Справа № 22ц-1195/2007 Головуючий у 1 інстанції Андреев В.В.
Категорія -21 Доповідач Ігнатова Л.Є.
31 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Краснощокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П. при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.
Заслухавши доповідача, пояснення представнива відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу,а рішення суду залишити без зміни, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази, суд, -
встановив:
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійниих захворювань України в Петровському районі м. Дзержинську Донецької області звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і на його користь з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську у відшкодування моральної шкоди стягнуто 16 тисяч гривень. Відповідач просить вказане рішення суду змінити та постановити нове, яким зменшити суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки вважають, що розмір морального відшкодування занадто завищений. Крім того судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 без доказів наявності у нього моральної шкоди, чим порушені норми матеріального та процесуального права. Суд не прийняв до уваги, що позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань. Письмові докази, надані суду позивачем лише підтверджують наявність факту захворювання та його фізичних страждань. Спричинення моральної шкоди має бути доведений висновком МСЕК. У даній справі такий висновок відсутній, а тому факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлено і тому суд безпідставно зробив моральне відшкодування.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості 1986 року по червень 2003 року. При виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання - хронічна вертеброгенна поперекова-крисцева радікулопатія. Згідно висновку МСЕК від 05.07.2005 року йому встановлена 3 група інвалідності і встановлена втрата професійної працездатності на 50 %.
Внаслідок професійного захворювання значно погіршився стан здоров"я позивача, змінився його звичайний спосіб життя. Він відчуває постійний дискомфорт, фізичний біль, вимушений постійно проходити курс лікування. Окрім фізичних, позивач також зазнав і моральних страждань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт спричинення позивачу моральної шкоди випливає з факту його професійного захворювання. Ушкодження стану здоров"я позивача через професійне захворювання, необхідність лікування, фізичний біль, обмежання у праці порушення нормальних життєвих стосунків і таке інше призвели до певних моральних страждань.
Такий висновок суду є підставним та обгрунтованим матеріалами справи, наданими у справі доказами.
На думку апеляційного суду визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції у повній мірі врахував наведене, навів відповідних мотивів визначення саме такої суми відшкодування. Тому розмір зробленого судом морального відшкодування відповідає ступеню моральних страждань позивача. Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції дана відповідна оцінка глибини фізичних та душевних страждань позивача у зв"язку з виявленням професійного захворювання. При цьому суд виходив з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв"язку з ушкодженням здоров"я. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити, оскільки її доводи не впливають на висновки суду.
Суд правильно не прийняв до уваги доводи відповідача про необхідність встановлення факту моральної шкоди висновком МСЕК, оскільки це не витікає з вимог законодавства, наявність факту спричинення моральної шкоди обгрунтовано встановлено безпосередньо судом.
Згідно із ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає діючому законодавству, тому підстав для його зміни немає.
Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.