Справа № 683/770/17
Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук Л.А.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
14 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача ОСОБА_2
представника відповідача Роюка В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
В березні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області постановою від 02.06.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач з 06 жовтня 2000 року перебуває на обліку в Старокостянтинівському об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області. З 15 травня 2015 року відповідач призначив та виплачував позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на день призначення цієї пенсії він являвся інвалідом з дитинства ІІІ групи.
12 березня 2016 року до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області надійшла виписка з акта огляду Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0688655 від 29 лютого 2016 року, згідно якої позивачу з 17 лютого 2016 року визначено ІІ групу інвалідності в зв'язку із загальним захворюванням по зору.
17 травня 2016 року позивач подав до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.
Розпорядженням відповідача №11120 від 18 травня 2016 року позивачу з 17 травня 2016 року переведено на пенсію за віком.
07 грудня 2016 року до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області надійшла виписка з акта огляду Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0864900 від 21 листопада 2016 року, згідно якої позивачу з 17 лютого 2016 року визначено ІІ групу інвалідності й визначено причиною інвалідності «інвалід з дитинства по зору».
Цього ж дня позивач звернувся до відповідача із заявою перевести його із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням вищезазначеного акта МСЕК.
Розпорядженням Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №11131 від 15 грудня 2016 року позивачу з 07 грудня 2016 року переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, як інваліда з дитинства ІІ групи, яку він отримує і на даний час.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача.
Разом з тим, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахуноку пенсії як інваліду дитинства по зору ІІ групи за період з 29 лютого 2016 року по 21 листопада 2016 року мотивуючи вказане звернення тим, отримуючи у вказаний період пенсію за віком розмір його пенсії був значно менший ніж мав бути якби він отримував пенсію по втраті годувальника, як інваліда з дитинства ІІ групи, а тому вважає, що відповідач за вказаний період зобов'язаний її перерахувати.
Однак, відповідач у задоволенні вказаної заяви та проведенні відповідного перерахунку відмовив у зв'язку із відсутністю підстав для такого перерахунку.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 вказаного закону передбачено право особи вибору пенсійних виплат.
Згідно ч.1 вказаної статті, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, у разі наявності у особи права на декілька видів пенсій , вона може за бажанням вибрати один із видів пенсії передбачених вказаним законом.
За змістом статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 зазначеного закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, органи пенсійного фонду приймають рішення про призначення або перехід у разі наявності такого права з одного виду пенсії на іншій виключно на підставі поданої особою заяви та відповідних доданих до неї документів.
При цьому безпідставними є твердження позивача, у підтвердження неправомірності відмови у перерахунку та наявності в нього права здійснення вказаного перерахунку у зв'язку з тим, що відсутня його вина у тому, що Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія допустила невірну кваліфікацію причини інвалідності, а він був і є інвалідом дитинства по зору , оскільки у зазначеному відсутня і вина УПФУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, відповідач відповідно до вимог вказаного закону та підставі відповідної заяви позивача здійснив його переведення на пенсію за віком, а тому враховуючи зазначене діяв повністю правомірно, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною та задоволення позовних вимог.
Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2017 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.