Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
08.09.2011 р. справа № 2а- 10974/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В., представників позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
УПФУ в Київському районі м. Харкова
до Державного науково - дослідного та проектного інституту основної хімії НІОХІМ
простягнення заборгованості,
встановив:
Суб'єкт владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача, Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії НІОХІМ заборгованість по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників за період 01.04.2011р.-31.07.2011р. у розмірі 29.064,86грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на адресу платника внесків територіальним органом ПФУ були направлені повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною відповідно до Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. Згадані повідомлення платником внесків не оскаржувались, є діючими, проте платник внесків владних приписів повідомлень не виконав, оплату не здійснив, що і спричинило утворення спірної суми заборгованості. У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи і вимоги поданого позову, просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії НІОХІМ з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що інститут не має обов'язку відшкодовувати витрати по виплаті наукових пенсій, так як ці витрати не можуть бути віднесені на видатки установи або включені до собівартості продукції (робіт, послуг), інститут не має прибутку, за рахунок якого можна б було провести спірні виплати, фінансовий стан інституту не дозволяє оплатити спірну заборгованість.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, на обліку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування знаходиться в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова.
Як з'ясовано судом, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога ґрунтується на направлених відповідачеві повідомленнях №294 за лютий 2011р. на суму 2.340,37грн., №640 за січень 2011р. на суму 2.346,87грн., №644 за березень 2011р. на суму 2.340,37грн., №641 за січень 2011р. на суму 1.123,28грн., №642 за лютий 2011р. на суму 1.175,59грн., №645 за березень 2011р. на суму 2.011,62грн., №646 за квітень 2011р. на суму 2.175,65грн., №647 за квітень 2011р. на суму 2.334,49грн., №1130 за травень 2011р. на суму 1.986,67грн., №1131 за травень 2011р. на суму 2.364,27грн., №1132 за червень 2011р. на суму 1.836,57грн., №1133 за червень 2011р. на суму 2.364,96грн., №1134 за липень 2011р. на суму 2.299,87грн., №1135 за липень 2011р. на суму 2.364,96грн.
В ході розгляду справи судом з пояснень представника відповідача встановлено, що наведені у перелічених повідомленнях громадяни раніше мали трудові взаємовідносини з платником внесків, мають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково технічну діяльність", отримують пенсію як наукові співробітники відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково технічну діяльність", претензій до розміру пенсії інститут не має, повідомлень в судовому або позасудовому порядку не оскаржував, оплати повідомлень не проводив.
Оскільки спірні правовідносини склались з приводу відшкодування витрат по виплаті пенсій, призначених особам, які мали статус наукових працівників, то при вирішенні справи необхідно виходити з положень ст.24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, де вказано, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Судовим розглядом не виявлено фактичних даних, які б вказували на належність відповідача до державних бюджетних наукових установ, а відтак, відповідач обтяжений обов'язком відшкодовувати 50 відсотків різниці в пенсіях, призначених особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах, що передбачено також і п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Надані позивачем до матеріалів справи повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших актів законодавства, за формою та змістом відповідають встановленим Порядком вимогам, а тому суд не вбачає правових підстав для неврахування цих повідомлень як доказів при вирішенні спору.
Окрім того, вирішуючи спір, суд бере до уваги, що згідно з абз.2 п.5 Порядку підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
З положень наведеної норми Порядку слідує, що обов'язок оплатити суму різниці в пенсіях є безумовним і його виконання не поставлено в залежність від вжиття іншими суб'єктами права, в тому числі і територіальними органами Пенсійного фонду України, будь-яких дій.
Як показав судовий розгляд справи, відповідачем такого обов'язку не виконано, спірну суму заборгованості не оплачено.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов УПФУ в Київському районі м. Харкова до Державного науково - дослідного та проектного інституту основної хімії НІОХІМ про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Державного науково-дослідного та проектного інституту основної хімії НІОХІМ (ідентифікаційний код - 00209740; місцезнаходження - 61002, Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Мироносицька, буд.25) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова (ідентифікаційний код - 22682017; місцезнаходження - 61022, Україна, Харківська область, місто Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 2 п-д, 3 поверх; р/р - 256053012089 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України") заборгованість в сумі 29.064 (двадцять дев'ять тисяч шістдесят чотири)грн. 86коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. ОСОБА_1 було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 13.11.2011р.
Суддя Сліденко А.В.