ЗО січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Вакарук В.М.,
суддів: Мелінишин Т.П., Беркій О.Ю.,
секретаря Логажевської М.Б.,
з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника,
відповідача ОСОБА_2 та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення сесії Снятинської міськради, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знесення стіни будинку, влаштування водостоку та позовом Снятинської міської ради про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_2, -
встановила:
ОСОБА_1 оскаржує рішення Снятинського районного суду від 6.12.2006р., яким йому відмовлено в позові до ОСОБА_2, Снятинської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, вилучення землі для обслуговування стіни будинку та про визнання незаконним рішення Снятинської міської ради від 25.03.04р. ,JIpo передачу у приватну власність 0,0952 га земельної ділянки". Також відмовлено в позовах: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знесення 2 м стіни будинку вздовж межі, замурування вікна, відступу від межі і водовідведення та в позові Снятинської міської ради до ОСОБА_2 про вилучення частини земельної ділянки.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 та Снятинська міська рада зазначають, що суд не взяв до уваги, що апелянт є власником трьохквартирного будинку АДРЕСА_1, для його обслуговування йому необхідна спірна земельна ділянка. Оскільки згідно плану забудови площа земельної ділянки відповідача складає 0,087 га, то міська рада безпідставно передала йому у власність 0,09 га, адже за рахунок лишків землі шириною 1,5 м, довжиною 14,2 м, загальною площею 21,3 кв.м, які необхідно вилучити для його потреб, можна було б забезпечити доступ до стіни будинку для його обслуговування. Тому просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 вимоги підтримав з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
ОСОБА_2 вимоги скарги заперечив, вважає, що суд постановив обґрунтоване рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку передано у приватну власність 0,0925 га земельної ділянки, а тому вирішення спору між ним та ОСОБА_1 стосовно побудови відмостки та можливості доступу до стіни будинку
Справа №22-ц-151/2007р. Головуючий у І інстанції Боднарук В.М.
Категорія 33 Доповідач Вакарук В.М.
АДРЕСА_1 можливий шляхом застосування земельного сервітуту.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, який став власником будинковолодіння АДРЕСА_2 після смерті матері, що побудувала його ще в 50-х роках, передано у встановленому законом порядку згідно рішення міської ради НОМЕР_1 0,095 га земельної ділянки (а.с. 84-86).
Будинок АДРЕСА_1, який побудований в 50-х роках і на який відсутня технічна документація в БТІ, складався із трьох державних квартир, кожна з яких була приватизована ще в 95-х роках, в тому числі і ОСОБА_1, який разом із матір'ю приватизував квартиру №1.
В 2001 та 2005р. згідно договорів купівлі-продажу він став власником квартир №2 і №3 і таким чином на час розгляду справи він є власником всього будинку АДРЕСА_1. Однак, земельна ділянка нікому, в тому числі і ОСОБА_1, не надавалася у встановленому законом порядку.
За таких обставин його посилання на порушення будівельно-архітектурних норм та вимога щодо необхідності відступу від стіни до межі на 1,5 м за рахунок вилучення цієї землі у ОСОБА_2 є необгрунтованими.
Не заслуговують також на увагу доводи апелянтів на те, що рішенням міської ради від 28.02.75р. було вирішено вилучити із земельної ділянки ОСОБА_2 земельну полосу шириною 1,5 м по всій довжині фундаменту будинку, оскільки дане рішення не було виконано відповідно до вимог діючого на той час земельного законодавства із відповідною компенсацією, а рішенням цього ж виконкому від 13.07.79р. за будинковолодінням АДРЕСА_2 було залишено в користуванні лишки землі, які рішенням сесії від 25.04.2004р. передані ОСОБА_2 у власність - в розмірі 0,095 га в межах існуючого з 1954р. будинковолодіння і межі якого було погоджено з усіма сусідами, в тому числі і ОСОБА_1
Таким чином, оскільки згідно вимог діючого земельного кодексу не передбачено вилучення земельної ділянки одному громадянину за рахунок земельної ділянки іншого, то суд обґрунтовано відмовив з цих підстав в позові ОСОБА_1 та Снятинської міської ради, зазначивши про можливість врегулювання даного питання шляхом встановлення земельного сервітуту.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 6.12.06р. залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Суддя