11 липня 2017 р. Справа № 804/2990/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування постанови, -
16.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2010 року № б/н, виданої Ленінським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.05.2011 року № б/н, виданої Ленінським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в частині накладення арешту на майно, а саме квартиру № 4, розташовану за адресою пр. Героїв, 18 у м. Дніпро.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що внаслідок накдадення відповідачем арешту на квартиру № 4, що знаходиться за адресою пр. Героїв, 18 у м. Дніпро, позивач не має можливості задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2007 року ОСОБА_3 уклав з АКБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11127327000.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 13.03.2007 року укладений іпотечний договір № 11127327000/1 за умовами якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором квартиру № 4 розташовану за адресою пр. Героїв, 18 у м. Дніпро.
Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
13.02.2012 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір, факторингу № 2, відповідно до умов якого, АКІБ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором від 13.03.2007 року № 11127327000.
23.02.2017 року при зверненні до нотаріуса позивачу стало відомо, що на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 13.03.2007 року № 11127327000/1, накладено арешт постановами Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2010 року № б/н, та від 26.05.2011 року № б/н.
Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 32 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваних постанов), заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.
Частиною 2 статі 57 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.
Звернення державним виконавцем стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 54 Закону України “Про виконавче провадження”. В ній зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України “Про іпотеку” (частина 8). Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (частина 1). Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4).
Верховний Суд України в листі від 01.02.2015 року про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, висловив таку правову позицію щодо вирішення спорів про звільнення майна, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження.
Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження” обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до частини 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із частиною 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у випадках, передбачених частиною 3 статті 54 цього самого закону. Вказані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить не звільнити майно з під арешту, а просить скасувати постанови Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2010 року № б/н, та від 26.05.2011 року № б/н, в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру № 4 розташовану за адресою пр. Героїв, 18 у м. Дніпро, оскільки вважає незаконним накладення арешту на квартиру, яка є предметом іпотеки.
За таких, обставин суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, як іпотекодавця.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування постанови відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 липня 2017 року
Суддя ОСОБА_1