Справа № 127/11028/17
Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
14 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,
В травні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.
Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 21.06.2017 року вказаний позов задовольнив частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач 30.05.1960 року народження, 21.01.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як вбачається з розписки-повідомлення Управління ПФУ в м. Вінниці від 26.01.2017 року (а.с. 13), позивачем до заяви про призначення пенсії було надано наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідка про місце проживання (реєстрації) особи; заява про призначення пенсії; паспорт; трудова книжка або документи про стаж; військовий квиток; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р.; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умоваах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (документи з комісії по спірним питанням); інший документ (типовий договір та оплата).
Згідно протоколу Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці №1440 від 01.02.2017 року, позивачу зараховано страховий стаж роботи за Списком №2 - 26 років 0 місяців 6 днів. Уточнюючу довідку, що підтверджує стаж роботи в шкідливих та важких умовах праці, позивачем не надано. У заявника відсутній спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Враховуючи вищевказане, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за Списком №2 згідно п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах (а.с. 9-10).
Відповідно до листа Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.05.2017 року позивача було повідомлено про те, що Комісією йому було зараховано періоди роботи з 10.12.1982 року по 31.07.1996 року, з 01.10.1996 року по 31.12.1997 року, з 01.02.1998 року по 25.05.1999 року до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2.
Період роботи з 01.11.1982 року по 09.12.1982 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки професія підсобного робітника, за якою працював заявник, не відповідає чинним на період роботи Спискам. Період роботи з 26.05.1999 року по 21.03.2001 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки відсутні дані про проведення та результати атестації робочих місць. Періоди роботи з 01.08.1996 року по 30.09.1996 року та з 01.01.1998 року по 31.01.1998 року зарахувати до пільгового стажу також неможливо, оскільки відсутні дані про заробітну плату. Пакет документів про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах позивачем був направлений відповідачу (а.с. 8).
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення”, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За змістом пункту "б" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 26 років (у період звернення за призначенням пенсії з 01.04.2016 року по 31.03.2017 року), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 62 вищевказаного Закону встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже за загальним правилом, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах стаж підтверджується відомостями трудової книжки особи і тільки у випадку відсутності таких відомостей або сумнівів щодо їх правильності відповідний пільговий стаж підтверджується уточнюючими довідками та іншими документами згідно вимог вказаного Постанови.
Згідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, при цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637.
Згідно з матеріалами справи, факт роботи позивача з 01.12.1982 року по 21.03.2001 року працював у Військовій частині НОМЕР_1 (згодом було перейменовано у в/ч НОМЕР_2 ), де йому було присвоєно: 2-й розряд каменщика, тарифний розряд каменщика 3-го розряду, тарифний розряд каменщика 4-го розряду, тарифний розряд муляра 5-го розряду (а.с. 11). Суд зазначає, що посада муляра (каменщика) була занесена до Списку №2, на підставі: постанови РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956р.; постанови КМ СРСР №10 від 26.01.1991р. та постанови КМУ № 162 від 11.03.1994р. підтверджений відомостями трудової книжки та особовою карткою Ф. Т-2 (а.с.17).
Отже матеріалами справи підтверджується загальний пільговий стаж позивача, який становить більше 12 років, а тому відмова відповідача у зарахуванні вказаного стажу роботи в пільговий стаж та призначення пенсії на підставі п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправною.
Згідно п.п.1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, підтвердження права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах можливе лише за наявності підтвердження пільгового характеру роботи підтвердженого відповідними документами та за результатами проведення атестації робочого місця.
Згідно з матеріалами справи, а саме відповідно до наказу №74 від 25.05.1994 року про наслідки атестації робочих місць, позивач пройшов атестацію, працюючи на посаді муляра в бригаді мулярів (а.с. 15).
Згідно витягу із наказу командира Військової частини 54711 № 74 від 25.05.1994 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, суд вбачає, що у військовій частині НОМЕР_1 була проведена атестація робочих місць, за результатами якої було вирішено згідно Списку №2 розділ 27 підтвердити право на пільгове пенсійне забезпечення працівників слідуючих професій: електрозварювальники; мулярі, які працювали в бригадах; малярі, які працювали з шкідливими речовинами в закритих приміщеннях; майстри та виконроби (а.с. 15).
Отже, враховуючи, що стаж роботи до 1992 року зараховується автоматично у випадку підтвердження атестації робочого місця після 1992 року , а також те, що проведення атестації робочих місць відбулося 25.05.1994 року та підтвердило пільговий характер роботи на посаді, якій працював позивач, спеціальний стаж роботи вважається підтверджений атестацією до 25.05.1999 року.
Таким чином, в даних правовідносинах наявні всі необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах складові, а саме підтверджений пільговий стаж роботи, необхідна кількість стажу та атестація робочого місця.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач, досягнувши, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, віку 56 років, маючи достатній загальний стаж роботи та з урахуванням підтвердженого спеціального стажу роботи, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, мав право на її призначення.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2017 року - без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.