04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/1742/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Самокиша В.Ю. (дов. № 02-36/3391 від 12.12.2016 р.);
від відповідача 1: Чугунов М.В. (дов. від 16.01.2017 р.);
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017р.
по справі № 910/1742/17 (суддя Гумега О.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів"
третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2 товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Площа Слави"
третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Шулявка"
про стягнення заборгованості 698 428 374,06 грн. ,-
02.02.2017 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрат - Дружби Народів» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в загальній сумі 698 428 374,06 грн., що складається із заборгованості по кредиту в сумі 696 173 452,98 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 34 808,66 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США в сумі 2 211 154,09 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні в сумі 8 958,33 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Площа Слави» та товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Шулявка».
10.04.2017 р. через канцелярію суду першої інстанції позивачем подано пояснення, відповідно до яких позивачем вказано про часткове погашення заборгованості, що мало місце після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість в загальній сумі 697 009 996,23 грн., що складається із заборгованості по кредиту в сумі 694 789 883,81 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США в сумі 2 211 154,09 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні в сумі 8 958,33 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2017 р. припинено провадження у справі № 910/1742/17 в частині позовних вимог про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів" заборгованості по кредиту в сумі 1 383 569,17 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам у сумі 34 808,66 грн. В іншій частині позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково: стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів" на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 694 789 883,81 грн. заборгованості по кредиту, 1 761 565,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США, 5 737,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи невиконання зобов'язань, що виникли для ТОВ "Станіславська торгова компанія" з договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. (з урахуванням змін) та умову договору поруки 15.06.2011 р. (з урахуванням змін), що передбачає відповідальність поручителя у тому ж обсязі, що і відповідальність позичальника, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заявлених сум заборгованості э обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме стягненню солідарно з відповідачів підлягають: 694 789 883,81 грн. заборгованості по кредиту, 1 761 565,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США, 5 737,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017 р. у справі № 910/1742/17 та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги п. 6.2. ст. 6 договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. щодо зазначеного в ньому третейського застереження; неправомірно було відмовлено в прийнятті зустрічного позову; проігноровано приписи ст. 104, 105 та 514 ЦК України, що призвело в свою чергу до необґрунтованого, необ'єктивного і незаконного рішення; заперечив щодо належності та відповідності меморіальних ордерів, наданих позивачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія " прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/1742/17.
13.07.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18.07.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача 2 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що відповідачу 2 є незрозумілим період нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, який не співпадає з графіком погашення кредиту, а тому виникають сумніви стосовно правильності нарахування пені.
12.09.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача 1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме виписок по рахункам ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія» та ТОВ «Станіславська торгова компанія», платіжні доручення та меморіальні ордери, оформлені належним чином і які підтверджують проводки у виписках щодо здійснених банківських операцій за спірним договором про надання мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідачів та третьої особи 1.
Представники відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання 12.09.2017 року не з'явились, про причини неявки не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача 2, третьої особи 1 та третьої особи 2 за наявними у справі доказами.
Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017 р. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017 р. - без змін.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 12.09.2017 р. просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017 р. - скасувати.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2007 р. між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія" (позичальник) укладено договір про надання мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії №1-340/2 (далі - Кредитний договір). (том 1, а.с. 9)
Відповідно до п. 1.1. договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.
До кредитного договору вносились зміни та доповнення, а саме: 15.03.2007 р. додатковим договором № 1, 03.07.2007 р. додатковим договором № 1/1, 10.10.2007 р. додатковим договором № 2, 21.03.2008 р. додатковою угодою № 3, 24.06.2008 р. додатковою угодою № 4, 03.10.2008 р. додатковим договором № 5, 15.06.2011 р. договором № 6 про внесення змін, 07.09.2011 р. договором про внесення змін № 7, 29.09.2011 р. договором про внесення змін № 8. (том 1, а.с. 20-50)
12.05.2014 р між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор, банк, сторона 1) та ТОВ "Станіславська торгова компанія" (позичальник, сторона 2) підписано договір про внесення змін № 9 до договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р., згідно з пунктом 1 якого у зв'язку із проведенням реструктуризації заборгованості позичальника за кредитом згідно кредитного договору та у зв'язку із зміною назви сторони 2, пов'язаної з припиненням ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" шляхом приєднання до ТОВ "Станіславська торгова компанія", яке є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань (обов'язків) ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія", сторони дійшли згоди викласти кредитний договір (з усіма додатками до нього, додатковими угодами, додатковими договорами та договорами про внесення змін, що становлять невід'ємну частину Кредитного договору) в новій редакції, що наведена в додатку № 1 до цього договору про внесення змін.
Відповідно до п. 2. зазначеного договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 р. кредитні кошти, надані позичальнику в рамках кредитного договору та не повернуті станом на дату укладення цього договору про внесення змін, є частками та погашаються позичальником відповідно до умов кредитного договору. Зокрема, кредитні кошти, надані в доларах США згідно із кредитним договором і не повернуті станом на 12 травня 2014 р., є часткою 1 і підлягають погашенню позичальником гідно п. 4.1. кредитного договору в новій редакції, викладеному в додатку № 1 до цього договору про внесення змін. Частка 1 станом на 12 травня 2014 р. становить 33 025 354,51 дол. США.
Кредитні кошти, надані в гривні згідно із кредитним договором і не повернуті станом на 12 травня 2014 р., є часткою 2 і підлягають погашенню позичальником згідно з п. 4.1. кредитного договору в новій редакції, викладеному в додатку № 1 до цього договору про внесення змін. Частка 2 станом на 12 травня 014 р. становить 40 424 881,78 грн.
В додатку № 1 до договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 р. сторони виклали договір про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. в новій редакції від 12.05.2014 р., відповідно до п. 1.1. якого (в редакції договору про внесення змін № 10 від 27.07.2015 р.) банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 31 978 247,94 дол. США з можливістю отримувати в доларах США та/або гривні та з терміном кредиту до 05 грудня 2033 року (включно),
Згідно до п. 4.1. договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. в редакції від 12.05.2014 р.(з урахуванням договору про внесення змін № 10 від 27.07.2015 р.) погашення часток (кредиту, якщо застосовується) здійснюється позичальником на внутрішньобанківський рахунок. Позичальник зобов'язаний погасити частку 1 не пізніше 05 грудня 2033 р. шляхом проведення щомісячних платежів з урахуванням дотримання нижченаведеного у цьому пункті графіку.
У розділі 8 Кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. викладені заяви, гарантії та певні зобов'язання позичальника, за якими останній зобов'язаний, зокрема:
- згідно п.п. (g) п. 8.2 кредитного договору забезпечити щомісячно проведення через рахунки, відкриті в Банку, грошових розрахунків позичальника в сумі, пропорційній відношенню кредитного портфелю позичальника в банку до загального кредитного портфелю позичальника станом на перше число відповідного календарного місяця.
Загальна сума грошових розрахунків визначається як сума кредитового обороту за певний період за поточними рахунками позичальника, що відкриті в Банку, за виключенням:
(і) зарахування кредитних коштів, наданих банком;
(іі) коштів, отриманих з операцій купівлі/продажу іноземної валюти, що здійснені через банк;
(ііі) перерахувань з інших рахунків позичальника;
(іііі) інших зарахувань коштів, що не є надходженнями від операційної діяльності позичальника, в тому числі, але не обмежуючись - надходжень за платіжними дорученнями з призначенням платежу "фінансова допомога", "збільшення статутного капіталу".
Загальний кредитний портфель позичальника визначається як загальна сума непогашеного основного боргу та невикористаних лімітів, можливих до отримання за будь-якими та всіма угодами про залучення коштів від будь-яких та всіх банків, укладеними позичальником;
забезпечити щомісячно, починаючи від дати укладення цього договору, кожного повного календарного місяця, проведення позичальником через свої рахунки, відкриті в банку, та поручителями через їх рахунки, відкриті в банку, не менше 100% розрахунків за договорами оренди/суборенди, найму/піднайму нежитлових приміщень об'єктів нерухомості, переданих в іпотеку та заставу для забезпечення виконання зобов'язань згідно п. 9.1 цього договору;
- згідно п.п. (h) п. 8.2 кредитного договору надавати банку щорічно, не пізніше 31 серпня кожного року, консолідовану фінансову звітність групи позичальника за попередній рік, у формі та за змістом, задовільним для банку, підтверджену аудиторською компанією, прийнятною для банку.
Невідповідність дійсності заяв і гарантій вважається випадком невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором в силу положень п.п. (с) п. 10.1 Кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р.
Відповідно до п.п.(iv) п. 10.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.
Цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. (п.11.11. кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р.)
Згідно з п. 12.2. кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. будь-які спори, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, якщо інше не встановлено цим договором, передаються на розгляд до судів України відповідно до законодавства України. Будь-які спори щодо дійсності цього договору підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» згідно з регламентом (положенням) зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким сторони ознайомились.
В подальшому, між сторонами підписано договори про внесення змін № 10 від 27.07.2015 р., № 11 від 12.10.2015 р., № 12 від 26.11.2015 р., в яких погоджувались зміни по умовах виконання договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов до договору позивачем в період з 19.03.2007 р. по 21.01.2016 р. надано відповідачу грошові кошти в розмірі 35 701 948,77 доларів США та 772 184 399, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами (том 1, а.с. 115-126) та випискою по рахунку ТОВ «Прикарпатська фінансова компанія» за період з 15.03.2007 року по 13.05.2014 року та випискою по рахунку відповідача-1 з 13.05.2014 р. 15.03.2017 р.(т.2, т.3, т.4), що підтверджують рух коштів, нарахування відсотків, зарахування по винесенню простроченої заборгованості та інше.
Пунктом 9.1 кредитного договору в редакції від 12.05.2014 р. визначено, що в забезпечення зобов'язань позичальника за договором позичальник надає та/або забезпечує надання банку поруки кожного з поручителів на загальну суму кредиту плюс проценти, комісії, неустойки та будь-які інші суми, що належать до сплати позичальником за цим договором.
За визначеннями кредитного договору (в редакції додатку № 1 до договору № 9 про внесення змін від 12.05.2014 р. до кредитного договору) поручитель означає всіх разом та кожного окремо поручителя 1, поручителя 2 та поручителя 3; поручитель 1 означає товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Шулявка"; поручитель 2 означає товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Дружби Народів"; поручитель 3 означає товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Площа Слави".
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15.06.2011 р. між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (кредитор, сторона 1), товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія» (позичальник, сторона 2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Квадрат-Дружби Народів" (поручитель, сторона 3) був укладений договір поруки. (том 1, а.с. 92)
Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором про надання мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р., а саме: повернення сум кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.
До поруки вносились зміни та доповнення, а саме: 07.09.2011 р. договором про внесення змін до договору поруки. (а.с. 97 -104 том 1)
В подальшому, 12.05.2014 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор, банк, сторона 1), ТОВ "Станіславська торгова компанія" (позичальник, сторона 2) та ТОВ «Квадрат-Дружби Народів» (поручитель, сторона 3) підписано договір про внесення змін до договору поруки від 15.06.2011 р., згідно з пунктом 1 якого у зв'язку із припиненням товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія» шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», про що в ЄДРЮОФОП зроблено запис № 11191120027002879 від 12.03.2014 р., сторони дійшли згоди викласти договір поруки від 15.06.2011 р. (з усіма додатками до нього, додатковими угодами, додатковими договорами та договорами про внесення змін, що становлять невід'ємну частину договору застави) в новій редакції, що наведена в додатку № 1 до цього договору про внесення змін, що є його невід'ємною частиною.
Додатком № 1 до договору про внесення змін від 12.05.2014 р. до договору поруки від 15.06.2011 р., вказаний договір поруки викладено в новій редакції.
У п. 1.1. договору поруки (в редакції від 12.05.2014 р.) встановлено, що у зв'язку з укладенням між банком та позичальником договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.
Поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі 31 978 247,94 дол. США, з порядком погашення відповідно до умов кредитного договору та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 05 грудня 2033 року, сплати процентів за користування кредитом у розмірі фіксованої процентної ставки, зазначеної в договорі. (п. 1.2. договору поруки в редакції договору про внесення змін від 12.08.2015 р.)
Згідно п. 2.2 договору поруки (в редакції від 12.05.2014 р.) поручитель зобов'язаний відповідати перед банком за виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що й позичальник, та виконувати умови цього договору.
Відповідно до п. 3.8. договору поруки (в редакції від 12.05.2014 р.) цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 05 грудня 2043 року.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо забезпечення щомісячного проведення через рахунки, відкриті в банку, грошових розрахунків позичальника в сумі, пропорційній відношенню кредитного портфелю позичальника в банку до загального кредитного портфелю позичальника станом на перше число відповідного календарного місяця та у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо надання банку до 31 серпня кожного року, консолідованої фінансової звітності групи позичальника за попередній рік, підтвердженої аудиторською компанією, позивачем було надіслано 21.12.2016 р. на адресу позичальника (відповідача-1) вимогу від 21.12.2016 р. щодо дострокового погашення кредиту на загальну суму 698 704 505,13 грн., з посиланням на порушення умов Кредитного договору в частині невиконання гарантій позичальника за договором, викладених у п.п. (g) та (h) п. 8.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. (том 1, а.с. 127-128).
Відповідно до вищенаведеної вимоги позивач вимагав протягом 7 днів з дати отримання цієї вимоги виконати порушене зобов'язання за кредитним договором, а саме сплатити строкову заборгованість за кредитом станом на 16.12.2016 р. у розмірі 698 673 452, 98 грн. та сплатити строкову заборгованість по нарахованим відсоткам станом на 16.12.2016 р. у розмірі 31 052,15 грн., а всього 698 704 505,13 грн.
Зазначену вимогу направлено відповідачу-1 21.12.2016 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками з описами вкладення у цінні листи від 21.12.2016 р. (том 1, а.с. 129-130, 133-134).
Оскільки сума боргу позичальником (відповідачем-1) погашена не була, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 696 173 452,98 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 34 808,66 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США в сумі 2 211 154,09 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні в сумі 8 958,33 грн.
Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" та товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів" заборгованості по кредиту в сумі 1 383 569,17 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам у сумі 34 808,66 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що після порушення провадження у справі було здійснено погашення заборгованості на загальну суму 1 418 377,83 грн., згідно погодженого у п. 7.4 кредитного договору в новій редакції (Додаток № 1 до Договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 до Кредитного договору) порядку погашення, за яким, в першу чергу відбувається погашення заборгованості за відсотками, в другу чергу погашення простроченої заборгованості за кредитом.
Задовольняючи решту позовних вимог частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що враховуючи невиконання зобов'язань, що виникли для ТОВ "Станіславська торгова компанія" з договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. (з урахуванням змін) та умову договору поруки 15.06.2011 р. (з урахуванням змін), що передбачає відповідальність поручителя у тому ж обсязі, що і відповідальність позичальника, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заявлених сум заборгованості, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме стягненню солідарно з відповідачів підлягають: 694 789 883,81 грн. заборгованості по кредиту, 1 761 565,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США, 5 737,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.
Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу 1 грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками з рахунку відповідача 1.
При цьому, заперечення відповідача 1 щодо невідповідності певних реквізитів у меморіальних ордерах та неповне дотримання позивачем вимог щодо засвідчення копій документів колегією суддів відхиляються як безпідставні. До того ж, зазначені заперечення не спростовують факт видачі кредитних коштів на умовах договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р., оскільки жодних належних доказів, які б підтверджували, що на зазначені у наведеному договорі рахунки та у відповідні дати, вказані у меморіальних ордерах, кошти не надходили, суду надано не було. Крім того, факт отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором підтверджується також його частковим виконанням зі сторони позичальника.
Більш того, згідно пункту 2 договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 р. до договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. сторони (публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія") підтвердили, що кредитні кошти, надані позичальнику в рамках кредитного договору, та не повернуті станом на дату укладення цього договору про внесення змін, є частками (як цей термін визначений в кредитному договорі в новій редакції, викладеному в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змін) та погашаються позичальником відповідно до умов кредитного договору. При цьому, вказаний пункт 2 договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 р. містить визначення сторонами сум частки 1 (в доларах США) та частки 2 (в гривнях).
Доводи відповідача 1 про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" зобов'язань за кредитними зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія" колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компані» є товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" і такий факт, зокрема, безпосередньо відображено у п. 1 договору від 12.05.2014 р. про внесення змін № 9 до договору про надання мультивалютної не відновлюваної кредитної лінії №1-340/2 від 15.03.2007 р.
Отже , відповідач 1, як правонаступник всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська фінансова компанія", повинен відповідати за зобов'язаннями по договору про надання мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії №1-340/2 від 15.03.2007 р.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось, у розділі 8 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. викладені заяви, гарантії та певні зобов'язання позичальника, за якими останній зобов'язаний, зокрема:
- згідно п.п. (g) п. 8.2 кредитного договору забезпечити щомісячно проведення через рахунки, відкриті в Банку, грошових розрахунків позичальника в сумі, пропорційній відношенню кредитного портфелю позичальника в банку до загального кредитного портфелю позичальника станом на перше число відповідного календарного місяця.
Загальна сума грошових розрахунків визначається як сума кредитового обороту за певний період за поточними рахунками позичальника, що відкриті в Банку, за виключенням:
(і) зарахування кредитних коштів, наданих банком;
(іі) коштів, отриманих з операцій купівлі/продажу іноземної валюти, що здійснені через банк;
(ііі) перерахувань з інших рахунків позичальника;
(іv) інших зарахувань коштів, що не є надходженнями від операційної діяльності позичальника, в тому числі, але не обмежуючись - надходжень за платіжними дорученнями з призначенням платежу "фінансова допомога", "збільшення статутного капіталу".
Загальний кредитний портфель позичальника визначається як загальна сума непогашеного основного боргу та невикористаних лімітів, можливих до отримання за будь-якими та всіма угодами про залучення коштів від будь-яких та всіх банків, укладеними позичальником;
забезпечити щомісячно, починаючи від дати укладення цього договору, кожного повного календарного місяця, проведення позичальником через свої рахунки, відкриті в банку, та поручителями через їх рахунки, відкриті в банку, не менше 100% розрахунків за договорами оренди/суборенди, найму/піднайму нежитлових приміщень об'єктів нерухомості, переданих в іпотеку та заставу для забезпечення виконання зобов'язань згідно п. 9.1 цього договору;
- згідно п.п. (h) п. 8.2 кредитного договору надавати банку щорічно, не пізніше 31 серпня кожного року, консолідовану фінансову звітність групи позичальника за попередній рік, у формі та за змістом, задовільним для банку, підтверджену аудиторською компанією, прийнятною для банку.
Невідповідність дійсності заяв і гарантій вважається випадком невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором в силу положень п.п. (с) п. 10.1 Кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р.
Відповідно до п.п.(iv) п. 10.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.
У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо забезпечення щомісячного проведення через рахунки, відкриті в банку, грошових розрахунків позичальника в сумі, пропорційній відношенню кредитного портфелю позичальника в банку до загального кредитного портфелю позичальника станом на перше число відповідного календарного місяця та у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо надання банку до 31 серпня кожного року, консолідованої фінансової звітності групи позичальника за попередній рік, підтвердженої аудиторською компанією, позивач скористався своїм правом, наданим йому п.п.(iv) п. 10.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р., та надіслав 21.12.2016 р. на адресу позичальника (відповідача-1) вимогу від 21.12.2016 р. щодо дострокового погашення кредиту на загальну суму 698 704 505,13 грн., з посиланням на порушення умов кредитного договору в частині невиконання гарантій позичальника за договором, викладених у п.п. (g) та (h) п. 8.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. (том 1, а.с. 127-128).
Таким чином, з моменту пред'явлення вимоги позивачем відповідачу 1 (21.12.2016 р.) відповідно п.п.(iv) п. 10.2 кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. термін повернення кредиту вважається, таким, що настав, та з цього моменту у відповідача 1 виникає обов'язок з дострокового повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 18.01.2017 р., у відповідача 1 існувала заборгованість за кредитом в розмірі 696 173 452,98 грн. та заборгованість за простроченими процентами у розмірі 34 808,66 грн.
Згідно з п. 5.2. кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 10 від 27 липня 2015 р. процентна ставка для часток в доларах США є фіксованою та становить: протягом періоду з 01 січня 2014 р. по 30 грудня 2014 р. - 5,0 %; протягом періоду з 31 грудня 2014 р. по 31 грудня 2021 р. - 0,1 %; протягом періоду з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2028 р. - 5,0%; протягом періоду з 01 січня 2029 р. по 05 грудня 2033 р. - 12,0 %.
Процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та становить: протягом періоду з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2014 року - 12, 5% річних; протягом періоду з 31 грудня 2014 року по 31 грудня 2021 року - 0, 1 % річних., протягом періоду з 01 січня 2022 р. по 31 грудня 2028 р. - 5,0%; протягом періоду з 01 січня 2029 р. по 05 грудня 2033 р. - 12,0%.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість по відсотках в сумі 34 808,66 грн. обчислена за ставкою 0,1% річних за 18 днів користування кредитними коштами (696 173 452,98 грн.) в період з 31.12.2016 р. по 17.01.2017 р., що відповідає положенням п. 5.2.2 кредитного договору в редакції змін згідно з договором про внесення змін № 10 від 27 липня 2015 р.
Матеріалами справи підтверджується, що після порушення провадження у справі було здійснено погашення заборгованості на загальну суму 1 418 377, 83 грн., згідно погодженого у п. 7.4 кредитного договору в новій редакції (Додаток № 1 до Договору про внесення змін № 9 від 12.05.2014 до Кредитного договору) порядку погашення, за яким, в першу чергу відбувається погашення заборгованості за відсотками, в другу чергу погашення простроченої заборгованості за кредитом.
Заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 34 808,66 грн., а також заборгованість по кредиту на загальну суму 1 383 569,17 грн. погашена такими платежами: 22.02.2017 р. - 34 808,66 грн. (відсотки), 795 894,36 грн. (кредит), 23.02.2017 р. - 160 329,06 грн. (кредит), 24.02.2017 р. - 46 775,91 грн. (кредит), 27.02.2017 р. - 94 952,91 грн. (кредит), 28.02.2017 р. - 98 030,01 грн. (кредит), 01.03.2017 р. - 2 068,55 грн. (кредит), 02.03.2017 р. - 7 070,74 грн. (кредит), 03.03.2017 р. - 2 000,00 грн. (кредит), 06.03.2017 р. - 3 646,07 грн. (кредит), 15.03.2017 р. - 168 234,13 грн. (кредит), 23.03.2017 р. - 4 567,43 грн. (кредит), що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності предмету спору між сторонами в цій частині.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1 383 569,17 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам у сумі 34 808,66 грн. не існує, у зв'язку з чим провадження у справі в наведеній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту в сумі 694 789 883,81 грн. (696 173 452,98 грн. - 1 383 569,17 грн.) вимоги про стягнення з відповідача-1 (товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія") вказаної суми вірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими.
Як вже зазначалось вище, для забезпечення виконання договору кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 року, 15.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрат-Дружби Народів» було укладено договір поруки (в редакції договору про внесення змін від 12.05.2014 р. (а.с. 99-102 том 1) за змістом п. 1.1 якого у зв'язку з укладенням між банком та позичальником договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. поручитель поручається перед Банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником відповідно до кредитного договору.
Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи невиконання зобов'язань, що виникли у ТОВ "Станіславська торгова компанія" з умов договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. (з урахуванням змін) та умову договору поруки 15.06.2011 р. (з урахуванням змін), що передбачає відповідальність ТОВ «Квадрат-Дружби Народів» у тому ж обсязі, що і відповідальність позичальника, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відповідача 1 та відповідача 2 підлягає солідарному стягненню на користь позивача 694 789 883,81 грн. заборгованості по кредиту.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15.
Пунктом 6.2 кредитного договору в редакції від 12.05.2014 р. (а.с. 53-73 том 1) встановлено, що в разі несплати позичальником в належний строк або термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує Банку на його вимогу неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з Банком) на рахунок, визначений Банком, з простроченої суми за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з: подвійної облікової ставки Національного банку України та 15 відсотків річних. Строк позовної давності до вимог, що пов'язані з неустойкою, зазначеною в цьому пункті, а також строк нарахування такої неустойки становить 3 (три) роки.
Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що приписом ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже , умовами кредитного договору сторони передбачили інший строк нарахування пені, а саме, що строк нарахування пені становить 3 роки. Тобто,сторони умовами договору передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, згідно яких зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством, а саме подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Як вбачається з розрахунку пені, який наявний в матеріалах справи, позивачем нараховано пеню на заборгованість у іноземній валюті - доларах США.
Відповідно до п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно з частиною другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).
Вимогами статті 192 ЦК України унормовано, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).
Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 909/606/14 від 01.04.2015 р.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору в частині порядку повернення кредиту, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, виходячи із еквіваленту суми заборгованості у відношенні долара США за кожний день прострочення за курсом НБУ, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню в межах заявленого позову сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США, в розмірі 1 761 565,33 грн., що розрахований за загальний період прострочення з 08.01.2015 р. по 26.07.2015 р. за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в наведений період та сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в гривні, в розмірі 5 737,70 грн., що розрахований за загальний період з 01.11.2016 р. по 03.11.2016 р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Також, відповідачем-1 15.05.2017 було подано заяву щодо застосування статті 258 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Відтак, аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-1138цс15.
Згідно з ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути змінена за домовленістю.
Оскільки умовами п. 6.2 договору сторони узгодили, що строк позовної давності до вимог, що пов'язані з неустойкою, зазначеною в цьому пункті, а також строк нарахування такої неустойки становить 3 (три) роки, та оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 02.02.2017 р., тобто в межах строку позовної давності, встановленої сторонами в кредитному договорі, то в спірному випадку відсутні підстави для застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені).
Стосовно твердження апелянта, що судом першої інстанції не прийнято до уваги п. 6.2. ст. 6 договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р. щодо зазначеного в ньому третейського застереження, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача-1 15.05.2017 р. подав клопотання про припинення провадження у справі (уточнене), відповідно до якого просив суд припинити провадження у справі № 910/1742/17 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, окремо звернувши увагу суду першої інстанції на те, що п. 6.2 ст. 6 кредитного договору не був змінений чи скасований будь-якою з додаткових угод, що укладались в подальшому до цього договору.
При цьому, як видно з тексту оскаржуваного рішення, в судовому засіданні 15.05.2017 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача-1, поданого в судовому засіданні 10.04.2017 р., про припинення провадження у справі № 910/1742/17 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, та клопотання відповідача-1, поданого в судовому засіданні 15.05.2017 р., про припинення провадження у справі (уточненого). Представники відповідача-2 та третіх осіб-1, 2 підтримали вказані клопотання відповідача-1. Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання відровідача-1 про припинення провадження у справі № 910/1742/17 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В процесі розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача-1 щодо припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, останнє було відхилено, як безпідставне.
Колегія суддів погоджується з такою відмовою в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, зважаючи на наступне.
Як вже було встановлено, 12.05.2014 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" підписано договір про внесення змін № 9 до договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р., згідно з пунктом 1 якого, у зв'язку із проведенням реструктуризації заборгованості позичальника за Кредитом згідно Кредитного договору та у зв'язку із зміною назви Сторони 1, пов'язаної з припиненням ТОВ "Прикарпатська Фінансова Компанія" шляхом приєднання до ТОВ "Станіславська торгова компанія", яке є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань (обов'язків) ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія", сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір (з усіма додатками до нього, додатковими угодами, додатковими договорами та договорами про внесення змін, що становлять невід'ємну частину Кредитного договору) в новій редакції, що наведена в Додатку № 1 до цього договору про внесення змін.
Згідно з п. 12.2. кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. будь-які спори, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, якщо інше не встановлено цим договором, передаються а розгляд до судів України відповідно до законодавства України. Будь-які спори щодо дійсності цього договору підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» згідно з регламентом (положенням) зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди, і з яким сторони ознайомились.
За визначенням, наведеним у кредитному договорі в новій редакції, договір - означає цей договір про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 (в новій редакції від 12.05.2014 р.), включаючи всі його додатки, а також з урахуванням змін та доповнень, що можуть вноситися до нього в майбутньому.
Судом першої інстанції у справі № 910/1742/17 розглядався спір щодо стягнення кредитної заборгованості, нарахованих процентів та пені за невиконання зобов'язань, а тому частина друга п. 12.2. кредитного договору в новій редакції від 12.05.2014 р. до розгляду зазначеної справи не застосовується.
Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що сторонами не вносились зміни до п. 6.2 Договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 і спір у даній справі підлягає розгляду третейським судом, спростовуються умовами договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 (в новій редакції від 12.05.2014 р.).
Аналогічно, у п. 3.11 договору про внесення змін від 12.05.2014 до Договору поруки від 15.06.2011, позивачем та відповідачами-1, -2 погоджено, що будь-які спори, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, якщо інше не встановлено цим договором, передаються на розгляд до судів України відповідно до законодавства України.
Зважаючи на наведене, спір у даній справі про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за кредитним договором підлягає розгляду в господарських судах, а тому підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України колегія суддів не вбачає.
Стосовно заперечень апелянта щодо неправомірної відмови в прийнятті зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2017 зустрічну позовну заяву № б/н від 26.04.2017 р. у справі № 910/1742/17 та додані до неї документи повернуто без розгляду товариству з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/1742/17 та передати справу до суду першої інстанції для розгляду.
Як вбачається з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 р. у справі № 910/1742/17 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрат - Дружби Народів" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/1742/17 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 р. без змін.
Таким чином, апеляційним господарським судом вже розглядалась ухвала господарського суду міста Києва від 26.04.2017 р., а тому зазначене виключає можливість перегляд зазначеної ухвали повторно.
Крім того, у даному випадку апеляційним господарським судом відповідно до апеляційної скарги, поданої 16.06.2017 р. ТОВ «Станіславська торгова компанія» розглядається лише рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2017 р. у справі № 910/1742/17, а не ухвала про повернення зустрічної позовної заяви від 26.04.2017 р.
Стосовно клопотання відповідача 2 про призначення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Згідно п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що обґрунтованість здійсненого розрахунку процентів за використання кредитних коштів підлягає з'ясуванню під час розгляду справи з урахуванням встановлених сторонами умов договору, з огляду на регулювання зазначених відносин згідно вимог чинного законодавства у договорі сторін (ст. 627, 629, 1048 ЦК України).
Розрахунок суми заборгованості залучений позивачем до матеріалів справи та підтверджує застосування банком (позивачем) у періоді, який стосується виникнення суми основної заборгованості, що є предметом позову у даній справі, відсоткової ставки згідно з наведеними умовами договору.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 не подано контррозрахунок заборгованості, заявленої позивачем до стягнення солідарно звідповідача-1 та відповідача-2.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для призначення судово-економічної експертизи , оскільки жодна з обставин (документальне підтвердження розрахунку заборгованості, вказаного у позовній заяві, велика сума боргу, складні розрахунки тощо), не підтверджує дійсної потреби у спеціальних знаннях, а рівно необхідності призначення судової експертизи у даній справі, та може бути встановлена судом шляхом надання оцінки умовам кредитного договору у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відносно клопотання про витребування доказів колегія суддів вважає що останнє задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача-1 23.03.2017 р. при розгляді справи судом першої інстанції вже подавав аналогічне клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд першої інстанції витребувати у позивача виписки по рахункам ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" та ТОВ "Станіславська торгова компанія", платіжні доручення та меморіальні ордери, оформлені належним чином, і які підтверджують проводки у виписках щодо здійснених банківських операцій за спірним Договором про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 1-340/2 від 15.03.2007 р.
Зазначене клопотання відповідача 1 судом першої інстанції було задоволено частково, а саме витребувано у позивача виписок по рахункам ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" та ТОВ "Станіславська торгова компанія". Зазначені виписки по рахункам ТОВ "Прикарпатська фінансова компанія" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" та меморіальні ордери наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2017 року у справі № 910/1742/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017 року у справі № 910/1742/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2017 року у справі № 910/1742/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/1742/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко