Справа: №823/431/17 Головуючий у 1- й інстанції Гаврилюк В.О. Суддя - доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
20 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Ганечко О.М.,
Кузьмишиної О.М.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було виявлено порушення чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, виходячи з приписів статей 166, 208 КАС України.
Під час вирішення спору судами установлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 у справі №823/5357/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_3 (М-075786) - слідчого слідчого відділення Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській області; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію"; відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_3 на посаду слідчого слідчого відділення Звенигородського відділу поліції, у зв'язку з переходом на службу до поліції.
Судове рішення у справі № 823/5357/15 набрало законної сили 13 жовтня 2016 року.
Однак, на час розгляду справи №823/431/17 апеляційним судом встановлено, що рішення суду у справі № 823/5357/15 в частині вирішення питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" зі сторони Головного управління Національної поліції в Черкаській області не виконано.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 14, ст. 255 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
В рішенні Конституційного суду України від 30.06.2009 р. N 16-рп/2009 зазначено, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Обов'язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання. Кримінальна відповідальність передбачена у ст. 382 КК: умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.
Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України".
Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.
Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.
Особа, яка звернулась до суду за для захисту своїх прав та інтересів перед державними органами - суб'єктами владних повноважень, і на користь якої ухвалено судове рішення має право на належне його виконання. Держава створюючи суди, забезпечуючи громадян правом звернення до судів повинна забезпечити належний рівень виконання судових рішень.
Встановлено обов'язковість виконання судових рішень, що є сталим принципом існування правового суспільства, направленим на підтримку авторитету суду та задоволення очікувань громадянина на свій захист з боку держави через утворені спеціальні органи. Особа, отримуючи судове рішення, що набрало законної сили, передбачає та сподівається, що таке рішення буде виконане. Держава гарантує належний захист своїх громадян, гарантує, що кожне судове рішення буде виконане та правосуддя буде діяти у тому числі у публічних відносинах держави з особою, на користь якої ухвалено рішення.
Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Зважаючи на тривале та необґрунтоване невиконання Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі №823/5357/15, існує необхідність повідомити Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області про вищенаведені обставини для вжиття відповідних заходів.
Колегія суддів зазначає, що Головне управлінням Національної поліції в Черкаській області протиправно ухиляється від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, чим порушує як норми чинного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тим самим порушує принцип правової визначеності та необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Згідно зі ст. 208 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
У відповідності до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для постановлення окремої ухвали, та доведення про вказані у ній порушення до відома начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області, зобов'язавши усунути виявлені порушення та повідомити суд про вжиті заходи реагування.
Керуючись статтями 158, 159, 166, 208, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний адміністративний суд
Довести до відома начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області про виявлені порушення законодавства які допущені при виконанні постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі №823/5357/15для відповідного реагування та усунення вказаних порушень.
Про вжиті заходи повідомити Київський апеляційний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: О.М. Ганечко
О.М. Кузьмишина
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьмишина О.М.