33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" вересня 2017 р. Справа № 918/337/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Коломис В.В. ,
судді Огороднік К.М.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.17 р. у справі № 918/337/17
за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення заборгованості в сумі 2 769 323 грн. 38 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.07.2017 у справі № 918/337/17 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - пені, 3 371 (три тисячі триста сімдесят один) грн. 38 коп. - 3% річних, а також 1 60 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 1 947 грн. 91 коп. пені та 224 грн. 75 коп. 3% річних. Припинено провадження у справі № 918/337/17 за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" до Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 734 560 грн. 74 коп.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить останнє скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача 31166,50 грн. пені. В обґрунтування скарги зазначає, що в місцевого суду відсутні підстави для зменшення розміру пені, враховуючи вкрай скрутне фінансове становище Позивача, можливість повної втрати платоспроможності ПАТ "УКТРАНСГАЗ", дестабілізації функціонування ПАТ "УКТРАНСГАЗ", яке щомісяця несе чималі затрати для забезпечення безпечного та належного функціонування Єдиної газотранспортної системи України та може призвести до необоротних негативних наслідків для нафтогазової галузі економіки України в цілому. Вказує, що зменшуючи розмір пені суд не встановив виняткових обставин, не врахував співвідношення розміру заявлених санкцій в порівнянні зі збитками позивача та розміром заборгованості, не оцінив інтересів обох сторін спору тощо. Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував заперечення позивача щодо зменшення розміру пені, не звернув увагу на те, чим позивач обгрунтовував правомірність нарахування пені, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що суд не вірно встановив момент порушення зобов'язання, оскільки останнім днем виконання зобов'язання Відповідачем з оплати послуг транспортування наданих у звітному місяці (березень 2017 року) відповідно до умов Договору слід вважати 19 квітня 2017 року. Звідси перебіг періоду прострочення починається з 20 квітня 2017 року, а тому пеня та 3% річних нараховані арифметично вірно.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у поданому до суду відзиві. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 12.09.2017 у зв'язку із відпусткою у період з 12.09.2017 по 22.09.2016 судді Демидюк О.О. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2017 у справі № 918/337/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М.
За умовами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2011 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є позивач, був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього правочину, остання зобов'язалася надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач, у свою чергу, - вносити плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, що передбачені умовами договору (а.с. 7-11).
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 592 000, 00 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: січень - 53 000; лютий - 50 000; березень - 54 000; квітень - 51 000; травень - 50 000; червень - 34 000; липень - 37 000; серпень - 51 000; вересень - 51 000; жовтень - 54 000; листопад - 53 000; грудень - 54 000.
Згідно з пунктом 3.1 даної угоди послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.
Відповідно до пункту 3.2 вказаного правочину газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг (пункт 3.3 договору).
За змістом пункту 3.4 зазначеної угоди акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Відповідно до пункту 5.3 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 цього правочину).
Пунктом 5.5 договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсоткової попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з пунктом 11.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цієї угоди жодною із сторін не буде заявлено про припинення її дії або перегляд її умов.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач у березні 2017 року надав відповідачу передбачені наведеною угодою послуги на загальну суму 3 703 309 грн. 69 коп. (з ПДВ). Даний факт підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2017 року на вищенаведену суму. Копія зазначеного акту наявна у матеріалах даної справи (а.с. 23).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення контрагентом умов даної угоди.
Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, наданих йому в березні 2017 року, виконав лише частково, сплативши позивачу 968 748 грн. 95 коп., що стверджується платіжним дорученням № 21236 від 02.03.2017р. (а.с. 82).
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції 22 травня 2017 року, заборгованість відповідача становила 2 734 560 грн. 74 коп.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення основної суми боргу є правомірним.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано суду платіжне доручення № 22800 від 13 червня 2017 року на суму 8 769 641 грн. 26 коп., з якого вбачається, що основний борг в сумі 2 734 560 грн. 74 коп. сплачений відповідачем в повному обсязі 13 червня 2017 року.
У відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням того, що сума основного боргу в розмірі 2 734 560 грн. 74 коп. сплачена відповідачем після звернення позивача до суду (22 травня 2017 року), то предмет спору у даній справі відсутній в частині стягнення основного боргу в сумі 2 734 560 грн. 74 коп. (припинив своє існування під час розгляду справи), у зв'язку із чим необхідно провадження у справі в цій частині припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Крім того, Публічне акціонерне товариство "УКТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", у зв'язку з простроченням проведення відповідачем розрахунків за спірним договором, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача 31 166 грн. 50 коп. пені за період з 20.04.2017 р. по 05.05.2017 р.
Згідно з пунктом 7.3 укладеного між сторонами договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді стягнення, зокрема, пені, за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Суд першої інстанції здійснивши власний розрахунок пені дійшов висновку, що розмір обґрунтованої пені становить 29 218 грн. 59 коп., при заявленому - 31 166 грн. 50 коп. Відтак, в частині стягнення пені в сумі 1 947 грн. 91 коп. місцевим судом відмовлено.
Поряд з цим, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1000 грн. 00 коп. В обґрунтування даного клопотання Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ" посилалося, зокрема, на скрутне матеріальне становище підприємства. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано копії його податкових декларацій та довідки про стан рахунків підприємства.
За результатами розгляду вищезазначеного клопотання місцевий суд дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшив розмір пені, яку слід стягнути з відповідача, до 20 000 грн. 00 коп.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладаючи з позивачем договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20.12.2011р. №Р-02-ПР/12, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно вносити плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Скрутне матеріальне становище підприємства та повне припинення виробничої діяльності структурних підрозділів підприємства з 07.03.2017р. не можуть бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у нього взагалі були відсутні кошти на рахунках у банківських установах у період прострочення платежів, що дало б змогу вчасно розрахуватись із заборгованістю, яка виникла на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20.12.2011р. №Р-02-ПР/12.
Крім того, колегією суддів враховується співрозмірність суми основної заборгованості до нарахованого розміру пені, розрахованої на час прийняття судом першої інстанції рішення по справі, яка підлягає до стягнення з відповідача та становить 0,12% від суми основної заборгованості відповідача, яка не є надмірно великою, порівняно із сумою основної заборгованості.
Посилання відповідача на те, що він є бюджетоутворюючим підприємством, а також на припинення своєї діяльності повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців м.Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи (заробітної плати) так і для державного та місцевого бюджетів, до яких ПАТ "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством, а також те, що стягнення зазначеної в позові суми пені відчутно вплине на фінансово-господарську діяльність і призведе до неможливості належного забезпечення нормального функціонування обладнання і механізмів та життєдіяльності товариства в цілому, а нестача коштів на забезпечення належного функціонування хімічного технологічного обладнання, на забезпечення діяльності очисних споруд може спричинити ряд аварій, які враховуючи статус підприємства (як такого, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави), характер виробництва (хімічна промисловість), неминуче призведуть до значного забруднення навколишнього природного середовища, до уваги не беруться, оскільки матеріали справи не містять доказів, на підставі яких суд міг би дійти вищезазначених висновків.
Посилання Відповідача на скрутне фінансове становище не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені.
Апеляційний суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН встановив, що розмір обґрунтованої пені становить 31 166 грн. 50 коп., що відповідає заявленому позивачем розміру пені.
Разом з цим судом враховано те, що відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Договором від 20.12.2011 р. № Р-02-ПР/12 визначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним (п. 5.5.). Таким чином, останній день виконання зобов'язання є 19 число місяця, наступного за звітним, а виникнення права на неустойку припадає на 20 число.
Вказане свідчить, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а суд першої інстанції помилково визначив початок строку нарахування пені з 21 числа та безпідставно відмовив в сумі 1947,91 грн. пені.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2734560.7420.04.2017 - 05.05.20171613.0000 %0.071 %*31166.50
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для зменшення розміру пені та остання підлягає стягненню враховуючи здійснений розрахунок в сумі 31 166 грн. 50 коп., про що було зазначено вище.
Окрім того, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 5 років.
Вищезазначене клопотання залишене місцевим судом без задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського кодексу України визначено право господарського суду зокрема відстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Такі ж висновки містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012.
Положення ст.ст. 83, 121 Господарського процесуального кодексу України не містять переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, а отже в кожному конкретному випадку, згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оцінка судом доказів здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що в неналежному виконанні відповідачем умов укладеного між сторонами договорів відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, про відсутність в даному випадку винятковості та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи заява не підлягає задоволенню.
Відповідач не довів належними доказами, що надання відстрочки буде сприяти виконанню рішенню суду.
Також судом першої інстанції здійснено власний перерахунок 3% річних, за наслідками якого визначено підставність нарахування в сумі 3 371 грн. 38 коп. Відтак, в стягненні 3% річних в сумі 224,75 грн. відмовлено.
Колегія суддів не погоджується з таким розрахунком з наведених вище підстав щодо визначення початку нарахування. Так, місцевий господарський суд визначив період нарахування процентів річних з 21.04.2017 р. по 05.05.2017 р. (15 днів), в той час як правильним періодом є: з 20.04.2017 р. по 05.05.2017 р. (16 днів)
Апеляційний суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН встановив, що розмір обґрунтованих 3% річних становить 3596 грн. 13 коп., який відповідає заявленому позивачем розрахунку.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
2734560.7420.04.2017 - 05.05.2017163 %3596.13
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в стягненні 3% річних в сумі 224,75 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" підлягає задоволенню. В свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2017 у справі № 918/337/17 слід змінити в частині задоволення стягнутих сум пені та 3% річних, а також скасувати в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення 1947,91 грн. пені та 224,75 грн. процентів річних. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати апелянта за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 101, 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м.Львів задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.2017 у справі № 918/337/17 змінити в частині задоволення стягнутих сум пені та 3% річних (п. 2 резолютивної частини), а також скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1947,91 грн. пені та 224,75 грн. процентів річних (п. 3 резолютивної частини). В інших частинах рішення залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м.Рівне - 17, ідентифікаційний код: 05607824) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, вул.Кловський Узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801), від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м.Львів, вул.І.Рубчака, 3, ідентифікаційний код 25560823) 31 166 (тридцять одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 50 коп. - пені, 3 596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 13 коп. - 3% річних, а також 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору за розгляд спору в суді першої інстанції та 61 832 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 85 коп. за розгляд апеляційної скарги.
3. Припинити провадження у справі № 918/337/17 за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" в частині стягнення боргу в розмірі 2734560 грн. 74 коп."
3. Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати наказ.
4. Справу №918/337/17 повернути до господарського суду Рівненської області.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.