м. Вінниця
12 вересня 2017 р. Справа № 802/1317/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у визначенні причинного зв'язку між захворюваннями у вигляді: хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України визначити причинний зв'язок між указаними вище захворюваннями та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для встановлення причинного зв'язку між захворювання та пораненням, отриманим під час проходження військової служби. Проте, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України листом від 14.06.2017 № 2831 повідомила позивача, що згідно з п. 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 № 110/15800, протоколу узгоджувальної наради МО України від 18.10.2016, затвердженого заступником Міністра Оборони України - керівником апарату, розпорядження Директора Військово-медичного Департаменту № 249/3/4843 від 02.07.2015, розпорядженням начальника ЦВЛК № 6058 від 19.10.2016, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії, у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань.
Тому для встановлення причинного зв'язку поранень позивачу запропоновано звернутися за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України.
У свою чергу, як зазначає позивач, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України рішенням від 19.06.2017 № 276 повідомила, що вона є правонаступником лише колишнього управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. У той же час, правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, де проходив військову службу позивач, Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України не являється. Одночасно Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України зазначила, що у разі якщо призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та він перебуває на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то вирішення питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень) із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР належить до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
Відтак, ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у визначенні причинного зв'язку між його захворюваннями та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії, у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
Розгляд справи позивач просив здійснювати за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з нормами ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, суд відповідно до положень ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що ОСОБА_1 з 16.04.1979 по 10.06.1981 проходив службу в Радянській Армії: на початку в учбовому підрозділі до 15.10.1979 військової частини НОМЕР_2 , а потім, до звільнення в запас, у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу м. Хорог Таджицької PCP.
01.04.1981 позивач як прикордонник приймав участь по зачистці території провінції Бадахшан від душманів, де був осколком міни поранений в живіт та прооперований в шпиталі м. Душанбе. Оскільки офіційно на той час Радянський Союз не надавав військової допомоги Афганістану, то в шпиталі діагноз: "вогнепальне поранення" при операції не вказано, а зазначено як: "невідомий", виходячи з режиму таємності військ КДБ, до яких входять погранвійська.
Факт отримання позивачем вогнепального поранення живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу встановлений рішенням Чечельницького районного суду від 16.04.2010.
У зв'язку з отриманим пораненням ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в Чечельницькій лікарні планового лікування з 1983 року, що підтверджується довідкою вказаної установи від 31.07.2017 № 221.
Крім того, позивач перебуває на лікуванні у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. Пирогова з діагнозом: хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв.; з 29.11.2016 отримує лікування програмним гемодіалізом, що підтверджується випискою з медичної картки №2169.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісією ОСОБА_1 є інвалідом першої Б групи та потребує постійної сторонньої допомоги.
На звернення позивача до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо встановлення причинного зв'язку поранень в Афганістані у складі Прикордонних військ КДБ СРСР (в/ч2022) йому (позивачу) листом від 14.06.2017 № 2831 повідомлено, що згідно з п. 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 № 110/15800, протоколу узгоджувальної наради МО України від 18.10.2016, затвердженого заступником Міністра Оборони України - керівником апарату, розпорядження Директора Військово-медичного Департаменту № 249/3/4843 від 02.07.2015, розпорядженням начальника ЦВЛК № 6058 від 19.10.2016, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії, у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань.
Тому для встановлення причинного зв'язку поранень позивачу запропоновано звернутися за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України.
У свою чергу Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України рішенням від 19.06.2017 № 276 повідомила, що вона є правонаступником лише колишнього управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. У той же час, правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, де проходив військову службу позивач, Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України не являється. Одночасно Центральна військово-лікарська комісії Державної прикордонної служби України зазначила, що у разі якщо призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР та він перебуває на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то вирішення питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень) із виконанням позивачем обов'язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР належить до повноважень Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
Вважаючи дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови у визначенні причинного зв'язку між захворюваннями та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії, у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу, протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення № 402.
Згідно з підпунктом 21.1., 21.3. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.
Як уже зазначалося, ОСОБА_1 з 16.04.1979 по 10.06.1981 проходив службу в Радянській Армії: на початку в учбовому підрозділі до 15.10.1979 військової частини НОМЕР_2 , а потім, до звільнення в запас, у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу м. Хорог Таджицької PCP та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан.
Оскільки Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР) та відповідно до ст. 4 Закону СРСР "Про всезагальний військовий обов'язок" від 12.10.1967, Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989.
Згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1464-XII всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально технічною базою переведені у відання України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що Державна прикордонна служба України жодного відношення до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР ніколи не мала.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.09.2016 за № 1285/29415 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР дислокованих на території України.
З системного аналізу вказаних вище нормативно-правових актів, та беручи до уваги ту обставину, що позивач проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , у тому числі 01.04.1981 приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де й отримав поранення, то суд дійшов висновку, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України.
Відтак, відповідачем у оскаржуваних правовідносинах були допущені протиправні дії щодо відмови у встановленні наявності або відсутності причинного зв'язку між захворюваннями позивача у вигляді: хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
А відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача визначити причинний зв'язок між захворюваннями ОСОБА_1 у вигляді: Хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу, то суд зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства засноване на гарантуванні дотримання вимог права, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, тобто критеріями здійснення адміністративного судочинства є принципи судочинства.
Відповідно до ст. 162 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема ч. 2 вказаної статті передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію, тому що суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що саме до виключної компетенції Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, а не адміністративного суду відноситься вирішення питання щодо встановлення наявності або відсутності причинного захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) із проходженням військової служби та винесення останньою відповідних рішень при розгляді питань, з якими позивач звернувся до суду.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У свою чергу, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем були допущені протиправні дії щодо відмови у встановленні наявності або відсутності причинного зв'язку між захворюваннями позивача у вигляді: Хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо визначення причинного зв'язку між захворюваннями ОСОБА_1 у вигляді: хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду України. Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, наявні у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у визначенні причинного зв'язку між захворюваннями у вигляді: Хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо визначення причинного зв'язку між його захворюваннями у вигляді: хронічна хвороба нирок V ст.: гломерулонефрит. Термінальна стадія ХНН, пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Міокардіопатія, СН І. Анемія. Виразкова хв. шлунка, 12п. кишки в фазі ремісії, стан після резекції кишківника, спайкова хв. та вогнепальним пораненням живота 01.04.1981 під час проходження строкової служби в Радянській армії у військовій частині НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович