20 вересня 2017 р.Справа № 577/942/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2017 року у справі № 577/942/17
за позовом ОСОБА_1
до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області:
1) щодо не проведення йому перерахунку призначеної пенсії відповідно до архівної довідки про заробітну плату в пільговому розмірі починаючи з 13.07.2016 року;
2) щодо відмови у зарахуванні йому стажу роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі у полуторному розмірі з 21.03.1991р. по 27.12.1994р., з 13.02.1995р. по 06.12.1998р., з 22.02.1999р. по 20.04.2000р., з 29.04.2000р. по 22.06.2000р.;
3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, як інваліду 2-ї групи, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату та пільгового трудового стажу набутого у вказаний період роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, починаючи з 13.07.2016 року.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року мають вищу юридичну силу на чинним законодавством України в галузі пенсійного забезпечення, зокрема, щодо визначення стажу роботи набутого під час праці в районах Крайньої Півночі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційна скарга розглядається за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Сумської області з 22.11.2010 року і отримує пенсію по 2-й групі інвалідності.
13.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії в пільговому розмірі з урахуванням архівних довідок про отриману заробітну плату.
На підставі заяви від 13.07.2016 позивачу проведено перерахунок пенсії згідно архівної довідки про заробітну плату № 735 від 30.03.2011, виданої муніципальним архівом адміністрації муніципальної освіти „Холмський міський округ" та з урахуванням положень Закону № 1058, відповідно до якого заробітна плата врахована без застосування районного коефіцієнту „1.6".
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на звернення позивача листом від 29.08.2016 року повідомило, що розрахунок його пенсії проведено із заробітної плати без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки, оскільки це не передбачено пенсійним законодавством України.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив того, що в даному випадку період роботи позивача після 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, має бути враховано в календарному розмірі, адже жодним нормативно-правових актом у сфері пенсійного забезпечення не передбачено врахування вказаного стажу в пільговому розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на території Російської Федерації з 21.03.1991 по 27.12.1994 в Сахалінському морському пароходстві, з 13.02.1995 по 06.12.1998 в Холмському морському торговому порту, з 22.02.1999 по 20.04.2000 в ТОВ „Сахалінське агентство по найму екіпажу суден" та з 29.04.2000 по 22.06.2000 в ТОВ „Сахалінське агентство по найму екіпажу суден".
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верхової Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Нормативним актом, який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.1 1.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1 ).
Відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 2.1. Розділу II Порядку № 22-1 за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Крім того, відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана в тому числі державою Україна та Російською Федерацією, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).
Таким чином, періоди роботи позивача з 21.03.1991 по 27.12.1994 в Сахалінському морському пароходстві, з 13.02.1995 по 06.12.1998 в Холмському морському торговому порту, з 22.02.1999 по 20.04.2000 в ТОВ „Сахалінське агентство по найму екіпажу суден" та з 29.04.2000 по 22.06.2000 в ТОВ „Сахалінське агентство по найму екіпажу суден" відповідачем враховано в календарному розмірі, адже жодним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення не передбачено врахування вказаного стажу в пільговому розмірі.
Слід також відзначити, що заробітна плата з урахуванням північних коефіцієнтів та північних надбавок враховується лише за період роботи до 01 січня 1992 року.
Так, із набранням чинності з 01 січня 1992 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788), а також з набранням чинності 01.01.2004 Закону № 1058, пільгове обчислення стажу та заробітної плати за періоди роботи на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, не передбачено.
Відповідно до ст. 78 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15 травня 1990 року № 1480-1 (далі за текстом - Закон СРСР № 1480-1) передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Разом з тим, ч. 3 ст. 96 Закону СРСР № 1480-1 передбачено, що при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Отже, законодавство України у сфері пенсійного забезпечення не передбачає врахування заробітної плати особи з районними коефіцієнтами та надбавками при обчисленні пенсії, а законодавство Російської Федерації, в свою чергу, взагалі виключає застосування районного коефіцієнту для обчисленні пенсії в разі переїзду особи за межі районів Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей.
Таким чином, посилання апелянта на Угоди від 13.03.1992 року, від 14.01.1993 року та від 15.04.1994 року, як на підстави для задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.05.2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4