"19" вересня 2017 р. справа № 315/593/17 (2-а/315/16/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 червня 2017 року у справі № 315/593/17 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 31.05.2017 року звернувся до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у направленні поданих ним документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язати відповідача направити подані позивачем документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 червня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 подати до Міністерства оборони України всі необхідні документи та висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Пунктом 3 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
Постанова Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 червня 2017 року прийнята у порядку скороченого провадження за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 183-2 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути зазначену справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 з 28.09.1983 року по 06.08.1984 року проходив військову службу в лавах Збройних сил СРСР, а також у період з 27.12.1983 року по 05.08.1984 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Гуляйпільського районного військового комісаріату №20 від 20.03.2017 року та копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.15-17, 18).
З висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 17.01.2017 року №88/Ж зазначено, що описані рубці в потиличній ділянці практично по серединній лінії, на тильній поверхні лівої кисті в проекції середньої третини 2 п'ясної кістки, на тильній поверхні правої кисті в проекції дистального кінця 2 п'ясної кістки в проекції 1 міжпальцьового проміжку, на тильній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу, на передній поверхні правої гомілки в верхній третині є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1984 році (а.с.20).
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №186 від 20.01.2017 року захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.19).
13.03.2017 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи у зв'язку із пораненням, що пов'язані з участю в бойових діях і перебуванні на території інших держав, що підтверджується довідкою МСЕК від 13.03.2017 року серії АВ № 0825551 (а.с.21).
20.03.2017 року позивач подав до Гуляйпільського районного військового комісаріату заяву та інші документи щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отримання поранення при виконанні обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зазначені документи направлені Гуляйпільським РВК для розгляду на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).
Листом від 29.03.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повернув подані позивачем документи Гуляйпільському РВК на доопрацювання та зазначив, що в поданих матеріалах відсутні документи про причини та обставини поранення ОСОБА_1 , зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що суперечить вимогам п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що ухилившись від надання висновку до розпорядника бюджетних коштів, відповідач порушив права позивача на отримання від Міністерства оборони України рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні, а отже було порушено його право на соціальний захист, визначене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Згідно із ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно змісту ст.ст.1, 2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно п.2 ч.1 ст.3 цього ж Закону дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У відповідності з приписами п.4 ч.2 ст.16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ст.23 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Згідно п.п.12, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови».
Згідно п.1 ч.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п.п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», всі військові формування, дислоковані на території республіки, підпорядковуються Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст.4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Зі змісту зазначених вище правових норм вбачається, що заява на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності та необхідний перелік документів подається до обласного військового комісару, який надає висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, та додані до нього документи у 15-денний строк до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. У свою чергу, Міністерство оборони України вирішує питання та приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, та в силу ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців,військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов'язок призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Крім того, саме на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії (а.с.19).
З огляду на викладене вбачається, що саме до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для встановлення одноразової грошової допомоги.
Таким чином, ухилившись від надання висновку до розпорядника бюджетних коштів, відповідач порушив права позивача на отримання від Міністерства оборони України рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні, а отже було порушено його право на соціальний захист, визначене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність повернення позивачу без реалізації документів призначення та виплати одноразової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Запорізьким обласним військовим комісаріатом не доведено правомірність відмови позивачу у направленні поданих ним документів до Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 160, 167, 183-2, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 червня 2017 року у справі №315/593/17 залишити без задоволення.
Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 червня 2017 року у справі №315/593/17 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: С.Ю. Чумак