Справа № 442/662/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/783/4147/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.
Категорія: 5
07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої: Крайник Н.П.
суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.
при секретарі: Фейір К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні, -
27.01.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлове приміщення та усунення перешкод в його користуванні.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в 2007 році між ним, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 було досягнуто усної домовленості про те, що остання відчужить в його користь нежитлове приміщення у АДРЕСА_1, Львівської області. На стадії домовленості ОСОБА_4 повідомила, що правостановлюючим докуменом про право власності на це приміщення є свідоцтво про право особистої власності від 22.06.1987 року, видане виконавчим комітетом Дрогобицької міської ОСОБА_5 народних депутатів старого зразка, зареєстроване в реєстровій книзі під № 9 за реєстровим № 642. Через смерть ОСОБА_4 договір купівлі-продажу не було укладено. В подальшому ним було з»ясовано, що все належне їй майно, ОСОБА_4 заповіла онуці ОСОБА_6, яка визнає факт досягнутої домовленості між ним та її бабусею, однак ухиляється від оформлення на нього права власності на зазначену нерухомість в установленому законом порядку, мотивуючи тим, що не може зареєструвати старе свідоцтво про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважав, що набув права власності на зазначене майно, а тому як власник, вправі вимагати усунення порушень його права зшляхом пред»явлення негаторного позову.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю Є-1, яка знаходиться по АДРЕСА_1 Львівська область загальною площею 1015,9 кв.м. Зобов»язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею Є-1, яка розташована по АДРЕСА_1
Рішення суду оскаржило ТзОВ «Люксорцентрторг» - особа, яка не брала участі у справі.
Вважає його необґрунтованим, незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що оскаржуваним рішенням, без залучення ТОВ «Люксорцентрторг» до участі у справі, судом вирішено питання про права та обов»язки Товариства щодо об»єкта нерухомого майна - ремонтної майстерні (літ. Є-1), цегляної, площею 1091,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (видозмінено в рішенні суду на нежитлову будівлю Є-1, яка знаходиться по АДРЕСА_1 Львівська область, загальною площею 1015,9 кв.м.) та належить Товариству на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 07.06.2007 року за № 507. Право власності на комплекс будівель та споруд зареєстровано за Товариством в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 16460384, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 14823916 від 7.06.2007 року.
Вказує, що необхідною умовою для задоволення позовних вимог про визнання права за позивачем права власності на зазначене майно є встановлення судом факту набуття ним (позивачем) права власності на це майно на законних підставах. Тому, у зв»язку з відсутністю нотаріально посвідченого правочину купівлі-продажу нежитлової будівлі Є-1, позивач не набув, та не міг набути права власності на належну Товариству будівлю.
Крім того, право власності на нежитлову будівлю Є-1 за ОСОБА_4 ніколи не реєструвалось.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Матеріалами справи, зокрема ксерокопією свідоцтва про право особистої власності на нежитлову будівлю від 22.06.1987 року, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ОСОБА_5 народних депутатів та зареєстрованого в реєстровій книзі № 9 за № 642 (а.с. 17) встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить нежитлова будівля, площею 1015.3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.
Згідно заповіту, посвідченого 11.12.2007 року секретарем виконкому Бабинської сільської Ради Самбірського району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 118, ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_6.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючиза ним право власності на нежитлову будівлю Є-1, що знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області загальною площею 1015,9 кв.м та зобов»язуючи ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні нежитловою будівлею Є-1, яка розташована по АДРЕСА_1 Львівської області, районний суд виходив з того, що відповідно до норм ЦК України власник (титульний володілець) може вимагати усунення порушень його права,хоч б ці порушення і не поєднанні з позбавленням володіння, таке право забезпечене йому шляхом пред»явленням негаторного позову, а відтак, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, є підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 в судовому порядку.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Підставами набуття права власності позивача на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 районним судом зазначено: усну домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (бабусею ОСОБА_3.) про відчуження в його користь нежитлового приміщення, яка мала місце у 2007 році, та визнання цієї домовленості спадкоємцем ОСОБА_4 - відповідачем ОСОБА_3, що суперечить положенням ст. 328 ЦК України та ст.657 ЦК України.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення у АДРЕСА_1, районний суд не переконався, чи було зареєстроване у передбаченому законом порядку на день ухвалення рішення суду право власності на ці приміщення за ОСОБА_4
З наведених мотивів рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у їх користуванні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» в дохід держави 704,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Мельничук О. Я.
Савуляк Р. В.