Справа № 802/848/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
14 вересня 2017 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Томашук А.В.,
представника позивача: Оскоми О. М.,
представника відповідача: Луцика А.В.,
представника відповідача: Ромашкан С.А.,
представника відповідача: Мельника В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командування Повітряних сил Збройних сил України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Повітряних сил Збройних сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в травні 2017 року позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командування Повітряних сил Збройних сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 року № 8-дс про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв'язку із скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу"; поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України; стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Командувача Повітряних сил Збройних сил України від 28.04.2017 року № 8-дс в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу; зобов'язано Командування Повітряних сил Збройних сил України з дотриманням порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, запропонувати позивачу іншу роботу в оперативному управлінні штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 13 956,48 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_1 працювала на посаді провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України (військова частина НОМЕР_2 ).
Наказом Командувача Повітряних сил Збройних сил України (по особовому складу) від 28.04.2017 року № 8-дс у зв'язку з організаційно-штатними заходами, що проводяться відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.03.2017 року №Д-322/1/1-дск, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 12.05.2017 року звільнено з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного управління штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України.
Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при попередженні ОСОБА_1 не запропоновані вакантні посади в Командуванні Повітряних сил Збройних сил України, що призвело до порушення прав позивача та незаконного звільнення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
В силу вимог п. 1 ч.1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015№ 889-VIII "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Водночас, норми Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" передбачають можливість поширення на відносини проходження державної служби трудового законодавства. Оскільки норми спеціального закону (Закон № 889-VIII) не регулюють питання вивільнення державних службовців, то до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ст. 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що 13 березня 2017 року позивача письмово попереджено про наступне вивільнення, проте іншої посади запропоновано не було.
Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що відповідач порушив норми законодавства, не запропонувавши позивачу іншої посади, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9, від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час судового засідання, що посада, яку займала позивач ОСОБА_1 до звільнення, скорочена та виключена зі структури Командування ПС ЗС України. Посаду скорочено у зв'язку з організаційно-штатними заходами, що проводились відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України від 11.03.2017 року №Д-322/1/1-дск, згідно з якою затверджено перелік змін до штату № 2/279 Командування Повітряних сил Збройних сил України та нову штатну чисельність працівників Командування Повітряних сил Збройних сил України.
Крім того, з вказаного переліку судом встановлено, що в управлінні персоналу штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України введено дев'ять нових посад державної служби.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини 1 статті 40 КЗпП України, допускається при умові дотримання відповідної процедури, а саме: роботодавець пересвідчився у неможливості переведення за згодою такого працівника на іншу (запропоновану) роботу.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Разом з тим, дослідивши матеріали адміністративної справи щодо освіти та кваліфікації позивача, а також щодо тих посад державної служби, які були введені в штатний розпис відповідача, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні вакантні посади, які згідно із вимогами до них та повноваженнями могли б бути запропоновані позивачу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу, зокрема на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Отже, у випадку скорочення чисельності або штату працівників особі, посада якої підлягає скороченню, роботодавець зобов'язаний запропонувати іншу вакантну посаду або роботу, однак така робота повинна відповідати його професії та спеціальності, з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду. Державна служба характеризується, окрім іншого, й особливим порядком зайняття відповідної посади. У випадку, якщо особа претендує на зайняття вищої посади, вона повинна пройти всі етапи відповідного конкурсу.
З врахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в ході апеляційного розгляду, судова колегія дійшла переконання, що наказ Командувача Повітряних сил Збройних сил України №8-дс від 28 квітня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста групи секретного документального забезпечення оперативного штабу управління винесено правомірно, оскільки відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, що передбачені чинним законодавством України.
Враховуючи, що відповідачем доведено факт правомірного звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а також, що вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Командування Повітряних сил Збройних сил України задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування повітряних сил Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2017 року.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.