Справа: № 694/865/17 Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
19 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.08.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним дій та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.08.2017 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 03 травня 2017 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Звенигородка Черкаської області та згідно, даних паспорта була, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23 жовтня 1992 року до 09 жовтня 2004 року (а.с. 84).
Згідно довідки № 9638 від 18.07.2016 року, виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради, ОСОБА_2 з 23.07.1985 року по 28.10.1986 року проживала по АДРЕСА_2, з 28.10.1986 року по 23.10.1992 року по АДРЕСА_3 (згідно акта депутата), з 23.10.1992 року по 09.10.2004 року по АДРЕСА_1, з 09.10.2004 року по 18.02.2012 року по АДРЕСА_3, з 18.08.2012 року по даний час по АДРЕСА_1. Згідно архівного витягу № 41/04-03 від 06.06.2016 року протоколу № 22 ОСОБА_2 постійно не менше чотирьох років проживала на території посиленого радіологічного контролю (а.с. 34).
09 серпня 1986 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Звенигородському відділі РАГС Черкаського РУЮ, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 26).
Чоловік позивача ОСОБА_3 вже отримує пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 24).
Згідно протоколів № 147 від 31.05.1993 року, № 22 від 15.11.1992 року, № 5-Д від 26.10.1993 року, № 21 від 02.02.1994 року, які зберігаються в архівному відділі Звенигородської РДА, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали державні посвідчення України особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Домашньою адресою ОСОБА_2 вказано АДРЕСА_3 (а.с. 28-31).
З витягів з наказів № 33-к від 10.02.1987 року та № 39 від 09.03.1992 року вбачається, що в період роботи на Ватутінському хлібокомбінаті ОСОБА_2 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 06.08.1988 року та з 09.03.1992 року по 29.11.1994 року (а.с. 32-33).
З будинкових книг вбачається, що ОСОБА_2 проживала по АДРЕСА_2 з 23.07.1985 року по 28.10.1986 року, а по АДРЕСА_1 з 23.10.1992 року по 09.10.2004 року та з 18.08.2012 року по даний час (а.с. 36-43).
З повідомлення № 1428 від 27.09.2016 року, наданого Звенигородським РС УДМС України в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 18.08.2012 року. Попередня інформація щодо реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_3 в період з 1986 року по 1992 рік не зберігається (а.с. 36).
З копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_2 вбачається, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_5 в м. Звенигородка Черкаської області, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - сина ОСОБА_3 в м. Звенигородка Черкаської області (а.с. 44).
Згідно довідок від 10.12.2016 року, виданих Звенигородською амбулаторією № 1, син ОСОБА_2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., спостерігався в дитячій поліклініці з народження і до досягнення ними 16 років та проживав по АДРЕСА_1, а син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3., спостерігався в дитячій поліклініці з народження і до 14 років. Проживав по АДРЕСА_3, а потім по АДРЕСА_1 (а.с. 9,10). Згідно даних медичних карток ОСОБА_2 та її діти постійно відвідували поліклініку Звенигородської ЦРЛ (а.с. 23).
25.12.1992 р. Звенигородською районною державною адміністрацією було видано позивачці, ОСОБА_2, посвідчення категорії 4 НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 -1992р.р. (а.с.45).
Також колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було допитано в якості свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_3, які підтвердили факт проживання позивача в м. Звенигородка у спірний період.
Крім того, постановою Звенигородського районного суду від 05.10.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені: визнано неправомірними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 09 червня 2016 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року, вище зазначена постанова Звенигородського районного суду скасована та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено в зв'язку з тим, що Рішенням комісії Черкаської ОДА з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, від 13.07.2016 року зазначене посвідчення ОСОБА_2 було визнано недійсним. Доказів визнання вказаного рішення комісії протиправним або його скасування суду не надано (а.с.16-19).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року, яка набрала законної сили 13.04.2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №6 від 13.07.2016р. про визнання недійсним посвідчення категорії 4 НОМЕР_1 від 25.12.1992р., виданого Звенигородською районною державною адміністрацією (а.с.20-22).
03 травня 2017 року позивач звернулася до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 11 травня 2017 року отримала відмову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років (в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії).
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Таким чином, право на призначення пенсії за віком, за умови наявності страхового стажу не менше 15 років, у жінок, які народились після 01 квітня 1961 року, виникає після досягнення 60-річного віку.
Викладена редакція статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрала чинності з 01 жовтня 2011 року - з набранням чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року.
Оскільки норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюють поступове підвищення пенсійного віку для жінок, яким до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до досягнення пенсійного віку залишилось менше, ніж 5 років, відповідно, жінкам, які мають право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», також установлено аналогічне поступове підвищення віку, з якого вони мають право на призначення пенсії.
Отже, жінки, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення протягом періоду» який є достатнім для призначення пенсії зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років, мають право на призначення пенсії (в залежності від віку), з урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з поступовим підняттям пенсійного віку, у такому порядку: 50 років - які народилися до 30 вересня 1961 року включно; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1961 року по 31 березня 1962 року, 51 років - які народилися з 1 квітня 1962 року по 30 вересня 1962 року; 51 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1962 року по 31 березня 1963 року; 52 років - які народилися з 1 квітня 1963 року по 30 вересня 1963 року; 52 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1963 року по 31 березня 1964 року; 53 років - які народилися з 1 квітня 1964 року по З0 вересня 1964 року; 53 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1964 року по 31 березня 1965 року; 54 років - які народилися з 1 квітня 1965 року по З0 вересня 1965 року; 54 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року: 55 років - які народилися після 1 квітня 1966 року.
Відповідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно підп. "ґ" п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження статусу потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи обов'язково надаються: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, оскільки воно підтверджує відповідний статус та надає право користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі і призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, а також довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Крім того Верховний Суд України у постановах від 21.11.2006р. та 04.09.2015р. (справи № 21-1048во06, № 690/23/15-а відповідно) висловлював правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» , у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 6 Порядку особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Абзацом 3 п. 10 Порядку, передбачено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
У матеріалах справи міститься посвідчення категорії 4 НОМЕР_1 від 25.12.1992р. громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказане посвідчення на момент звернення за призначенням пенсії та на час розгляду справ є чинним.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу є неправомірною, оскільки ОСОБА_2 на момент звернення за призначенням пенсії надала достатні докази її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю та її посвідчення постраждалої від наслідків аварії на момент звернення за призначенням пенсії було дійсним.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.08.2017 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.