20.09.2017 р. Справа№ 914/1925/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви: Приватного підприємства «Обряд», м.Львів
до відповідача: Колективного (спільного) підприємства «Львівська міжрайонна заготівельно-збутова база», м.Львів
про визнання права власності на нерухоме майно
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Обряд» до Колективного (спільного) підприємства «Львівська міжрайонна заготівельно-збутова база» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, - гаражне приміщення для стоянки автомобілів загальною площею 144,00м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, м.Винники, вул.Проста, буд.1, яке складається з гаражу площею 26,3м.кв., вбиральні площею 2,4м.кв., підсобного приміщення площею 3,6м.кв., гаражу площею 80,7м.кв., підсобного приміщення площею 17,1м.кв., кімнати площею 13,9м.кв.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до п.2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. В пункті 2.7. вказаної постанови Пленуму зазначено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України. Позивачем не визначено ціни позову про визнання права власності на майно (гаражне приміщення для стоянки автомобілів) та не зазначено вартості спірного майна.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України “Про судовий збір” (із змінами та доповненнями).
Частинами 2, 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017р.” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру, а саме визнання права власності. Позивачем до матеріалів позовної заяви в підтвердження сплати судового збору додано квитанцію №3 від 14.09.2017р. на суму 1544грн. 00коп. Проте, згідно Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення позивача з відповідним позовом), позивач враховуючи предмет спору повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1600грн. 00коп., тобто позивачем сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж необхідно.
Інших доказів в підтвердження оплати судового збору не надано, відтак позивачем не представлено доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до абз.2 п.2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, а саме пунктом 4 частини першої статті 63.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Cуд також інформує позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 54, 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Приватного підприємства «Обряд» та додані до неї документи на 27 (двадцяти семи) аркушах повернути позивачу без розгляду.
Суддя Іванчук С.В.