05 лютого 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В. А.
суддів: Беркій О.В.; Пнівчук О.В.
секретаря Сем"янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 31.10.2006 р. з участю: позивача-ОСОБА_2; відповідача-ОСОБА_1,-
встановила:
В липні 2006 року ОСОБА_2 пред"явила позов до ОСОБА_1 про стягнення 1442 грн. 87 коп. матеріальної шкоди, спричиненої з вини відповідача в червні 2006 р. у с. Надіїв Долинського району в результаті зіткнення автомашини ВАЗ-21011, яким вона керувала за дорученням власника-ОСОБА_3 та мотоцикла під керування ОСОБА_1. Позивачка зазначає, що при автоаварії в автомашині були пошкоджені передні крила, капот, радіатор, бампер. Для відновного ремонту, вказувала ОСОБА_2, згідно висновку автотоварознавчого дослідження необхідно витратити 1422 грн. 87 коп. Оскільки відповідач добровільно не бажає відшкодувати збитки, вона просила задовольнити позов.
Рішенням Долинського районного суду від 31.10.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено: в її користь з ОСОБА_1 стягнуто 1422 грн. 87 коп. матеріальної шкоди та 391 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_1 посилається на те, що ним було повністю оплачено ремонт пошкодженої автомашини, виконаний майстром-ОСОБА_4. Вказує, що висновок місцевого суду про його вину у пошкодженні не тільки крила, бампера і фари, а й інших деталей: бризговина, лонжерона і опори двигуна, не грунтується на об"єктивних доказах. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не являється належним позивачем, оскільки не має від власника довіреності на представництво його інтересів у суді. У зв"язку із викладеним ОСОБА_1 просить оскаржене рішення скасувати, а позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримав, зазначивши, що оскільки ним вже оплачено ремонт пошкодженої автомашини, то позов ОСОБА_2 є безпідставним.
ОСОБА_2 доводи апелянта заперечила, пояснивши, що проведених ремонтних робіт, на які вказує відповідач, недостатньо для відновлення належного технічного стану пошкодженої автомашини. Тому вважає, що місцевий суд обгрунтовано задовольнив її позов.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження від 27.06.2006 року (а.с. 8-15) вбачається, що вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу замінних складових та ВТВ дорівнює 1344 грн. 33 коп., а не 1422 грн.
Справа №22-ц-101/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Андрусів І.М.
Категорія 23 Доповідач Девляшевський В.А.
2
87 коп., як помилково вважав місцевий суд.
В протоколі огляду спеціалістом транспортного засобу (а.с. 11) зазначено, що крім правого крила, фари і бампера, в згаданій вище автомашині пошкоджені: правий лонжерон; правий бризговик; обірвана права опора двигуна. Приймаючі до уваги те, що удар мотоцикла під керуванням ОСОБА_1 в автомашину відбувся з правої сторони, на думку колегії, названі пошкодження, які заперечує відповідач, спричинені при автоаварії в червні 2006 року. Тому вартість заміни всіх пошкоджених деталей і ремонту повинен відшкодувати ОСОБА_1 С
Отже, сума коштів, які підлягали стягненню з відповідача за ремонт автомашини, дорівнювала 1344 грн. 33 коп..
Однак, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 частково відшкодував ОСОБА_2 матеріальні збитки, оскільки, придбав нове праве крило, фару і оплатив ремонтні роботи. Згідно розписки (копія-а.с. 27) вдповідач сплатив за ремонт 910 грн. Зазначена обставина, яка є істотною для правильного вирішення спору, місцевим судом залишена без уваги.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму відшкодування, визначену позивачу судом 1-інстанції, з 1422 грн. 87 коп. до 434 грн. Це випливає з такого розрахунку: (1344-910) грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає зменшенню до пропорційного відношення щодо задоволених вимог і сума судових витрат, визначена до відшкодування відповідачем, з 391 грн. 80 коп. до 117 грн. 90 коп.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 не являється належним позивачем, оскільки не є власником пошкодженої автомашини, є безпідставним.
Адже, згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Про це зазначено і в п.9 постанови Пленума Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. №6 із змінами і доповненнями.
Приймаючи до уваги викладене вище, оскаржене рішення підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 88; 307; 309; 314; 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду від 31 жовтня 2006 року по даній справі змінити-зменшити суму матеріального відшкодування в користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з 1422 грн. 87 кроп. до 434 (чотириста тридцять чотири) грн., а стягнення судових витрат з ОСОБА_1 зменшити з 391 грн. 80 коп. до 117 (сто сімнадцять) грн. 90 коп..
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.
Суддя