Справа № 678/568/17
Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко А.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
19 вересня 2017 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП,
в травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Летичівського районного суду Хмельницької області з позовом до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Окрім того, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежився усним зауваженням та закрив провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 26.03.2017 року поліцейським УПП у Хмельницькій області винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 26.03.2017р. він, керуючи автомобілем в м. Хмельницьку по вул. Львівське шосе, не пред'явив посвідчення водія категорії "В", чим порушив вимоги п.2.4а Правил дорожнього руху, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважаючи, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, позивач звернувся із данним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "А" Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З наведених положень слідує, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія і, за вимогою співробітників поліції пред'являти його для перевірки.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріалами справи, а саме, відеозаписом наданим представником відповідача до суду підтверджується, що позивач не виконав вимогу працівника патрульної поліції та не пред'явив посвідчення водія для перевірки поліцейському.
Окрім того, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_2 про зміну постанови (серії АР 064559) по справі про адміністративне правопорушення, яке адресоване начальнику управління патрульної поліції у м. Хмельницькому (а.с. 26).
Дане клопотання обгрунтоване тим, що, оскільки ОСОБА_2 вчинив правопорушення вперше, повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, тяжко хворіє, відтак, просить звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відтак, ОСОБА_2 підтвердив, що вчинив праовопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Частиною 2 статті 33 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 596-VIII від 14 липня 2015 року встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що той факт, що позивач визнає свою вину та щиро розкаявся у його вчиненні, не звільняє його від адміністративної відповідальності.
Згідно статті 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Цією нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.
Крім того, санкція частини 1 статті 122 КУпАП не містить такого виду адміністративного стягнення як усне зауваження, а також не входить до переліку адміністративних стягнень, встановленого статті 24 КУпАП. Більш того, законодавство не містить переліку чи ознак малозначних правопорушень, що дозволяють застосовувати поняття малозначності правопорушення.
В такому разі уповноваженим органом (посадовою особою) згідно з статтею 222 КУпАП є органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема щодо порушень 1, 2 та 3 частин статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1)визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2)зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3)зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4)стягнення з відповідача коштів;
5)тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6)примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7)примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8)визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена суб'єктом владних повноважень оскаржується в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку адміністративного судочинства, що цілком узгоджується з статтею 17 КАС України, яка визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до компетенції суду при вирішенні справ за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вимога позивача про зміну постанови і закриття провадження у справі на підставі статті 22 КУпАП, що передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, яку просить застосувати позивач, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відтак, суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежився усним зауваженням та закрив провадження у справі.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.