АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 757/138/17-ц Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8747/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.
11 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошового вкладу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в якому просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь 3 460 грн. 15 коп. суми банківського вкладу та 10 000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що за життя його матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був наявний вклад з відсотками та компенсаціями, нарахованими станом на день отримання вкладу, що знаходиться в ТВБВ № НОМЕР_1 (м. Слов'янськ, вул. Тараса Шевченка, буд. 11) на компенсаційному рахунку вкладників Ощадбанку колишнього СРСР по коштам внесеним 02 січня 1992 року № НОМЕР_1 в сумі 3 460 грн. 15 коп. ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати - ОСОБА_5 померла. Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. 17.06.2016 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Заведея Л.О. позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач успадкував вклад, який належав за життя його матері. Після отримання вказаного свідоцтва, позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» із заявою про виплату суми банківського вкладу, однак останній не видає йому зазначений вклад з надуманих підстав, про що повідомив листом від 15.09.2016 № 11/5-22/1829/470/2016-оос. Посилаючись на те, що зазначеною відмовою були порушені його права, просив задовольнити пред'явлені вимоги.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошового вкладу та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового по суті позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції встановлено, що нотаріус видав йому законне свідоцтво про право на спадщину після померлої матері, ОСОБА_5 і що виплату вкладу не здійснено Ощадним банком України на користь позивача. Посилання суду на Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» є безпідставним, оскільки цей Закон не забороняє відповідачеві видати йому успадкований вклад.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошового вкладу та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що вчинені дії відповідача при вирішенні питання повернення грошових заощаджень відповідають вимогам чинного законодавства України та не призвели до порушення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері позивача, належав вклад з відсотками та компенсаціями, нарахованими станом на день отримання вкладу, що знаходиться в ТВБВ № НОМЕР_1 (м. Слов'янськ, вул. Тараса Шевченка, буд. 11) на компенсаційному рахунку вкладників Ощадбанку колишнього СРСР по коштам внесеним 02 січня 1992 року № НОМЕР_1 в сумі 3 460 грн. 15 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача - ОСОБА_5 померла.
Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.
17.06.2016 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори ЗаведеяЛ.О. позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач успадкував вклад, який належав за життя його матері. Після отримання вказаного свідоцтва, позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» із заявою про виплату суми банківського вкладу.
ПАТ «Державний ощадний банк України» не провів виплату заощаджень та листом від 15.09.2016 № 11/5-22/1829/470/2016-оос ПАТ «Державний ощадний банк України» повідомив позивача про те, що протягом 2012-2015 років і станом на поточний час порядок проведення компенсаційних виплат не визначено (а.с. 4).
Такі дії ПАТ «Державний ощадний банк України» позивач вважає надуманими та такими, що порушують його права та законні інтереси. Звертаючись до суду з позовом просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» суму вкладу та моральну шкоду, яка полягає у приниженні, яких він отримав через невиплату належних йому грошей.
Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінку пред'явлених ними доказів в обґрунтування своїх доводів (заперечень), колегія суддів, виходить з такого.
Питання збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках Ощадного банку колишнього СРСР до 02.01.1992 регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлені зобов'язання держави щодо компенсації вкладів громадянам, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження залучені в період до 02.01.1992 в установи Ощадбанку колишнього СРСР, що діяли на території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян.
Установи Ощадного банку України на виконання вимог ст. 5 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» провели одноразову індексацію вкладів громадян і на індексовані суми, що в даний час знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадбанку, видали вкладникам компенсаційні ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету.
Суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках (компенсаційних рахунках), вкладниками, у тому числі і позивачем, фактично на зберігання Ощадбанку України не вносились, а зазначені суми держава планує виплатити поступово, у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень на виконання ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».
У вказаному законі передбачено, що кошти для компенсації заощаджень визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону заощадження підлягають поверненню у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Порядок проведення компенсаційних виплат, у тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам ВАТ «Державний ощадний банк України» визначаються Кабінетом Міністрів України.
На 2017 рік Законом України «Про Державний бюджет України» статтю видатків для проведення компенсаційних виплат не передбачено.
Установивши при розгляді справи, що Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, і що у 2017 році статтю видатків для проведення компенсаційних виплат не передбачено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» грошового вкладу.
Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із того, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд першої інстанцій при розгляді справи не встановив обставини (факти) на підтвердження спричинення позивачу утрат немайнового характеру, які могли бути визнані моральною (немайновою) шкодою, а тому дійшов законного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» є помилковими, оскільки питання відносно проіндексованих грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, належить вирішувати, насамперед, виходячи із загального правила ст. 2 Закону "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", які передбачають, що держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку. Порядок, визначений як безпосередньо цим Законом, так у відповідності з ним іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: