отримувач пенсії за віком.
Сторонами не оспорювався той факт, що пенсійна справа позивача за його заявою була переведена з управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (попередня назва установи - Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі), у якому була взята на облік, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.
У судовому засіданні встановлено, що з 01 лютого 2017 року нарахування та виплату позивачеві пенсії припинено.
Суд звертає увагу на те, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
У відповідності до ч. 3 цієї виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Установлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії не приймалося.
Згідно зі Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як зазначено у запереченнях, з метою забезпечення контролю за дотриманням норм законодавства при взятті на облік та виплаті пенсій внутрішньо переміщеним особам з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» змін до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 79, які набрали чинності 18 березня 2015 року, призначення та поновлення пенсій особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, здійснюється тільки після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про взятих на облік осіб, між органами соціального захисту населення та управліннями Пенсійного фонду.
За змістом статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як переміщена особа у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Зазначене підтверджується представленою позивачем довідкою від 09.09.2015 року № 1419069974 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Місцем проживання особи вказано: АДРЕСА_1. (а. с. 10).
До суду не надано доказів щодо скасування, чи визнання недійсною даної довідки. Тобто, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність внутрішньо-переміщеної особи за фактичним місцем проживання, як на порушення умов для отримання соціальних виплат відповідно до Закону № 1706-VII.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена пенсійним органом без прийняття відповідного рішення тощо.
Водночас суд зауважує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. При цьому повноваженнями приймати закони наділена лише Верховна Рада України (ст. 91 Конституції України). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України).
Конституційне поняття «закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Водночас, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено законами.
Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Особливу увагу слід звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відтак, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов'язане з правом мирно володіти своїм майном.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену їй пенсію з 01 лютого 2017 року є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 серпня 2017 року йому відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, суд не стягує з відповідача судові витрати, оскільки позивачем вони фактично не понесені (не надано документального підтвердження понесених ним судових витрат).
Керуючись ст. ст. 2, 7-12, 41, 71, 86, 94,160, 161, 162, 167, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року з наступними змінами, суд -
Позов ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 лютого 2017 року.
Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену їй пенсію з 01 лютого 2017 року.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О. . Харченко