13 червня 2017 р. Справа № 804/3292/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Формула-2000" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Формула-2000» в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по адміністративного-господарським санкціям за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 9822,22 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, повинен був до 18 квітня 2017 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9822,22 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Формула-2000» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2016 рік, що надавався відповідачем 27 лютого 2017 року до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 1 особа, однак у 2016 році на підприємстві не працювали особи, яким встановлена інвалідність.
У зв'язку з цим, позивачем зроблено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів на суму 9822,22 грн.
Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з законом, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статті у 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
З аналізу зазначених норм вбачається, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено такі обов'язки: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Формула-2000» протягом 2016 року подавало до Соборного районного центру зайнятості м. Дніпра щомісячні звіти за формою 3-ПН за вакантними посадами, що підтверджується звітами.
Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Отже, за умови виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.
Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Формула-2000» про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1