12 вересня 2017 року Справа № 803/1047/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,
Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФ України Волинської області) звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій протиправними та скасування постанови від 30.06.2017 року №ВП 52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 125,00 грн. та постанови від 03.07.2017 року №ВП 54301138 про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року допущено заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області).
Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Луцького ОУПФ України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії з врахуванням виплачених сум. На виконання вищевказаної постанови розпорядженням Луцького ОУПФ України Волинської області від 23.12.2016 року №194150 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 Виплата коштів була проведена у лютому 2017 року, так як нараховані до виплати кошти потребували додаткового фінансування, яке не було передбачено на грудень 2016 року. А тому постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 року була виконана у повному обсязі.
30 червня 2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн., а 03 липня 2017 року ним же винесено постанову ВП №54301138 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн.
Зазначає, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом ( 05.10.2016 року), завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Виконавче провадження ВП №52354589 на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 року розпочато 26.09.2016 року, тобто до набрання чинності Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII, а в Законі України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року відсутні норми які передбачають стягнення з боржника витрат виконавчого проводження. Таким чином, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 52158366 від 30.06.2017 року та похідна від неї постанова про відкриття виконавчого провадження №54301353 від 03.07.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП 54301138 від 03.07.2017 року та визнати протиправними та скасувати постанови № 52158366 від 30.06.2017 року 52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. та №ВП 54301138 від 03.07.2017 про відкриття виконавчого провадження.
Представник позивача в судове засідання не прибула, однак, 12.09.2017 року подала до суду клопотання в якому просила розгляд справи проводити за відсутності представника Луцького ОУПФ України Волинської області (а.с.48).
Представник відповідача в письмових запереченнях від 07.09.2017 року (а.с.26-28) адміністративний позов не визнав з огляду на наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Волинській області перебувало виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа від 26.09.2016 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про зобов'язання Луцького ОУПФ Волинської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області № 18-84 вих. від 11.02.2016 року без обмежень максимального розміру пенсії з врахуванням виплачених сум.
Постанова про відкриття даного виконавчого провадження винесена 26.09.2016 року та направлена боржнику на виконання.
На адресу відділу надійшов лист Луцького ОУПФ України Волинської області №8496/02-18 від 25.10.2016 року у якому зазначено, що ОСОБА_2 нараховано доплату до пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року. Доплата до пенсії була включена в основну відомість на листопад 2016 року.
До державного виконавця відділу звернувся стягував та повідомив, що боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем, керуючись ст. 63 ,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на Луцьке ОУПФ України Волинської області штрафу в сумі 5100 грн.
В подальшому, оскільки боржником рішення суду було виконано в повному обсязі, держаним виконавцем, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст.ст.40,42 Закону України “Про виконавче провадження” 30.06.2017 року, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження.
Оскільки, на момент закінчення виконавчого провадження витрати виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. стягнуті не були, державним виконавцем постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року ВП №52354589 виділено в окреме виконавче провадження та 03.07.2017 року винесено постанову №ВП 54301138 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн.
Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення державний виконавець керувався вимогами Закону України “Про виконавче провадження”. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. В письмових запереченнях від 07 вересня 2017 року просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За правилами частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки особи, які беруть участь у справі подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, за відсутності перешкод для розгляду справи, суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи можливо здійснювати на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Луцького ОУПФ України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії з врахуванням виплачених сум.
26 вересня 2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист №161/3612/16-а щодо зобов'язання Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» у розмірі 90% від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області №18-84 від 11.02.2016 року без обмеження максимального розміру пенсії з врахуванням виплачених сум (а.с.32).
26 вересня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52354589 (а.с.34) з примусового виконання виконавчого листа №161/3612/16-а, виданого 26 вересня 2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Пунктом 2 постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду до 03.10.2016 року. Станом на день відкриття виконавчого провадження боржником не було виплачено пенсію ОСОБА_2
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у повному обсязі головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області 29.12.2016 року було винесено постанову ВП №52354589 про накладення на Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області штрафу у розмірі 5100,00 грн. (а.с.36).
30.06.2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. та постанову ВП №52354589 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення суду у повному обсязі, а постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження постановлено виділити в окреме виконавче провадження, так як витрати виконавчого провадження позивачем сплачено не були (а.с.43,46).
03.07.2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесена постанова №ВП 54301138 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. (а.с.44).
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення постановлено стягнути з боржника - Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області 125,00 грн. витрат виконавчого провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини виникли у червні 2017 року, а тому регулюються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 цього ж Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 13 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, друга статті 18 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи 30.06.2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову ВП №52354589 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26.09.2016 року виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про зобов'язання Луцького ОУПФ Волинської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області № 18-84 вих. Від 11.02.2016 року без обмежень максимального розміру пенсії з врахуванням виплачених сум у зв'язку із виконанням рішення суду у повному обсязі. Постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого збору постановлено виділити в окреме виконавче провадження, так як витрати виконавчого збору позивачем сплачено не було (а.с. 46 (зворот))
Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно ч.4 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На виконання вимог ч.1 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” та пункту 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у зв'язку з закінченням виконавчого провадження заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області 30.06.2017 року винесено постанову ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн., яка виділена в окреме виконавче провадження, так як при закінченні виконавчого провадження витрати виконавчого провадження не були стягнуті.
03.07.2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесена постанова №ВП 54301138 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що обидві оскаржувані постанови відповідачем виносились у період дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, а тому відповідач правомірно керувався вказаним законом, оскільки згідно пункту 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року, після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. При цьому, слід зазначити, що постанова від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 125,00 грн. є окремим виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, а тому твердження представника позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року є хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії пов'язані з організацією щодо забезпечення примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.04.2016 року, а постанова від 30.06.2017 року ВП №52354589 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанова від 03.07.2017 року №ВП 54301138 про відкриття виконавчого провадження винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченій Законом України «Про виконавче провадження», тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про виконавче провадження”, суд
У задоволенні адміністративного позову Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.М. Димарчук
Постанова в повному обсязі складена 18 вересня 2017 року.