14 вересня 2017 рокуСправа № 921/518/17-г/14
про повернення позовної заяви
Суддя Руденко О.В., розглянувши позовну заяву №б/н (вх. №556) від 07.09.2017 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про стягнення 22500 грн. заборгованості, 13562,13 грн. - пені, 5587,42 грн. - втрат від інфляції та 6195,21 - 15% річних, встановив наступне:
- порушення ст.57 ГПК України.
Форму та зміст позовної заяви, а також порядок подання позову до господарського суду встановлено у розділі VIІІ Господарського процесуального кодексу України.
У свою чергу, ст.57 даного нормативно-правового акту визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Зокрема, п.3 коментованої статті передбачено необхідність долучення до позовних матеріалів доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору за подання позовних заяв до суду встановлено Законом України "Про судовий збір".
Подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру оплачується судовим збором згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 даного Закону, який становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1260/2012 від 17.09.2012р. "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" передбачено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Враховуючи положення вищезазначеного Інформаційного листа Вищого господарського суду України у платіжному дорученні платник повинен конкретизувати, за подання якої саме позовної заяви сплачується судовий збір.
Як вбачається з квитанції №0.0.840105390.1 від 01.09.2017 р. судовий збір в сумі 222 грн. сплачено до Господарського суду Тернопільської області за позовом ОСОБА_1.
Разом з тим, до позовної заяви долучено квитанцію №N1AKL54192 від 09.08.2016р. про сплату судового збору в розмірі 1378 грн. з призначенням платежу "за позовом ОСОБА_3".
А тому, вищевказана квитанція не може вважатись належним та допустимим доказом, що підтверджує сплату судового збору за подання позовної заяви саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Водночас, слід зазначити, що згідно ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" встановлено з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.
Таким чином, заявником на підтвердження сплати судового збору, до позовних матеріалів долучено лише квитанцію №0.0.840105390.1 від 01.09.2017 р. на суму 222 грн., замість визначеної законом 1600 грн.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
При цьому слід зазначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Повернення сплаченого судового збору здійснюється судом за правилами, встановленими ст.7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі наведеного, керуючись п.4 ст.63, ст.86 ГПК України, суддя
1. Позовну заяву №б/н (вх. №556) від 07.09.2017 р. та додані до неї документи (всього на 27-ми арк. та конверт) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 без розгляду.
2. Ухвалу та позовні матеріали направити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Суддя О.В. Руденко