31 серпня 2017 р. Справа № 804/3128/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ількова В.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, -
Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янського Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнення позовних вимог від 09.06.2017 року):
- визнати дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області неправомірними;
- скасувати повідомлення заступника начальника відділу Кривенького Є.В. від 25.04.2017 року про повернення без прийняття до виконання вимоги №Ю-143У від 07.02.2017 року, виданої Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханіхація» боргу на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 153 515,93 гривень;
- зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження за вимогою №Ю-143У від 07.02.2017, виданої Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханіхація» боргу на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 153 515,93 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.04.2017 року Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було передано на примусове виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області вимогу від 07.02.2017 року №Ю-143У. 25.04.2017 року заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В. винесено повідомлення від 25.04.2017 року № 7785-07 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в обґрунтування правомірності якого вказано, що позивачем не вірно зазначений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Позивач не погоджується з винесеним повідомленням, оскільки Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документу без виконання, а тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 року було відкрито провадження за позовом та призначено справу до розгляду .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав до суду уточнення позовних вимог.
Представник відповідача надав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що прийняте 25.04.2017 року повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки у вимозі, яка надійшла до виконання зазначено, що вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року, тоді як Законом України «Про виконавче провадження» передбачено три місяці. Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Керуючись ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2017 року Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було передано на примусове виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області вимогу від 07.02.2017 року №Ю-143У про сплату боргу ПАТ «Енергогідромеханізація» зі страхових внесків, штрафів(фінансових санкцій) та пені, в пункті 3 якої зазначено, що вимога передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання чинності вимоги про сплату боргу (з 29.03.2017 року).
25.04.2017 року заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в обґрунтування якого вказано, що позивачем не вірно зазначений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, в тому числі - рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно п.6 ч.4 статті 4 Закону України № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Як вбачається з Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.04.2017 року № 7785-07 прийнятого заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В., підставою для повернення виконавчого документу є та обставина, що у виконавчому документі не вірно зазначений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме зазначено строк пред'явлення вимоги протягом одного року з дати набрання законної сили.
Отже, судом встановлено, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.04.2017 року № 7785-07 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а висновки державного виконавця щодо невідповідності його вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України №1404-VIII, ґрунтуються на нормах вказаного Закону.
Статтею 18 Закону України №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 18 Закону).
Щодо посилання представника позивача в обґрунтування своєї правової позиції на п. 8.3 розділу 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 №21-1, якою встановлено строк один рік з дати, зазначеної в пункті 4 вимоги, суд зазначає таке:
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Зазначений принцип полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та Конституції України та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З метою надання роз'яснень з питань щодо правомірності та належності застосування нормативно-правових актів для регулювання спірних правовідносин, Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звертався до Пенсійного фонду України з листом від 03.07.2107 року №12575.
01.08.2017 року Пенсійним фондом України надано відповідь, оформлену листом №24623/06-40, в якому повідомлено таке: 1) однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечить їм; 2) у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, застосовуються норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу; 3) при наявності темпоральної та ієрархічної колізій застосовується нормативний акт, який прийнятий пізніше та має вищу юридичну силу. У той же час Пенсійним фондом України зазначено, що на даний час опрацьовується питання внесення змін до Інструкції №21-1.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем було надано докази, які свідчать про правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неповноту позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.04.2017 року № 7785-07 прийнятого заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В. та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 11, 17, 94, 156, 158-163, 181, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням субєкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.
Суддя В.В Ільков