27 липня 2017 р. Справа № 804/3892/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріТонояні А,.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпропетровської обласної ради, Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Центральний" Новокодацького району, Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
19.06.2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просять, з урахуванням уточнень:
- визнати частково протиправним рішення від 18.12.2000 року Дніпропетровскої обласної ради №332-14/ХХІІІ «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури підприємств до спільної власності територіальних громад області», а саме в частини віднесення будинку за адресою: проїзд Новокозловський буд. 14, м. Дніпропетровськ до Переліку житлових будинків, які передаються підприємством ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського до спільної власності територіальних громад області на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністрації;
- зобов'язати Дніпровську міську раду невідкладно прийняти певне рішення, в якому зазначається, що домоволодіння за адресою: проїзд Новокозловський буд. 14 м. Дніпропетровськ було зазначено в Додатку № 1 до рішення обласної ради №332-14/ХХІІІ «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури підприємств до спільної власності територіальних громад області» від 18.12.2000 року помилково, виключено із переліку житлових будинків, що передавались на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністрації та знято с балансу підприємства.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що вони є власниками земельних ділянок, які протиправно були передані до спільної власності територіальних громад області рішенням Дніпропетровської обласної ради.
Представник позивачів в судовому засіданні адміністративний позов підтримав.
Відповідача та треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок, на яких розміщений будинок, та розташовані за адресою проїзд Новокозловський б. 14 у м. Дніпро, що підтверджується державними актами на право власності на землю від 01.09.2000 року ДП № 090869, ДП № 09086 та ДП № 090868 та свідоцтвом про право власності на житло від 04.02.1999 року № 002715.
18.12.2000 року Дніпропетровською обласною радою прийняте рішення № 332-14/ХХІІІ «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури підприємств до спільної власності територіальних громад області» у пункті 219 додатку 1 до якого зазначено будинок за адресою проїзд Новокозловський б. 14.
Вирішуючи спір суд зазначає, що рішення Дніпропетровської обласної ради від 18.12.2000 року № 332-14/ХХІІІ «Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури підприємств до спільної власності територіальних громад області», було прийняте на підставі Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Згідно частини 1 та 2 статті 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних
громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.
У відповідності до вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» об'єктами передачі згідно з цим Законом є:
цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства);
нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення);
інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;
акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств;
житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Отже у власність територіальної громади у відповідності до вимог Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» може бути передане лише нерухоме майно яке перебуває у господарському віданні державних підприємств.
Однак як вбачається із матеріалів справи, на час прийняття Дніпропетровською обласною радою рішення домоволодіння розташоване за адресою проїзд Новокозловський б. 14 у м. Дніпро перебувало у власності позивачів, а отже не могло бути передано до спільної власності територіальної громади.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення в частині віднесення будинку за адресою проїзд Новокозловський, буд. 14 у м. Дніпро до переліку житлових будинків, які передаються підприємством ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" до спільної власності територіальних громад області на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністрації є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання Дніпропетровську міську раду прийняти рішення про виключення із переліку житлових будинків, домоволодіння за адресою: проїзд Новокозловський буд. 14 м. Дніпро, що передавались на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністрації та зняти його з балансу підприємства суд зазначає, що у разі скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права, спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Зобов'язання Дніпропетровську міську раду прийняти рішення є неналежним способом захисту порушеного права у даному випадку.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпропетровської обласної ради, Дніпровської міської ради, треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Центральний" Новокодацького району, Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради від 18.12.2000 року № 332-14/ХХІІІ "Про надання згоди щодо прийняття житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури підприємств до спільної власності територіальних громад області", в частині віднесення будинку за адресою проїзд Новокозловський, буд. 14 у м. Дніпро до переліку житлових будинків, які передаються підприємством ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" до спільної власності територіальних громад області на баланс ЖКО УЖКГ облдержадміністрації.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дніпропетровської обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 320 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 31 липня 2017 року
Суддя ОСОБА_1