01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В.
20 вересня 2017 року Справа № 826/13067/16
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Яцинік Ю.В.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови повернути позивачу зайво стягнуті грошові кошти за додаткові послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_1 в розмірі 87,15 грн. та за бланк паспорта в розмірі 120,00 грн.
- зобов'язати відповідача повернути позивачу зайво стягнуті грошові кошти за додаткові послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_1 в розмірі 87,15 грн. та за бланк паспорта в розмірі 120,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2014 р. позивач звернувся до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС у м. Києві із заявою-анкетою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
На вимогу працівників Дніпровського районного відділу ГУ ДМС у м. Києві позивачем було надано платіжні документи про сплату державного мита у розмірі 170,00 грн., про сплату вартості бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 120,00 грн. та про оплату послуг ДМС України за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. на рахунок отримувача - ГУ ДМС у м. Києві.
28.02.2014 р. на підставі поданих документів позивачу було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1.
28.12.2015 р. позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС в м. Києві з вимогою щодо повернення йому зайво та незаконно стягнутих коштів за отримання вищезазначеного паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Листом ГУ ДМС в м. Києві від 17.02.2016 р. № 1-18/В-192-16 позивача було повідомлено про відсутність підстав для задоволення його вимог, оскільки сплата вартості бланка паспорта у розмірі 120,00 грн. та за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. як передумови для надання відповідної адміністративної послуги є обов'язковою.
Вважаючи протиправними дії ГУ ДМС у м. Києві щодо відмови в поверненні вказаних коштів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги органу ДМС України щодо сплати за оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому відмова відповідача у поверненні позивачу безпідставно сплачених коштів є протиправною.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3857-ХІІ), «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 р. № 5203-VІ (далі - Закон № 5203-VІ), Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою КМУ від 31.03.1995 р. № 231 (далі - Правила № 231), Декретом КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7-93 (далі - Декрет № 7-93), Порядком зарахування до державного бюджету плати за надання адміністративних послуг, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 21.08.2014 р. №846/825 (далі - Порядок № 846/825), Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 (далі - Порядок № 787).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.ст. 1, 2 Закону № 3857-ХІІ визначено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону 3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Статтею 7 Закону 3857-ХІІ передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
На підставі та на виконання вказаної законодавчої норми КМУ було затверджено Правила № 231.
У відповідності до п. 10 Правил № 231 пункті 10 згаданих Правил закріплено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: 1) заява-анкета встановленого зразка; 2) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); 3) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; 4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 5) квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Згідно зі ст. 1 Декрету № 7-93 платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Пунктом 5 статті 2 та підпунктом «б» пункту 6 статті 3 Декрету № 7-93 регламентовано, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та становить 170,00 грн.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 11 Закону № 5203-VІ плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів, тощо).
Стягненння за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на момент звернення позивача до Дніпровського районного відділу ГУ ДМС у м. Києві із заявою-анкетою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон законодавством було регламентовано єдиний адміністративний збір за весь комплекс послуг з оформлення та видачі закордонного паспорту, який становив 170,00 грн. і жодних інших платежів ані Законом № 3857-ХІІ, ані Порядком № 231 на момент звернення позивача із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон передбачено не було.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 р. та від 17.12.2013 р. по справам №№ 21-416а13, 21-441а13 відповідно, висновки якого, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Разом з тим, відповідно до Порядку № 846/825, норми якого застосовуються також і ДМС України та її територіальними органами, суб'єкт надання адміністративних послуг здійснює повернення помилково або надміру сплачених коштів відповідно до Порядку № 787.
Водночас, пунктами 2, 5 Порядку № 787 передбачено, що він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови ГУ ДМС у м. Києві у поверненні позивачу безпідставно стягнутих з нього коштів за додаткові послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та за бланк паспорта в розмірі 120,00 грн., що обумовлює наявність достатніх та необхідних правових підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повернути йому зазначені зайво стягнуті кошти та задоволення адміністративного позову.
Аналогічний правових підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 р. по справі № 826/14539/15.
При цьому, посилання апелянта на п. 27 постанови КМУ від 04.06.2007 р. № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» у редакції постанови КМУ від 26.10.2011 р. № 1098 в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та п. 4 постанови КМУ від 26.10.2011 р. № 1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» в обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка такого паспорта, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки Закони № 5203-VІ та № 3857-ХІІ мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, на які посилається апелянт, і саме вказаними Законами у сукупності регламентованих ними правових норм та наведених вище положень підзаконних нормативно-правових актів, що прийняті на їх підставі та регулюють спірні правовідносини, визначається порядок регулювання видачі та оформлення закордонних паспортів.
Крім того, перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, з приводу тверджень апелянта про те, що ГУ ДМС у м. Києві фінансується за рахунок Державного бюджету України та місцевого бюджету, а тому не має можливості та коштів на відшкодування позивачу понесених ним і присуджених на його користь судом витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає, що вони є не обґрунтованими, оскільки саме такий спосіб розподілу судових витрат, як було застосовано судом першої інстанції, регламентовано чинним адміністративним процесуальним законодавством, а саме ст. 94 КАС України, без жодних виключень.
У контексті дослідження наведених доводів апеляційної скарги судова колегія також звертає увагу й на те, що розмір витрат на правову допомогу, а саме 4409,60 грн., що були присуджені судом першої інстанції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підтверджується відповідними матеріалами справи та відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р. № 4191-VI.
Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірності оскаржуваних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 159 КАС України.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 20 вересня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.