13 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6336/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В , ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2017 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 303/2241/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Мукачівської міської ради про визнання рішення комісії незаконними та його скасування,-
21.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Мукачівської міської ради про визнання рішення комісії незаконними та його скасування.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання рішення комісії незаконними та його скасування відмовлено.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху, з підстав несплати позивачем судового збору за позовну позову з вимогою немайнового характеру та заяви про забезпечення доказів.
Не погоджуючись з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, просять скасувати ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2017 року про залишення позовної заяви без руху та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що звертаючись до суду за захистом, як і в самому позові, так і в окремому клопотанні позивач вказував, що звернення є вимушеним, оскільки комісією з розгляду заяв та скарг громадян з призначення державних соціальних допомог за особливих обставин УПСЗН виконавчого комітету Мукачівської міської ради неодноразово відмовлено у призначенні субсидії.
Позивач зазначає, що він з дружиною - пенсіонери, крім того, являється ветераном праці. В зв'язку з відмовою в наданні їм субсидії, відмовляють собі в якісному харчуванні, ліках, одязі, опинились на межі виживання.
У зв'язку із важким матеріальним становищем, були змушені звернутися до Мукачівського місцевого центру БВПД, щодо надання правової допомоги на безоплатній основі. Тому, враховуючи предмет спору щодо надання соціальних гарантій, просив звільнити його від сплати судового збору.
Вважає, що суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував підстави відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Статтею 104 КАС України передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви чітко визначені у статті 106 КАС України положення якою стандартизують структуру позовної заяви - містять перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Згідно з ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя повинен детально вказати в ухвалі, які саме недоліки наявні, яким чином їх належить усунути і у який термін. При цьому, необхідно враховувати, що для залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повинні бути такими, що перешкоджають судді вирішити питання про відкриття провадження у адміністративній справі.
Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, «право на суд» не є абсолютним та за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема, шляхом встановлення помірного судового збору, в тому числі, зменшення чи звільнення від його сплати, з врахуванням майнового становища особи, який не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя.
Так, приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що разом із позовною заявою подано клопотання в якому позивач просить з метою отримання доступу до правосуддя звільнити від сплати судового збору за подачу позовної заяви та в обґрунтування таких вимог зазначає, що він з дружиною пенсіонери, крім того, являється ветераном праці. В зв'язку з відмовою в наданні їм субсидії, відмовляють собі в якісному харчуванні, ліках, одязі, опинились на межі виживання. Крім цього, у них утворилась заборгованість за спожитий газ.
У зв'язку із важким матеріальним становищем, змушені звернутися до Мукачівського місцевого центру БВПД, щодо надання правової допомоги на безоплатній основі. Тому, враховуючи предмет спору щодо надання соціальних гарантій, просив звільнити від сплати судового збору
Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.
До клопотання, яке було подано разом із позовом додано копію Довідки Управління Мукачівського об'єднаного УПФ України в Закарпатській області щодо сум пенсій за віком за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010р. у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)”.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Таким чином, адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону України «Про судовий збір», у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями КАС України та Закону України «Про судовий збір» суду надано право вирішити питання стягнення судового збору при ухваленні судового рішення у справі.
У розглядуваному випадку слід було детально дослідити докази важкого фінансового стану позивача, його безпосередній зв'язок із можливістю сплати визначеної суми судового збору (в разі необхідності - з витребуванням додаткових доказів), розстрочити чи зменшити суму судового збору.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 3 ст. 160, статтями 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 квітня 2017 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 303/2241/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_1
Повний текст судового рішення
виготовлено 18.09.2017 року.