20 вересня 2017 рокусправа № 335/6716/17(2-а/335/313/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року у справі №335/6716/17(2-а/335/313/2017) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 01 червня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 01 вересня 2016 року відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012-2014 роки) забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року прийнятою у справі розглянутої у порядку скороченого провадження, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії відповідача щодо розрахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік та зобов'язав відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 1 січня 2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2012-2014 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачу з 19.08.2008 року вже була призначена пенсія яка неодноразово перераховувалась та виплачувалась.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, у зв'язку з її безпідставністю, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на практику ВС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 19.08.2008 року вийшов на пенсію за вислугу років як працівник освіти у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, при цьому позивач продовжував працювати.
03 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки досяг пенсійного віку.
Розпорядженням відповідача №189052 від 07.04.2015 року позивачу призначено пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.11).
21 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2012-2014 роки (а.с.9).
Листом №83/К-9 від 27.03.2017 року відповідач відмовив позивачу у застосуванні при призначенні пенсії за віком на загальних підставах з 03.04.2015 року показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2012, 2013, 2014 роки) (а.с.10).
Правомірність дій відповідача щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються такі види пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), пунктом 16 Розділу XV Прикінцевих положень якого визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлені обставини свідчать про те, що з 19.08.2008 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше 03.04.2015 року.
При цьому, враховуючи положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено формулу обрахунку заробітної плати (дохід) для обчислення пенсії, суд апеляційної інстанції вважає протиправними дії відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2007 рік, оскільки позивач за призначенням пенсії за віком звернувся у 03.04.2015 року, а отже три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії є 2012, 2013 та 2014 роки.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, за таких обставин застосування відповідачем до спірних відносин частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 133/476/15-а від 29 листопада 2016 року.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року у справі №335/6716/17(2-а/335/313/2017) - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров