Справа: № 823/431/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
20 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Ганечко О.М.,
Кузьмишиної О.М.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі №823/5357/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_3 (М-075786) - слідчого слідчого відділення Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській області; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію"; відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_3 на посаду слідчого слідчого відділення Звенигородського відділу поліції, у зв'язку з переходом на службу до поліції.
Судове рішення у справі № 823/5357/15 набрало законної сили 13 жовтня 2016 року.
Позивач вважає, що оскільки наказ про його звільнення скасований, то він вважається таким, що продовжує перебувати на службі в УМВС України в Черкаській області і відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за період з 01.08.2016 по даний час.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи відсутність судового рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу (згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України), та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника (згідно зі ст. 236 КЗпП України).
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, втрата працівником заробітку з підстав незаконного звільнення підлягає відновленню одночасно з поновленням його на попередній посаді і виплатою середнього заробітку за час, протягом якого працівник не був допущений до роботи у зв'язку із таким звільненням. Разом з цим, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу охоплює період з моменту звільнення працівника, що відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, до вирішення органом, що розглядає трудовий спір, питання про поновлення працівника на роботі.
Крім того, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто, згідно ст. 236 КЗпП України підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Тобто, вказана норма права гарантує компенсацію роботодавцем втрати заробітку у зв'язку з несвоєчасним поновленням особи на роботі.
Судовими рішеннями у справі № 823/5357/15 скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015р. № 312 о/с щодо звільнення ОСОБА_3 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
Отже , судом при вирішенні спору у справі №823/5357/15 рішення про поновлення позивача на посаді та виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу не приймалося, відповідно обов'язку у відповідача щодо виплати такого не виникло.
Що стосується доводів позивача про порушення його конституційного права на працю, враховуючи, що внаслідок скасування судом наказу голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року, відповідач нового наказу про його звільнення не видає та до роботи не допускає, то такі не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки предметом розгляду у цій справі є перевірка судом наявності правових підстав для стягнення коштів за час вимушеного прогулу, а не бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду у справі №823/5337/16 в частині вирішення питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: О.М. Ганечко
О.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьмишина О.М.