31 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.
суддів Пнівчук О.В., Бідочко Н.П.
секретаря Сем'янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до прокуратури м. Івано-Франківська про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання розглянути заяву про злочин в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законом, -з участю: представника прокуратури м. Івано-Франківська - Грешук В.Я., позивача -ОСОБА_1,-
встановила:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом на бездіяльність прокуратури м. Івано-Франківська щодо незабезпечення належного розгляду заяви про злочин за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 364, 366 КК України в порядку передбаченому кримінально-процесуальним законом.
Вимоги мотивував тим, що 12 травня 2006 року на адресу відповідача було направлено заяву про порушення кримінальної справи по факту спричинення невстановленими службовими особами істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_2, які виразилися в створенні штучних перепон в передачі йому у власність будинкуАДРЕСА_1. Згідно поштового повідомлення заява відповідачу вручена 16 травня 2006 року. 27 червня 2006 року ним було направлено нагадування про виконання вимог ст. 97 КПК України. У відповідь 20 липня 2006 року ним отримано супровідний лист до якого була додана відповідь на його звернення, яка належним чином не підписана. Оскільки його звернення не розглядалося в порядку визначеному кримінально-процесуальним законодавством, відповідачем допущено бездіяльність у неприйнятті передбачених законом рішень. Просив визнати неправомірною бездіяльність прокуратури м. Івано-Франківська щодо неприйняття у встановлені строки одного з рішень, передбачених ст.97 КПК України по заяві від 12 травня 2006 року та зобов'язати відповідача прийняти рішення в порядку ст.97 КПК України.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2006 року позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури м. Івано-Франківська щодо неприйняття в строки встановлені ст.97 КПК України одного із рішень, передбачених даною нормою за заявою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 від 12 травня 2006 року.
Справа №22-а-27/2007р. Головуючий у І інстанції Перегінець Л.В.
Категорія 38 Доповідач Беркій О.Ю.
2
Зобов'язано прокуратуру м. Івано-Франківська розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 травня 2006 року в порядку передбаченому ст.97 КПК України.
Стягнуто з прокуратури м. Івано-Франківська на користь позивача судовий збір в сумі 6 грн.80 коп.
На дану постанову прокуратура м. Івано-Франківська подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Підставою для винесення оскаржуваної постанови послужив той факт, що за результатами розгляду заяви не було прийнято одно із рішень, передбачене ст.97 КПК України. Зазначають, що заява ОСОБА_1 не може бути визнана повідомленням про злочин, оскільки не містить жодної інформації про факт вчинення злочину, а по суті є заявою в розумінні ст.З Закону України "Про звернення громадян ". З заяви позивача вбачається, що ним повідомлено про неправомірні на його думку дії посадових осіб щодо приватизації квартир, а не про злочин.
Задоволення позовних вимог аргументується судом нібито неналежним виконанням Закону України "Про звернення громадян", однак навіть неналежне виконання даного закону не є підставою для визнання дій прокуратури неправомірними в частині неприйняття рішення в порядку ст.97 КПК України, оскільки порушується зовсім інший , а не кримінально-процесуальний закон.
Невірним є твердження про те, що ними не представлено доказів направлення відповіді позивачу на його звернення.
Зазначають, що ОСОБА_2 міг за довіреністю звертатися в інтересах ОСОБА_3, але звернення написано від його імені та довіреності в прокуратуру не представлено. Таким чином, він є неналежним позивачем , оскільки неприйняття рішення в порядку ст.97 КПК України не порушило і не могло порушити його права, бо претендувати на будинок могла ОСОБА_3, яка отримала нежитлові приміщення, а не сам ОСОБА_2, до якого вказані приміщення перейшли згідно договору дарування.
Просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник прокуратури м. Івано-Франківська доводи апеляційної скарги підтримала по вищенаведених мотивах.
Позивач апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_112 травня 2006 року звернувся до прокуратури м. Івано-Франківська з вимогою вирішити питання про порушення кримінальної справи за фактом спричинення невстановленими на той час службовими особами істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_2, які виразилися в створенні штучних перепон в передачі у власність буд. АДРЕСА_1 шляхом зловживання владою чи службовим становищем або внаслідок службової недбалості.
За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 прокуратурою міста надано 25 травня 2006 року письмову відповідь, з якої вбачається, що позивачу роз'яснено процедуру примусового виконання рішень судів від 11 квітня 2001 року та від 5 січня 2004 року та рекомендовано з приводу виконання вищевказаних рішень звертатися до органу, на якого покладено обов'язок його виконання - відповідний відділ ДВС.
Відповідно до ст.97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень:
3
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно виходив з того, що прокуратурою м. Івано-Франківська, як органом , який уповноважений розглядати звернення ОСОБА_1, не вживались всі передбачені законодавством України заходи для проведення перевірки цього звернення і винесення за результатами перевірки рішення.
Посилання апелянта на те, що в повідомленні про злочин не міститься жодної інформації про факт вчинення злочину, а тому позивачу була дана письмова відповідь відповідно до Закону України "Про звернення громадян" у зв'язку з чим ними не допущено бездіяльності, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки зі змісту відповіді від 25 травня 2006 року вбачається, що відповідачем не з'ясовувалося всіх обставин справи та належно не перевірялися доводи заяви і відповідь дана не по суті заяви.
Постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200,205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокуратури м. Івано-Франківська відхилити.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом
одного місяця з часу набрання законної сили.
Головуюча Судді: