33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"11" вересня 2017 р. Справа № 918/461/17
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривод",
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід інвест груп",
про повернення майна
за участю представників сторін:
від позивача - Губар Н.В., довіреність б/н від 30.11.2017 р.;
від відповідача - Павлюк І.А., довіреність від 17.08.2017 р.;
від третьої особи 1- не з'явився;
від третьої особи 2- не з'явився.
В судовому засіданні 11 вересня 2017 року, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
29 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Завод "Технопривод" (далі - Завод, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривод" (далі - ТзОВ "Технопривод", відповідач) про повернення майна.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що Завод є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Б. Штейнгеля, 4-а, а саме: - будівлі управління літ. В-3, загальною площею 3 769 м2; - комплексу дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки літ. А-ІІ, загальною площею 5 428,5 м2; - їдальні літ. Г-2, загальною площею 1 107,1 м2.Зазначеними об'єктами нерухомого майна користується ТзОВ "Технопривод" на підставі укладеного між останнім та ТзОВ "Технопривід інвест груп" договору суборенди від 07.11.2016 р., відповідно до п. 1.2. якого, Орендодавцем є ТзОВ "Технопривід інвест груп", у володінні якого належні Заводу об'єкти нерухомості знаходяться на підставі укладеного між ТзОВ "Технопривід інвест груп" та Заводом договору оренди нерухомого майна від 07.11.2016 р. Однак позивач зазначає, що ТзОВ "Технопривод" користується належним ПАТ "Завод "Технопривод" майном незаконно, у зв'язку із чим має бути повернуто власнику, оскільки у період (з 19.10.2016 р. по 17.11.2016 р.), в який було укладено договір оренди була відсутня особа, що виконувала обов'язки керівника Заводу, а відтак і відсутні правові підстави для укладання у вказаний період від імені Заводу будь-яких правочинів та договорів, зокрема договору оренди нерухомого майна. Також позивач зазначає, що не укладався будь-який договір оренди нерухомого майна між Заводом та ТзОВ "Технопривід інвест груп", а відтак між останніми відсутні будь-які правовідносини щодо користування майном Заводу на умовах оренди. Оскільки договір оренди від 07.11.2016 р. між ТзОВ "Технопривід інвест груп" та Заводом не укладався, то у відповідача відсутні правові підстави для користування належним Заводу об'єктами нерухомого майна.
Ухвалою суду від 30 червня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/461/17, розгляд якої призначено на 20 липня 2017 року. Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід інвест груп" (далі - ТзОВ "Технопривід інвест груп"). Крім того, витребовувалися у ТзОВ "Технопривод" оригінали договорів оренди та суборенди від 07.11.2016 р. для огляду у судове засідання та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 7 серпня 2017 року. Повторно витребовувалися у ТзОВ "Технопривод" оригінали договорів оренди та суборенди від 07.11.2016 р. для огляду у судове засідання та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.
7 серпня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення від 07.08.2017 року (а.с. 91), що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Також останній зазначив, що надати оригінал договору суборенди від 7 листопада 2016 року, укладеного між ТзОВ "Технопривід інвест груп" та ТзОВ "Технопривод" для огляду суду немає можливості, оскільки ПАТ "Завод "Технопривод" не є стороною вказаного договору. Крім того, зазначає, що надати оригінал договору оренди, посилання на який містить договір суборенди від 7 листопада 2016 року, ПАТ "Завод "Технопривод" позбавлений можливості, оскільки, як зазначає, позивач не укладав такий договір.
7 серпня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли клопотання про продовження строку розгляду спору (а.с. 88) та про відкладення розгляду справи (а.с. 90).
Ухвалою суду від 7 серпня 2017 року розгляд справи відкладено на 28 серпня 2017 року. Повторно витребовувалися у ТзОВ "Технопривод" оригінали договорів оренди та суборенди від 07.11.2016 р. для огляду у судове засідання та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.
28 серпня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив від 28.08.2017 р. (а.с. 101-103), в якому останній заперечує проти позову та зазначає, що договори оренди від 07.11.2016 р. зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та на сьогоднішній час є чинними, не розірваними жодною із сторін договору.
Ухвалою суду від 28 серпня 2017 року строк розгляду спору у справі № 918/461/17 було продовжено на 15 днів - до 14 вересня 2017 року, а розгляд справи відкладено на 11 вересня 2017 року. Також даною ухвалою повторно витребовувалися у ТзОВ "Технопривод" оригінали договорів оренди та суборенди від 07.11.2016 р. для огляду у судове засідання та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11 вересня 2017 року представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для витребування у відповідача договору оренди від 07.11.2016 р.
Враховуючи те, що строк розгляду спору, з урахуванням продовження згідно ст. 69 ГПК, закінчується 13 вересня 2017 року, суд відмовляє в задоволенні усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 11 вересня 2017 року представник позивача підтримав викладені у позовній заяві вимоги щодо повернення майна та наполягав на їх задоволенні.
Представник ТзОВ "Технопривод" у даному судовому засіданні позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві від 28.08.2017 р.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - арбітражний керуючий Ткачук Дмитро Володимирович, у судове засідання 11 вересня 2017 року не з'явився, однак належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3301308638376 (а.с. 123).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід інвест груп" у судове засідання 11 вересня 2017 року також не з'явився, ухвала суду від 28 серпня 2017 року повернулася на адресу суду із зазначенням на конверті причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 126-128).
З врахуванням того, що строк розгляду спору закінчується, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід інвест груп".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
З матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2016 року між ТзОВ "Технопривід інвест груп" в особі директора Устименко Тетяни Миколаївни (далі - Орендар) та ТзОВ "Технопривод" в особі директора Харчука Володимира Олексійовича (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди (а.с. 104), за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 4-а, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., а саме: їдальня (літ. Г-2), площею 1 107,1 кв.м. Майно, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до Договору оренди нерухомого майна від 7 листопада 2016 року, укладеним між Орендарем і Заводом (орендодавець).
Також з матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2016 року між ТзОВ "Технопривід інвест груп" в особі директора Устименко Тетяни Миколаївни (далі - Орендар) та ТзОВ "Технопривод" в особі директора Харчука Володимира Олексійовича (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди (а.с. 106), за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 4-а, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., а саме: будівля управління (літ. В-3), площею 3 769,6 кв.м. Майно, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до Договору оренди нерухомого майна від 7 листопада 2016 року, укладеним між Орендарем і Заводом (орендодавець).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 7 листопада 2016 року між ТзОВ "Технопривід інвест груп" в особі директора Устименко Тетяни Миколаївни (далі - Орендар) та ТзОВ "Технопривод" в особі директора Харчука Володимира Олексійовича (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди (а.с. 108), за умовами якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 4-а, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., а саме: комплекс дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-ІІ), площею 54 281,5 кв.м. Майно, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до Договору оренди нерухомого майна від 7 листопада 2016 року, укладеним між Орендарем і Заводом (орендодавець).
Вищезазначене майно було передано 7 листопада 2016 року на підставі актів приймання-передачі в оренду нерухомого майна (а.с. 105, 107, 109).
Вищезазначені договори суборенди та акти приймання-передачі в оренду нерухомого майна підписані сторонами, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 110, 111, 112) Орендарем спірного майна є ТзОВ "Технопривід інвест груп", а Орендодавцем є Завод на підставі договору оренди від 07.11.2016 р.
Договір оренди від 7 листопада 2016 року укладений між ТзОВ "Технопривід інвест груп" та Заводом в матеріалах справи відсутній, також судом не оглядався оригінал зазначеного договору, оскільки представник позивача повідомив, що такий договір взагалі не міг укладатися, а тому в останнього його немає.
ТзОВ "Технопривід інвест груп", яке є стороною договору оренди від 7 листопада 2016 року у судові засідання неодноразово не з'являлося, а відтак і договору не надало. Крім того, письмових пояснень від ТзОВ "Технопривід інвест груп" до суду не надходило.
Таким чином, договір оренди від 7 листопада 2016 року у судових засіданнях по даній справі судом не досліджувався, у зв'язку із чим суд не може надати йому правову оцінку.
Однак як вбачається з матеріалів справи, спірне майно передано ТзОВ "Технопривід інвест груп" на підставі договору оренди від 7 листопада 2016 року, а ТзОВ "Технопривод" - на підставі договорів суборенди від 7 листопада 2016 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори суборенди від 7 листопада 2016 року за своєю правовою природою є договорами суборенди (піднайму).
Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи власником спірного нерухомого майна, а саме: їдальні (літ. Г-2), площею 1 107,1 кв.м.; будівлі управління (літ. В-3), площею 3 769,6 кв.м.; комплексу дільниці збирання тросів, дільниці термообробки, дільниці мехобробки (літ. А-ІІ), площею 54 281,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 4-а, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., є Завод (а.с. 15-17).
Як було встановлено судом вище, право користування спірного майна зареєстровано за ТзОВ "Технопривід інвест груп" на підставі договору оренди від 7 листопада 2016 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.03.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Завод "Технопривод", введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 15.07.2015 року та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ткачука Д.В. (свідоцтво № 272 від 02.04.2013 р.) (а.с. 20-27).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.07.2015 року по справі № 918/111/15 було усунено керівника від виконання обов'язків та покладено виконання обов'язків керівника на розпорядника майна Ткачука Д.В. (а.с. 28-35).
Відповідно до ч. 12 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.
У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року ПАТ "Завод "Технопривод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ткачука Д.В. (свідоцтво № 272 від 02.04.2013 р.) (а.с. 36-47).
24 березня 2016 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Завод "Технопривод" (номер публікації 29591).
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Постановою Вищого господарського суду від 19.10.2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року та постанову Господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Процедура ліквідації на ПАТ "Завод "Технопривод" тривала з 22.03.2016 року до 19.10.2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Ткачук Д.В., виконував обов'язки директора ПАТ "Завод "Технопривод" з 20.10.2016 року згідно ухвали Господарського суду Рівненської області від 31.07.2015 року у справі № 918/111/15.
Лише 17.11.2016 року Наглядовою радою ПАТ "Завод "Технопривод" було прийнято рішення про призначення нового керівника (а.с. 66-67).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Сторонам договору оренди від 7 листопада 2016 року, а саме ТОВ "Технопривід Інвест Груп", було відомо про те, що постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 року було скасовано ліквідаційну процедуру і на момент підписання договорів оренди підприємство перебувало в процедурі розпорядження, так як саме дане товариство виступало з пропозицією щодо наміру інвестувати кошти в роботу ПАТ "Завод "Технопривод" з метою відновлення його платоспроможності та виробничого циклу.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, скільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин. Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
Однак, закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, добросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 р. у справі №3-728-гс16.
Відтак, судом відхиляються посилання позивача на те, що договір оренди 7 листопада 2016 року не укладався, оскільки як підтверджується матеріалами справи спірне майно передано в користування ТзОВ "Технопривід інвест груп" на підставі договору оренди від 7 листопада 2016 року та таке право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 110-112).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи договори не розірвані, не визнані судом неукладеними, заяв про розірвання даних договорів в матеріалах справи не міститься. А тому відносини між сторонами регулюються договором оренди від 7 листопада 2016 року та договорами суборенди від 7 листопада 2016 року.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).
Зважаючи на все вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до ТзОВ "Технопривод", суд дійшов висновку про необґрунтованість позову Заводу, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2017 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 5 примірників:
1- до справи;
2- позивачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Привокзальна. 2);
3 - відповідачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Привокзальна. 2);
4 - третій особі на стороні позивача рекомендованим (АДРЕСА_1);
5 - третій особі на стороні відповідача рекомендованим (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 37, оф. 1).