Справа № 22- 728-2007р Головуючий 1 інстанції Іванова А.П.
Категорія 16 Доповідач Курило В.П.
УХВАЛА Іменем України
30 січня 2007 рік. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Іванові В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ЖЕО Калінінського району м. Донецька про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2006р., якою зазначена позовна заява вважається неподаною і повернута позивачеві.
Позивачка просить скасувати ухвалу суду як незаконну і таку, що порушує її права. Посилається на те, що суд необгрунтовано залишив позовну заяву без руху і надав строк для усунення недоліків. Вона в підтвердження своїх позовних вимог надала суду витяг із особового рахунку, що вона є відповідальним наймачем квартири, звернулась до суду на підставі Закону України «Про захист прав споживачів" і тому звільнена від сплати судового збору. Крім того, вона просила суд витребувати додаткові документи на підтвердження позову, але суд цього не зробив. В позовній заяві вказала в чому полягала заподіяна моральна шкода і навела обгрунтування суми моральної шкоди. Суд порушив вимоги процесуального закону залишаючи позовну заяву без руху і, крім того, направив її для усунення недоліків невчасно.
Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвалою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року зазначена позовна заява була залишена без руху і позивачці був наданий термін для усунення недоліків. Позивачка недоліки не усунула.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява має недоліки, які позивачем не усунені у час, наданий судом. Але з таким висновком суду погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для
звільнення від доказування;
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 (а. с. 20), вона повністю відповідає вимогам наведеної норми закону. Докладно виклала обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
Позивачка додала витяг із особового рахунку, з якого вбачається, що вона є відповідальним наймачем квартири. Цей же витяг з особового рахунку підтверджує і наявність споживчих правовідносин між позивачкою і Житлово-експлуатаційною організацією Калінінського району м. Донецька, тобто передбачає надання комунальних послуг з одного боку і, відповідно, оплату цих послуг з іншого боку.
Крім того, відповідно до ст. 130 ЦПК України, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів.
Як видно із позовної заяви ОСОБА_1, вона просила суд в порядку досудової підготовки витребувати у відповідача і Донецького міськжилуправління журнали реєстрації телефонних і письмових звернень громадян, її письмову заяву, але суд не прийняв ніякого рішення щодо витребування цих доказів.
Позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн., у зв'язку з наданням неякісних послуг. В позовній заяві ОСОБА_1 обгрунтувала, в чому саме полягали її моральні страждання.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито", від сплати державного мита звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, висновок суду про те, що позивачка просить відшкодувати матеріальні витрати, пов'язані з ремонтом квартири, є помилковим. Відповідно вимога суду про оплату судового збору є незаконною.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Суд не виконав вимог закону, тому його ухвала від 21 листопада 2006. є незаконною і підлягає скасуванню з направленням справи у суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Керуючись ст. 304, 312 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2006р. скасувати. Справу повернути у місцевий суд для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена у суд касаційної інстанції безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.