ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
19 вересня 2017 року 13:15 справа №826/15314/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси"
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" (далі по тексту - позивач, ДП "Укрекоресурси") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0002292202, №0002302202 та №0002312202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року №К/800/182/16 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року адміністративну справу №826/15314/15 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.
В судове засідання 17 листопада 2016 року представник позивача не прибув, подав до суду клопотання про розгляду справи за його відсутності; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 07 липня 2015 року №0002292202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ДП "Укрекоресурси" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток усього у розмірі 9 596 576,00 грн., у тому числі за основним платежем на 7 677 261,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 919 315,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 07 липня 2015 року №0002302202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Укрекоресурси" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість усього у розмірі 15 534 675,00 грн., у тому числі за основним платежем на 12 427 740,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3 106 935,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 07 липня 2015 року №0002312202, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України, до ДП "Укрекоресурси" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 237 032,60 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 червня 2016 року №769/26-53-22-02/20077743 "Про результати проведення планової виїзної перевірки ДП "Укрекоресурси" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено, окрім іншого, наступні порушення: пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 7 677 261,00 грн.; пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 13 880 025,00 грн.; пунктів 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України, в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07 вересня 2012 року у розмірі 23 290,85 грн. та 16 січня 2012 року у розмірі 95 225,45 грн.
Вказані в акті перевірки порушення мотивовані наступним:
- неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості робіт/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбудмаг", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Гефест Альянс" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам, виходячи із не підтвердження реальності господарських операцій, у зв'язку із ненаданням до перевірки жодних первинних документів по цим взаємовідносинам; триманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів постачальників щодо порушень постачальниками вимог оподаткування; відсутності контрагентів за податковою адресою; наявності кримінальних проваджень відносно службових осіб контрагентів постачальників; наявності протоколів допиту свідків - уповноважених осіб контрагентів, у яких останні вказали на відсутність жодного відношення до діяльності підприємств;
- невчиненням позивачем коригування податкового кредиту від операцій з безнадійною дебіторською заборгованістю на загальну суму 472 235,00 грн. за авансами, виданими наступним постачальникам: ТОВ "Альтернатива-траст", ТОВ "Грінко-Дон Рециклінг", ТОВ "Південь-Рециклінг", ТОВ "Грінко-Центр" (ПАТ "Рециклінг-Центр");
- видачу з каси підприємства готівкових коштів згідно видаткових касових ордерів, які не підтверджено підписами одержувача коштів, що призвело до перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07 вересня 2012 року у розмірі 23 290,85 грн. та 16 січня 2012 року у розмірі 95 225,45 грн.
Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції є реальними та підтверджені належними первинними документами та податковими накладними, які, однак, знаходяться на окупованій території АР Крим та не можуть бути надані на дослідження з незалежних від позивача причин, а відтак, як вважає позивач, ним дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Також позивач стверджує про відсутність у нього безнадійної заборгованості по вказаним контрагентам, оскільки ним були подані відповідні позовні заяви про стягнення з цих осіб заборгованості в межах строку позовної давності та отримано позитивні рішення суду.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.
Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24 травня 2016 року №К/800/182/16 вказав, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, а тому судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення зазначених господарських операцій та встановити наявність чи відсутність у платника податків безнадійної дебіторської заборгованості за авансами виданими контрагентами-постачальниками. Крім того, слід врахувати обставини щодо неможливості надання позивачем до перевірки первинних документів, які були передані по акту прийому-передачі ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", місцезнаходження якого: 95000, АР Крим, м. Сімферополь вул. Карла Лібкнехта, 5. Також, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 07 липня 2015 року №0002312202.
Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.
Зокрема, стосовно висновків акта перевірки про завищення позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбудмаг", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Гефест Альянс" слід зазначити, що згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача із вказаними вище контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача; встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Проте, жодних первинних бухгалтерських або інших документів та податкових накладних по спірним господарським операціям позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи, у тому числі на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року №К/800/182/16, позивачем не надано.
Частиною третьою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
У відповідності до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
В ході розгляду справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентами, однак, належним чином засвідчених копій відповідних первинних документів позивачем не надано.
Водночас, позивач стверджує, що на підставі договору про співпрацю від 14 березня 2014 року, укладеного між Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем (адвокатом) та ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", первинні бухгалтерські документи позивача по вказаним вище контрагентам передані згадуваному товариству для надання їм юридичної оцінки, а відтак, оскільки зазначені документи знаходяться та окупованій території, у позивача немає можливості їх надати.
В контексті наведеного позивач надав до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н, який укладено між Виробничим комплексом "Галант" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (замовник) та адвокатом - Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем, про надання адвокатом правової допомоги стосовно аналізу дотримання замовником норм чинного законодавства України під час ведення його фінансово-господарської діяльності.
Згідно наданої копії акта прийому-передачі документів до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н, який складено 14 березня 2014 року, оформлено передачу адвокату первинних документів (договори про надання послуг зі збирання, заготівлі та утилізації відходів тари та пакувальних матеріалів як вторинної сировини, акти приймання-передачі, платіжні доручення) наступних підприємств: ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбумага", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ВАТ "Жидачівський ЦПК", ТОВ "Екосировина", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Папір-Мал", ТОВ "Укрполімір", ПП "Центропак".
В подальшому, згідно копій доданих до матеріалів справи документів, передані адвокату первинні документи по взаємовідносинам із вказаними контрагентами у свою чергу були передані адвокатом за актом прийому-передачі ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр"(місцезнаходження - 95000, АР Крим, м. Сімферополь вул. Карла Лібкнехта, 5) на підставі договору про співпрацю від 14 березня 2014 року, укладеного між Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем (адвокатом) та ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", за умовами якого останнє зобов'язалось надати адвокату юридичну допомогу, а саме: письмові пояснення щодо організації контролю за реальним виконанням договорів, наданих замовником; надання інформації щодо застосування передбачених законом та наданими замовником договорами санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; надання висновку щодо реального виконання договорів, виключно на підставі наданих замовником документів та інформації.
Згідно з додатковою угодою №1 від 28 березня 2014 року до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н сторони домовились внести зміни в пункти 1.1, 2.1 та 5, а саме: пункт 1.1 викладено в такій редакції - "Предметом Договору є надання правової допомоги стосовно аналізу дотримання Замовником норм чинного законодавства України під час ведення його фінансово-господарської діяльності та представництво інтересів Замовника в суді, контролюючих та правоохоронних органах, які за змістом цього Договору в подальшому називатимуться послуги".
Згідно з додатковою угодою №3 від 31 травня 2014 року до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н сторони домовились, що у зв'язку з тим, що надати адвокатом замовнику висновку про правовий аналіз документів, які були передані замовником адвокату відповідно до акта прийому - передачі документів до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року від 14 березня 2014 року для проведення правового аналізу реального виконання договорів зазначених у вищевказаному акті прийому - передачі документів, та які в подальшому були адвокатом надані третій особі для виконання окремих дій, що передбачено пунктом 2.4 договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", що є "виконавцем" на підставі укладеного договору про співпрацю між ФОП Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем та ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр" від 14 березня 2014 року, об'єктивно неможливо внаслідок того, що 18 березня 2014 року укладено угоду про приєднання Криму до Росії, що призвело до того, що починаючи з 27 березня 2014 року Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" припинено відправлення поштової кореспонденції до АРК Крим та не здійснюється доставка кореспонденції з території АРК Крим з позначкою "Післяплата" та враховуючи прийняття Верховною Радою України Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року, яким визначено АРК Крим тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації, внаслідок чого встановлюється особливий правовий режим на цій території, внести зміни до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року та виключити пункт 4.1 договору в зв'язку з неможливістю його виконання.
Згідно пункту 2 додаткової угоди №3 від 31 травня 2014 року сторони вирішили на підставі того, що надати адвокатом замовнику висновку про правовий аналіз документів переданих замовником адвокату відповідно до акта прийому - передачі документів до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року від 14 березня 2014 року об'єктивно неможливо, а також у зв'язку з тим що згідно пункту 8.1 договору замовник і адвокат звільняються від виконання зобов'язань за цим договором у випадку, якщо їхнє виконання стало неможливим внаслідок дії обставин нездоланної сили, що виникли після укладення цього договору включаючи, але не обмежуючись, землетрус, повінь, інші стихійні явища, прийняття органами влади і управління нормативних актів, що позбавляють сторони можливості частково виконати умови даного договору на підставі викладеного в пункті 1 додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року, припинити з 01 червня 2014 року дію договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року.
У той же час суд зазначає, що в ході розгляду справи позивач не довів суду наявності станом на момент проведення перевірки та розгляду даної справи непереборних обставин, які перешкоджали йому в отриманні у ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр" первинних документів, якому, за твердженням позивача, такі документи передані на підставі договору про співпрацю від 14 березня 2014 року.
Посилання позивача на припинення відправлення поштової кореспонденції до та з АРК Крим, як на підставу неможливості отримання документів, суд вважає необґрунтованим та до уваги не приймає, оскільки такі обставини не виключають можливість позивача отримання таких документів у інший спосіб, зокрема у місті Києві, де оформлялася передача таких документів ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр" згідно з актом прийому-передачі документів до договору про співпрацю від 14 березня 2014 року, про що зазначено у самому акті.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів, а позивачем не наведено жодних обставин обмеження доступу представників позивача на територію АРК Крим з метою отримання документів у ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр". Відсутні й докази на підтвердження того, що позивачу або адвокату Петрусєвичу Валерію Вікторовичу ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр" було відмовлено у поверненні вказаних документів.
Позивач не надав доказів звернення до податкового органу з повідомленням про втрату документів, доказів вчинення будь-яких дій щодо відновлення документів, переданих до ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", враховуючи при цьому те, що контрагенти, з якими позивач мав фінансово-господарські відносини та документи по яким, як стверджує позивач, передано до АР Крим, не перебувають на анексованій території.
Загалом, в ході розгляду справи позивачем не надано суду обґрунтованих та розумних пояснень стосовно необхідності передачі первинних документів позивача саме до ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр", а також доказів наявності у вказаної компанії фахівців, за допомогою лише яких можливо було виконання Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем взятих на себе зобов'язань за договором про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н.
До того ж, суд звертає увагу, що враховуючи умови пункту 2.4 договору про надання правової допомоги від 03 березня 2014 року б/н, укладеного між Виробничим комплексом "Галант" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (замовник) та адвокатом - Петрусєвичем Валерієм Вікторовичем, згідно якого передбачалося лише право адвоката на залучення третіх осіб для виконання окремих дій за даним договором, не передбачали право адвоката на передачу оригіналів первинних документів третім особам. В цьому контексті під час розгляду справи не надано документальних підтверджень щодо узгодження передачі ТОВ "Кримська юридична компанія "Сімферопольський юридичний центр" спірних первинних документів із позивачем в рамках виконання договору, а відтак, в силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, фактична передача таких документів є недоведеною.
В сукупності наведене свідчить, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи у суді позивачем не доведено обставин неможливості надання первинних документів по спірним взаємовідносинам, а тому суд, керуючись частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
Контролюючим органом в акті перевірки встановлено, що ТОВ "Маестро Торг" має стан внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
З акта перевірки вбачається, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області відкрито кримінальне провадження №32014020000000003 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, в ході проведення досудового розслідування його встановлено, що службові особи ТОВ "Гніванський шиноремонтний завод" під час здійснення фінансово-господарської діяльності протягом 2012-2013 років вчинили розтрату державних коштів в особливо крупних розмірах, отриманих в ході проведення тендеру Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" по наданню послуг зі збору та утилізації твердих побутових відходів , які перераховано на рахунки підприємств з ознаками фіктивності ТОВ "Антарекс-Плюс", ТОВ "Гвіана", ТОВ "Сігма-Еко", ТОВ "Ріторно".
Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує, що актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної зірки ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд" встановлено неможливість підтвердження господарських відносин товариства, оскільки останній не знаходиться за місцем реєстрації.
Виїздом за податковою адресою ТОВ "БК "Гефест Альянс" встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням.
Крім того, актом ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24 червня 2016 року №363/26-53-22-01-15/38133584 не підтверджено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "СМТ Тайм" за період з 2013 року.
Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Разом з тим, в контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності могли би підтверджувати фактичне виконання робіт/послуг ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбудмаг", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Гефест Альянс", суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано жодної підписаної контрагентами документації, яка в умовах звичайної ділової практики супроводжує та підтверджує фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме: безпосередньо самих договорів; податкових накладних; видаткових накладних; актів приймання-передачі робіт/послуг; платіжних документів щодо здійснення розрахунків за спірними операціями; оборотно-сальдових відомостей щодо відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку підприємства тощо. Тобто, позивачем не надано тих документів, які є базовими відносно предмету доказування у спірних відносинах.
Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В матеріалах справи відсутні базові первинні документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбудмаг", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Гефест Альянс", а тому у суду відсутня можливість перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків. Отже, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані роботи/послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.
Суд враховує доводи позивача про безпідставність висновків акта перевірки, однак зазначене не підтверджує реальність господарських операцій через ненадання документів, вказаних вище, та не спростовує висновків акта перевірки про заниження податку на прибуток.
Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток по взаємовідносинами із вказаними контрагентами є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.
В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому у суду відсутня можливість встановити відповідність податкових накладних порядку їх заповнення, оскільки в матеріалах справи відсутні податкові накладні по спірним господарським операціям.
Як вбачається з Акту перевірки, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Маестро Торг", ТОВ "К.П.В.Т. Груп Трейд", ТОВ "Богуслава", ПП "Кримбудмаг", ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Укртрактор", ТОВ "Грін Стар Груп", ТОВ "Гніванській ШРЗ", ТОВ "Гефест Альянс", у зв'язку з придбанням робіт/послуг.
Разом з тим, вище судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача робіт/послуг, придбаних у вказаних контрагентів, і реальність здійснення таких господарських операцій, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт/послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість є безпідставним.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року №21-887а15.
З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами є обґрунтованими.
Що ж до доводів податкового органу про порушення позивачем підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та завищення позивачем у зв'язку з цим податкового кредиту з податку на додану вартість від безнадійної дебіторської заборгованості на загальну суму 3 506 617,00 грн. по наступним постачальникам: ТОВ "Альтернатива-траст" (договір від 24 вересня 2010 року №3/30-09), ТОВ "Грінко-Дон Рециклінг" (договір від 24 вересня 2010 року №3/28-09), ТОВ "Південь-Рециклінг" (договори від 29 червня 2010 року №3/8-06, від 24 вересня 2010 року №3/27-09), ВАТ "Грінко-Центр" (ПАТ "Рециклінг-Центр" (договір від 24 вересня 2010 року №3/29-09), суд виходить з наступного.
З акта перевірки вбачається, що підставою для наведеного стали висновки відповідача про те, що неотримані товари від вказаних постачальників позивач так і не використав в оподатковуваних операціях та у господарській діяльності, а тому позивач втратив право на нарахування податкового кредиту, який був сформований позивачем на дату перерахування вказаним підприємствам попередньої (авансової) оплати за товари/послуги, та повинен його відкоригувати, чого ним здійснено не було.
Зокрема, як встановлено в акті перевірки, остання операція з ТОВ "Альтернатива-траст" проведена в грудні 2010 року та виділено податковий кредит в сумі 766 360,00 грн., сума дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2014 року складає 7 901 544,01 грн. ( тому числі податок на додану вартість - 1 316 924,00 грн.); остання операція з ТОВ "Грінко-Дон Рециклінг" проведена в грудні 2010 року та виділено податковий кредит в сумі 1 066 240,00 грн.. Сума безнадійної дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2014 року складає 5 749 374,83 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 958 229,14 грн.), вказане товариство визнано банкрутом 08 січня 2013 року, свідоцтво платника податку на додану вартість від 30 червня 2011 року №100341203 анульовано за відсутністю за місцезнаходженням 06 червня 2012 року; остання операція з ТОВ "Південь-Рециклінг" проведена в січні 2011 року та виділено податковий кредит в сумі 1 780 20,34 грн., сума дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2014 року складає 3 881 590,16 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 646 931,69 грн.); остання операція з ВАТ "Грінко-Центр" (ПАТ "Рециклінг-Центр") проведена в січні 2011 року та виділено податковий кредит в сумі 583 799,11 грн., сума безнадійної дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2014 року складає 3 507 194,68 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 584 532,45 грн.), товариство визнано банкрутом 24 грудня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04 вересня 2014 року у справі №915/1002/14 задоволено позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" до ТОВ "Південь-Рециклінг" та стягнуто з останнього на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" кошти в сумі 1 634 258,60 грн. за договором від 24 вересня 2010 року №3/27-09.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2013 року у справі №910/8787/13 задоволено позов Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" до ПАТ "Рециклінг-Центр" та стягнуто на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" заборгованість в сумі 3 507 194,67 грн. за договором від 24 вересня 2010 року №3/29-09.
Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2014 року у справі №909/715/14 задоволено позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" до ТОВ "Альтернатива-Центр" та стягнуто на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" заборгованість у розмірі 2 252 451,37 грн. за договором від 24 вересня 2010 року №3/30-09.
Відповідно до пункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Згідно пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналіз наведеної вище норми закону свідчить, що обов'язок платника податку нарахувати податкові зобов'язання ставиться залежно від такої умови як початок використання товарів (послуг, необоротних активів в господарській діяльності), тобто товари мають бути фактично отримані платником податку.
З огляду на те, що товари/послуги позивачем фактично не отримані, що визнається відповідачем, до спірних правовідносин ця норма застосована бути не може.
Крім того, стаття 192 Податкового кодексу України, яка визначає особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту), стосується випадків, коли сторони здійснюють будь-яку зміну суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов'язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов'язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.
При цьому Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких платник податку на додану вартість повинен нараховувати податкові зобов'язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, у постанові від 20 вересня 2016 року (К/800/15582/16), а також в ухвалах від 19 квітня 2016 року (К/800/51839/15) та від 19 травня 2014 року (К/800/37479/13).
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість від безнадійної дебіторської заборгованості на загальну суму 3 506 617,00 грн., у тому числі за січень 2013 року у розмірі 958 229,00 грн., за січень 2014 року у розмірі 1 316 924,00 грн., за лютий 2014 року у розмірі 646 932,00 грн. та за грудень 2014 року у розмірі 584 532,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0002302202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 383 271,25 грн., у тому числі 3 506 617,00 грн. за основним платежем та 876 654,25 грн. за штрафними санкціями (25% від безпідставно донарахованої суми за основним платежем), підлягає скасуванню як протиправне, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.
Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем пунктів 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України, в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07 вересня 2012 року у розмірі 23 290,85 грн. та 16 січня 2012 року у розмірі 95 225,45 грн., суд виходить з наступного.
Як встановлено в акті перевірки, 07 вересня 2012 року позивачем здійснена видача готівкових коштів у сумі 15 000,00 грн. згідно видаткового касового ордера від 07 вересня 2012 року №468 на суму 15 000,00 грн., який не підтверджений підписом одержувача; залишок готівкових коштів у касі підприємства на кінець дня 07 вересня 2012 року становив 18 290,85 грн., а встановлений ліміт залишку готівкових коштів у касі становив 10 000,00 грн., що свідчить про перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 07 вересня 2012 року у розмірі 23 290,85 грн.
Також встановлено, що 16 січня 2012 року позивачем здійснена видача готівкових коштів у сумі 92 700,00 грн. згідно видаткового касового ордера від 16 січня 2012 року №5 на суму 92 700,00 грн., який не підтверджений підписом одержувача; залишок готівкових коштів у касі підприємства на кінець дня 16 січня 2012 року становив 5 997,48 грн., а встановлений ліміт залишку готівкових коштів у касі становив 3 472,03 грн., що свідчить про перевищення ліміту залишку коштів у касі підприємства 16 січня 2012 року у розмірі 95 225,45 грн.
В контексті наведеного слід зазначити, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення).
Як визначено у пункті 2.7 глави 2 Положення, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.
Пунктом 1.2 глави 1 Положення встановлено, що ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Згідно пункту 5.2 глави 5 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).
У той же час, відповідно до пункту 2.8 глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 вказаного Положення - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно із пунктом 3.4 глави 3 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Пунктом 3.5 глави 3 Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Згідно з пунктом 7.24 глави 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
В даному випадку слід зазначити, що позивачем як у позовній заяві, так і в ході розгляду справи жодним чином не заперечувались та не спростовано обставини відсутності підпису одержувача коштів у видаткових касових ордерах від 07 вересня 2012 року №468 на суму 15 000,00 грн. та від 16 січня 2012 року №5 на суму 92 700,00 грн., розміру залишку готівкових коштів у касі підприємства на кінець дня 07 вересня 2012 року та 16 січня 2012 року, а також розміру ліміту залишку коштів у касі підприємства станом на вказані дати. Матеріалами справи вказані обставини також не спростовуються.
Таким чином, враховуючи, що акт перевірки є носієм доказової інформації, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем пунктів 2.8, 3.5 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0002312202.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2015 року №0002302202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 506 617,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 876 654,25 грн., всього у розмірі 4 383 271,25 грн., з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Укрекоресурси" підлягає частковому задоволенню.
Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріали справи підтверджують, що позивач при поданні до суду даного позову майнового характеру сплатив судовий збір у загальному розмірі 487,20 грн.
Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь Державного бюджету України належить стягнути з позивача суму судового збору, пропорційно до відхиленої частини вимог.
Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу відмовлено у задоволенні майнових вимог у розмірі 82,72% (20 985 012,35 грн. з 25 368 283,60 грн.), тобто на користь Державного бюджету України належить присудити суму судового збору, за виключенням вже сплаченої суми судового збору, а саме 3 627,11 грн. = (4 872,00 грн. (ставка) - 487,20 грн. (сплачена позивачем сума) - 17,28% (відсоток задоволених позовних вимог)).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 07 липня 2015 року №0002302202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 383 271,25 грн., у тому числі 3 506 617,00 грн. за основним платежем та 876 654,25 грн. за штрафними санкціями.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" (код ЄДРПОУ 20077743; вул. Лобачевського, 23-В, м. Київ, 02090) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 627,11 грн. (три тисячі шістсот двадцять сім гривень одинадцять копійок) (одержувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код одержувача 38004897; банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030101).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко