Справа 22-1185 Головуючий в 1 інстанції Чекіна B.C.
Категорія 21 Доповідач Бондаренко Л.І.
2007 року січня 30 дня. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьвої О.М.
суддів Бабенко П.М., Бондаренко Л.І.
при секретарі Баранові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську
на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 24 листопада 2006р.
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевиріши матеріали справи, апеляційний суд,-
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську моральної шкоди, що заподіяна ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позивач зазначав, що він тривалий час працював на вугільних підприємствах в шкідливих і небезпечних умовах.
Звільнений з роботи за п.2 статті 40 КЗпП України.
Згідно висновку МСЕК від 2 серпня 2006 року, йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% в зв'язку з професійним захворюванням -вібраційна хвороба другого ступеню, синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з дистрофічними порушеннями у виді ДОА ліктевіх суглобів , тощо.
У відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." він має право на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна здоров'ю при виконанні трудових обов'язків.
Внаслідок ушкодження здоров'я він має складності у побуті, постійно відчуває фізичний біль; йому потрібні додаткові зусилля для організації життя.
Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30.000 гр.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року позов задоволений частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську на користь позивача ОСОБА_1 стягнута моральна шкода 12.000 гр.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську просить скасувати рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування скарги посилався на те, що суд не врахував положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено на 2006 рік дію статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей. Крім цього, відсутній висновок МСЕК про встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивачем не надані переконливі докази в підтвердження позовних вимог.
В апеляційній інстанції представник відповідача Пшиняк Р.І. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у відповідності з вимогами ч.4 статті 309 ЦПК України нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на вугільних підприємствах в шкідливих умовах. Відповідно до висновку МСЕК від 2 серпня 2006 року, йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% в зв'язку з професійним захворюванням -вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з дегеративно - дистрофічними змінами суглобів рук, він визнаний інвалідом 3 групи. Ушкодження здоров'я спричиняє ОСОБА_1 моральні і фізичні страждання, тому відповідно до Закону відповідач повинен відшкодувати потерпілому моральну шкоду.
З висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
Згідно пункту 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік", зупинено дію абзацу четвертого статті 1 , підпункту «є" пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 і частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.
Між тим суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з тих мотивів, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди не скасовані, а лише призупинено їх дію. При цьому судом не враховано, що призупинення дії закону так само не дає підстав для його застосування.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенням про відмову в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 24 листопада 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.