ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Гошовського Г.М.,
суддів - Вотьканича Ф.А. і Дідика В.М.,
з участю прокурора - Сирохман Л.І., засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2 і старшого помічника прокурора Перечинського району на вирок Перечинського районного суду від З листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не судимого,
засуджено за ст.128 КК України на 150 годин громадських робіт.
За ст.386 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили постановлено змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд.
постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 868 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 Ужгородською міською лікарнею та 130 грн. - Перечинською районною лікарнею.
ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 29 жовтня 2005 року біля 17 години на дорозі біля АДРЕСА_2 навмисно штовхнув рукою ОСОБА_2, який їхав на велосипеді, від чого останній упав на дорогу і вдарився об асфальт, внаслідок чого . потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мізкової травми, забою головного мозку, перелому основи черепа, субарахноїдального крововиливу і отоліквореї зліва.
в апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, а справу на новий судовий розгляд.
В обгрунтування апеляції ОСОБА_2 посилається на неповноту та однобічність як досудового, так і судового слідства вказує на те, що органом досудового слідства не було пред'явлено обвинувачення іншим особам, які також приймали участь у вчиненні злочину. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою заявлений ним цивільний позов про стягнення з засудженого матеріальної та моральної шкоди. Вважає, що розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди повністю ним доведено.,
Справа: № 11-59/07
Головуючий у першій інстанції: Мишинчук н.с.
Доповідач: Вотьканич Ф.А. Номер рядка статистичного звіту:2
в апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_1 за ст.386 КК України. Вказує на те, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.386 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи. Просить направити справу на новий судовий розгляд.
вислухавши доповідь судді апеляційного суду Закарпатської області, пояснення прокурора, потерпілого ОСОБА_2 і його представника - ОСОБА_3, які підтримали апеляції, засудженого ОСОБА_1 , який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Вирок підлягає скасуванню через однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у ньому фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з обвинувального висновку, органи досудового слідства в обґрунтування обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 навели його власні показання, показання потерпілого, свідків ворон в.м., ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколи огляду місця події, очних ставок, висновки судово-медичних експертиз та інші не вказані конкретно матеріали справи.
Однак ці джерела не містять сукупності доказів, на яких могли б ґрунтуватись висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, викладених у вироку.
Зокрема, сам ОСОБА_1 у своїх показаннях як підозрюваний, обвинувачений, підсудний заявляв, що зачепив випадково рукою потерпілого, коли той їхав на велосипеді, таким чином, що той впав на асфальтну дорогу.
Потерпілий ОСОБА_2 на першому допиті 14 грудня 2005 року заявляв, що коли він тікав з місця бійки, хтось стягнув його за одяг з велосипеда, від чого він упав,, вдарився головою об асфальтну дорогу та втратив свідомість. Однак, на додатковому допиті 30 травня 2006 року потерпілий показав, що саме ОСОБА_1 першим вдарив його по обличчю рукою, від чого він упав на асфальт, в цей момент до нього підбігло ще двоє хлопців та почали наносити ногами удари по різних ділянках тіла і тільки після цього він втратив свідомість.
орган досудового слідства та суд не дали належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5 яка була очевидцем події і прямо вказувала на те, що потерпілого ОСОБА_2 били ще двоє невідомих їй осіб.
відхиляючи показання свідка ОСОБА_5 слідчий послався на те, що вона знаходилась в шоковому стані і не могла адекватно оцінювати події злочину.
Такий висновок слідчого є надуманим і не грунтується на матеріалах справи.
крім того, в основу вироку покладено висновки двох судово-медичних експертиз, Які взаємовиключають одна одну. Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи №670 від 23 травня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження були спричинені внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, якими могли бути затиснуті в кулак руки, так і взуті ноги сторонньої людини. При цьому не виявлено тілесних ушкоджень, характерних для дорожньо-транспортної травми, в тому числі при падінні з велосипеда. Висновком судово-медичної
з
комісійної експертизи №50 від 13 червня 2006 року стверджено, що вказані вище тілесні ушкодження виникли ймовірніше внаслідок падіння тіла з велосипеда після надання тілу певного прискорення, від удару затиснутою в кулак рукою в область чола.
вказані суперечності є істотними і підлягають перевірці та усуненню шляхом призначення повторної судово-медичної експертизи.
Зазначені обставини підлягають встановленню також шляхом більш ретельного допиту потерпілого ОСОБА_2, свідків по справі, а також проведенням необхідних слідчих дій, направлених на повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
з урахуванням наведеного, передчасним і не обгрунтованим є рішення органів досудового слідства про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого ч.І ст.122 КК України.
Необгрунтовани є також висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.386 КК України.
таке рішення суду у вироку належним чином не мотивовано.
Зокрема, у вироку відсутні дані, на підставі яких суд прийшов до переконання що показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 є надуманими.
в матеріалах справи наявна заява потерпілого ОСОБА_2 про вчинення щодо нього з боку ОСОБА_1 погрози фізичною розправою, яка мала місце 19 травня 2006 року.
З показань свідка ОСОБА_11., даних нею в якості потерпілої вбачається, що ОСОБА_1 погрожував їй фізичною розправою, якщо вона свідчитиме проти нього.
Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_12..
Неповнота досудового і судового слідства призвела до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, внаслідок чого вирок, згідно з вимогами статті 367 кримінально-процесуального кодексу України, підлягає скасуванню.
Оскільки допущена органом досудового слідства неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив :
Апеляції потерпілого ОСОБА_2 і старшого помічника прокурора Перечинського району задовольнити частково.
Вирок Перечинського районного суду від 3 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_1, скасувати, а справу направити прокурору Перечинського району для проведення додаткового розслідування.