"12" вересня 2017 р.Справа № 915/580/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.,
Суддів: Лисенко В.А., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання Іванов І.В.,
за участю представників сторін:
від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі : 06.02.17;
представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області від 09 червня 2016р.
у справі №915/580/16
за позовом Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про повернення надлишково отриманих коштів в сумі 2499,27 грн.,
Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача надлишково отриманих ним коштів по компенсації за пільговий проїзд громадян, які мають право на пільговий проїзд за грудень 2012 року, за жовтень 2013 року в розмірі 2499,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані положеннями ст.ст.256-258, 526, 1166 ЦК України, з посиланням на розбіжності в даних про кількість пільговиків, встановленими перевіркою Державної фінансової інспекції, проведеною з 26.06.14 по 20.08.14 рік.
Таким чином, за розрахунком позивача, внаслідок безпідставного включення перевізником до звітів на відшкодування в грудні 2012 та жовтні 213 року компенсації за пільговий проїзд громадян, які фактично відсутні в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, та перерахування коштів Управлінням за пільговий проїзд в повному обсязі, міському бюджету завдано збитків на суму 2499,27 гривень.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09 червня 2016 року у справі №915/580/16 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради надлишково отримані кошти по компенсації за пільговий проїзд громадян, які мають право на пільговий проїзд за грудень 2012 року та за жовтень 2013 року в розмірі 2499,27 грн. до місцевого бюджету м. Первомайська Миколаївської області.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради 1378,00 грн. судових витрат.
Рішенням суду встановлено, що в спірних правовідносинах відповідачами дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом, позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує на процесуальні порушення суду, а саме винесення рішення без належного повідомлення відповідача по справі. ОСОБА_2 зазначає що знаходиться за своєю адресою місцезнаходження, однак не отримував жодних повідомлень про судовий розгляд.
По суті спору, скаржник заперечує проти задоволення позову, оскільки йому невідомо, яким чином проведеною ревізією ДФІ у Миколаївській області виявилось, що до сплати пільг в 2012 році відносяться лише 67 осіб замість 94, а у 2013 році - 38 замість 45. Адже дані особи могли, наприклад, померти, та вже на час проведення перевірки державною фінансовою інспекцією не перебувати у реєстрі осіб, які мають право на пільги.
Також апелянт зазначає, що приписи ст.1166 ЦК України неможливо застосовувати в даному випадку, оскільки правовідносини сторін щодо відшкодування майнової шкоди, обґрунтованої безпідставним включенням відповідачем перевізником до звітів на відшкодування компенсації за пільговий проїзд громадян - випливають з договору.
Оскільки між сторонами були укладені договори №140 та №7 на перевезення пасажирів, а кошти, які позивач просить стягнути, отримано як оплату належно виконаних відповідачем за договором послуг, то такі кошти набути за наявності правової підстав договору і вони не можуть вважатися шкодою.
Посилання позивача на акт ревізії як на підставу для стягнення шкоди з відповідача, не думку апелянта, необґрунтовані, оскільки згідно ст.15 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Таким чином, скаржник вказує, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання суду першої інстанції на висновки перевірки Державної фінансової інспекції як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судових засідань Одеського апеляційного господарського суду, письмових пояснень з викладенням правової позиції по справі не надав, та правом на участь в судових засіданнях не скористався.
Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а також обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.
Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2012р. між Управлінням соціального захисту населення Первомайської міської ради (далі - управління) та ФОП ОСОБА_2 (далі - перевізник) було укладено Договір державного замовлення на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах № 140, у відповідності до умов якого сторони зобов'язуються спільно діяти по перевезенню пільгових категорій пасажирів, зокрема перевізник зобов'язується здійснювати безкоштовне перевезення пасажирів м. Первомайська пільгової категорії приміським транспортом до пункту призначення на приміських автобусних маршрутах, перелік яких наведений в основному договорі, а управління - відшкодовувати субвенції з державного бюджету місцевому, згідно наданих перевізником звітів про фактично виконані роботи за формою " 2-Пільга" (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2 Договору, перевізникові з 01.12.2012 по 31.12.2012 передбачена компенсація витрат на пільгове перевезення пасажирів в сумі 2800,00 грн. Показники можуть переглядатися згідно наданим на протязі терміну дії угоди звітам про фактично виконані роботи, при зміні обсягів фінансування пільгових перевезень, кількості рейсів, тощо.
Згідно п.3.1 Договору, перевізник зобов'язується безкоштовно перевозити пільгові категорії населення відповідно до Договорів, укладених між облдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_2 на маршрутах НОМЕР_1 "Первомайськ - Кам'яний Міст", НОМЕР_2 "Первомайськ-Грушівка". Перевізник щомісячно готує та надає до 25 числа звітного місяця звіт про фактично виконані роботи за формою " 2-Пільги" (додаток1) (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п.3.3. Договору, компенсація перевізникові витрат на перевезення пільгової категорії громадян відповідно до п.2 здійснюється головним розпорядником коштів у межах бюджетних асигнувань по мірі надходження коштів за рахунок державної субвенції відповідно до затвердженої методики розрахунку на підставі щомісячних звітів, підтверджуючих надання перевізником послуг з перевезення пільгових категорій громадян міста.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що суму втрат доходів від перевезення пільгових категорій населення в межах затверджених річних лімітів Управління перераховує перевізнику, згідно наданих ним звітів про фактично виконані роботи за формою " 2-Пільга", по мірі надходження субвенції з державного бюджету місцевому, на відкритий в банківській установі рахунок перевізника.
У відповідності до п.6.1 Договору, замовлення вступає в силу з дня його підписання, але діє з 01.12.2012 по 31.12.2012.
Також між сторонами укладено договір на державне замовлення №7 від 28.01.2013 року, з аналогічними умовами.
Відповідно до п.2 договору, перевізникові з 01.01.13 по 31.12.13р. передбачена компенсація витрат на пільгове перевезення пасажирів в сумі 10 000 грн. Показники можуть переглядатися згідно наданим на протязі терміну дії угоди звітам про фактично виконані роботи, при зміні обсягів фінансування пільгових перевезень, кількості рейсів тощо.
В період з 24.06.2014 по 15.08.2014 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності в Управлінні соціального захисту населення Первомайської міської ради за період - 01.01.2012 по 30.06.2014 року.
За наслідками ревізії складено Акт від 20.08.2014 року №03-24/22 (а.с.7-11).
За даними звітів за формою "2-Пільга" за грудень 2012 року до розрахунку компенсації витрат за перевезення пільгової категорії громадян Перевізником до списку пільговиків включені 94 особи, витрати на перевезення яких складають 3253,96 грн. (а.с.24-25).
Ця сума складається із кількості пільговиків, помноженої на вартість проїзду та кількість поїздок. Вартість проїзду залежить від відстані від міста Первомайська до населеного пункту призначення. Всі суми витрат зазначені у Додатку 1: "Розрахунок витрат відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2012 року" за формою " 2-Пільга" розписані по кожній особі окремо. Кожне прізвище перевіряється у базі Реєстру.
Отже, після перевірки по Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, проведеною ревізією встановлено, що кількість громадян пільгової категорії склала лише 67 осіб, а не 94, витрати на перевезення яких складають 2291,55 грн. (з урахуванням зняття з вартості проїду 3% страхового збору).
З бюджету відшкодовано 3253,96 грн., отже надлишкова компенсація вартості пільгового перевезення склала 962,41 грн., що є порушенням п. 11.1 Положення №117, в частині щомісячного звіряння уповноваженим органом інформації, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, п.3.2. розділу 3 "Умови виконання замовлення" Договору державного замовлення на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах від 19.12.2012 №140, укладеного Управлінням з Перевізником, в частині включення перевізником до Звіту про фактично виконані роботи за формою "2-Пільга" недостовірних відомостей про проїзд вищезазначених громадян, частини першої статті 193 Господарського Кодексу України та статті 629 Цивільного Кодексу України.
Аналогічно, за даними звітів за формою " 2-Пільга" за жовтень 2013 року до розрахунку компенсації витрат за перевезення пільгової категорії громадян Перевізником до списку пільговиків включені 45 осіб, витрати на перевезення яких складають 1323,06 грн. Тоді як за даними, які містяться в Реєстрі, кількість громадян пільгової категорії склала лише 38 осіб, витрати на перевезення яких складають 1071,79 грн. (з урахуванням зняття 3% страхового збору). З бюджету відшкодовано 2608,65 грн., переплата склала 1536,86 грн., що є порушенням п.11.1 Положення №117, п.3.2. розділу З "Умови виконання замовлення" Договору державного замовлення на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах від 28.01.2013 №7, частини першої статті 193 Господарського Кодексу України та статті 629 Цивільного Кодексу України.
Внаслідок безпідставного включення Перевізником до звітів на відшкодування в грудні 2012 року та жовтні 2013 року компенсації за пільговий проїзд громадян, які фактично відсутні в Реєстрі та перерахування коштів Управлінням за пільговий проїзд я повному обсязі, міському бюджету завдано збитків на загальну суму 2499,27 гривень.
Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради направило на адресу відповідача претензію № 1 від 29.10.2014 на суму 2499,27 грн. в якій просило у місячний термін повернути суму коштів в розмірі 2499,27 грн.
Відповідач на вищевказану претензію відповіді не надав, що і стало підставою для звернення Управління до суду з відповідним позовом про повернення надлишково отриманих коштів.
Судом встановлено, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача коштів в розмірі 2499,27 грн. (шкоди) згідно акту ревізії на підставі ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладені між ними Договір державного замовлення на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах № 140 від 19.12.2012р. та договір №7 від 28.01.2013 року
Матеріалами справи підтверджено виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, а саме відповідачем здійснено безкоштовне перевезення пасажирів пільгової категорії, перелік яких наведений в договорі, а позивачем відшкодовані втрати доходів від цих перевезень в межах затверджених лімітів по мірі надходження субвенції з державного бюджету місцевому, згідно наданих перевізником звітів про фактично виконані роботи за формою « 2-Пільги».
Загальні положення про цивільно - правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із наведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі.
На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.
Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає тоді, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від зобов'язальних правовідносин між сторонами.
За наявності між сторонами спору зобов'язальних відносин, які випливають із договору, немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1166 ЦК.
Отже, судова колегія зазначає, що до правовідносин щодо відшкодування майнової шкоди, обґрунтованої безпідставним включенням відповідачем перевізником до звітів на відшкодування в грудні 2012 та жовтні 2013 року компенсації за пільговий проїзд громадян, які фактично відсутні в реєстрі, положення статті 1166 ЦК України не застосовуються, оскільки вони випливають з договору
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 5017/3760/2012, у висновках Верховного суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111 16 ГПК, за I півріччя 2015 р.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що мала місце протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення саме договірного зобов'язання, яка спричинила матеріальну шкоду позивачу, а тому не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.
Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки між сторонами було укладено договори №140 та №7 на перевезення пасажирів, а кошти, які позивач просить стягнути, отримано як оплату належно виконаних відповідачем за договором послуг, то такі кошти набуто за наявності правової підстави договору і вони не можуть вважатися шкодою.
Крім того, судова колегія відмічає, що акт ревізії від 20.08.2014 року №03-24/22, на який посилався позивач як на підставу для стягнення шкоди з відповідача, судом не приймається, з огляду на наступне.
У п.3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок) зазначено, що акт ревізії це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Згідно з п.50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Частина 2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачає, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, в тому числі, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Однак, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Відтак, встановлення контролюючим органом в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача порушень, не може бути підставою для стягнення з відповідача збитків.
Позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення умов договору, а за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Таким чином, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції направлялись судові документи, зокрема, ухвала про порушення справи, та рішення, за адресою ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, які повертались у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до приписів п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).
У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 та статті 379 Цивільного кодексу України, за якими відповідним місцем є житло, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово, а таким житлом є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Частиною шостою згаданої статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).
Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до довідки голови квартирного комітету №37, підтверджено адресу проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (а.с.82). Таку ж адресу зазначено самим апелянтом в апеляційній скарзі.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичнихї осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12.09.2017 року місце проживання ОСОБА_2 - НОМЕР_2.
Отже, судова кореспонденція направлялась за належною адресою, що дає підстави для висновку про здійснення судом першої інстанції заходів для повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.49, 99, п.2 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 09 червня 2016 року у справі №915/580/16 скасувати.
У задоволенні позову Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради - відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1515,80 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. вісімдесят коп.) грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 18.09.2017 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: В.А. Лисенко
Н.М Принцевська