Справа 22а-129 ас Головуючий у 1 інстанції Клімов В.В.
Категорія 38 Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
31 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинсько!' М.Є. Суддів: Алексєєва А.В., Лісового О.О.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Краматорського міського суду від 20 листопада 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним рішення щодо відмови у видачі довідки,
Встановив:
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з зазначеним позовом. Посилався на те, що є пенсіонером МВС, звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про його право на отримання пільг відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію", відповідач відмовив йому у наданні довідки. Вважає таку відмову протиправною, просив зобов"язати відповідача надати йому довідку щодо пільг на 50 % сплату комунальних послуг.
Постановою Краматорського міського суду від 20 листопада 2006 року визнані неправомірними дії відповідача щодо відмови в наданні довідки про одержання пільг, відповідач зобов'язаний видати довідку позивачу про право на одержання пільг згідно зі ст. 22 Закону України «Про міліцію", з відповідача стягнутий судовий збір на користь держави в розмірі 3,40 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам по справі і не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, був звільнений зі служби 29.10.2004 року за власним бажанням. Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки щодо пільг на комунальні послуги, відповідач відмовив у видачі вказаної довідки з посиланням на те, що позивач не має права на пільги, передбачені Законом України «Про міліцію". Суд вважав доведеними доводи позивача щодо порушення його прав, дійшов до висновку, що позивач на день звільнення мав право на звільнення за вислугою років, тому на нього поширюються пільги, встановлені ч.б ст.22 Закону України «Про міліцію".
В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити апеляційну скаргу, позивач та його представник просили скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови щодо відмови в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.З ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом УМВС України в Донецькій області позивача було звільнено зі служби з 29 жовтня 2004 року. З наказу відповідача від 22.10.2004 року вбачається, що звільнення позивача відбулося за п.64 «ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ - за власним бажанням (а. с. 9). Позивач погодився з таким звільненням, не оскаржував наказ щодо причин звільнення.
Відповідно до вимог ч.4 ст.22 Закону України «Про міліцію" працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Частиною 6 ст. 22 Закону передбачено, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігаються пільги за Законом.
Оскільки позивача було звільнено зі служби за власним бажанням, а за таким звільненням зі служби не встановлено зберігання пільг, передбачених ч.4 ст. 22 Закону, з висновком суду щодо неправомірності рішення відповідача погодитись неможливо.
Пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 з подальшими змінами, передбачені підстави для звільнення зі служби в запас: за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров"я, через скорочення штатів, через службову невідповідність, за власним бажанням тощо. Оскільки Положенням встановлена окрема підстава для звільнення - за власним бажанням і саме за цих підстав позивача було звільнено зі служби, висновки суду щодо права позивача на звільнення за вислугою років й тому на пільги за п. 6 ст. 22 Закону «Про міліцію" неспроможні.
Відповідач відмовляючи позивачу у видачі довідки про право на пільги, виходив з того, що законом не передбачено збереження права на пільги для осіб які не були звільнені за віком, хворобою або вислугою років (а. с. 22). Апеляційний суд вважає, що при цьому відповідач діяв в межах своєї компетенції й з дотриманням вимог закону, підстави для висновку, що рішення суб"єкту владних повноважень є протиправним не має.
Оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що позовні вимоги доведені, постанова суду підлягає скасуванню, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 198,202 КАС України, ст.22 Закону України «Про міліцію", апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скарну Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити.
Постанову Краматорського міського суду від 20 листопада 2006 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним рішення щодо відмови у видачі довідки про право на пільги, передбачені ч.6 ст. 22 Закону України «Про міліцію", відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.