"13" вересня 2017 р.Справа № 916/1625/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №104 від 15.08.2017р.;
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” до товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_3” про стягнення 198 683,64 грн., -
Державне підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (далі по тексту - ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_3” (далі по тексту - ТОВ „Ворлд ОСОБА_3”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 198 683,64 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 176 234,19 грн., пені у розмірі 14 663,22 грн. , трьох відсотків у розмірі 1 671,42 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 114,81 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. зобов'язань в частині оплати вартості наданих послуг.
Під час розгляду даної справи, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
30.12.2013р. між ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (Перевізник) та ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” (Замовник) було укладено договір №785-0 на перевезення вантажу, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Перевізник на підставі письмової заяви Замовника зобов'язується доставити автомобільним транспортом вантажі Замовника в контейнерах та інші вантажі (відповідно до транспортних накладних) з місця відправлення до пункту призначення в межах України, а також у зворотному напрямку, і видати вантажі вантажоодержувачеві, а Замовник зобов'язується вчасно сплатити вартість послуг з перевезення вантажів, відповідно до умов даного договору. Перевезення вантажів виконується Перевізником лише на підставі письмових заявок, що подає Замовник.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. п. 3.1.6, 3.2.1 договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. Замовник зобов'язується оплачувати рахунки Перевізника за фактичний пробіг автотранспорту; Перевізник зобов'язується забезпечити своєчасне подання придатного для перевезення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення вантажу та дотримувати визначений цим договором строк доставки вантажу.
Згідно з умовами п. п. 4.8, 4.9 договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. Замовник сплачує рахунки Замовника за фактичний пробіг автотранспорту протягом п'яти банківських днів з моменту його виставлення на підставі подорожніх листів. Сторони погодили, що акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Перевізником послуг Замовнику.
Положеннями п. 8.1 договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2014р. За бажанням сторін він може бути продовжений на наступний рік. Шляхом підписання додаткових угод до договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. сторонами було продовжено строк дії договору до 21.12.2017р.
На виконання умов договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” було подано до Перевізника заявки №2016/0028 від 27.12.2016р., №2016/0030 від 28.12.2016р., №2017/0015 від 11.01.2017р., №2017/0042 від 08.02.2017р., №2017/0047 від 16.02.2017р. №2017/0047 від 19.02.2017р., №2017/0048 від 19.02.2017р., №2017/0087 від 13.03.2017р., а також лист від №1404/04 від 14.04.2017р. про необхідність перевезення вантажів, які були прийняті до виконання ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ”.
З матеріалів справи вбачається, що ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” були належним чином виконані зобов'язання, прийняті на себе за договором в частині перевезення вантажів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №12896 від 30.12.2016р. на суму 29 628,84 грн., №27 від 13.01.2017р. на суму 24 216,84 грн., №1070 від 13.02.2017р. на суму 12 378,41 грн., №1083 від 28.02.2017р. на суму 38 874,32 грн., №1869 від 20.03.2017р. на суму 3 200,98 грн., №3403 від 26.04.2017р. на суму 67 934,80 грн., які були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень. Крім того, ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” було виставлено ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” рахунки на оплату, які були отримані з боку останнього, що підтверджується журналом обліку видачі рахунків та актів виконаних робіт.
В порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р., відповідачем не було оплачено вартості наданих відповідачем послуг.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було повідомлено відповідача про необхідність оплати заборгованості за договором №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р., яка відповідно до листа ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” №183 від 20.04.2017р. була визнана з боку останнього. 27.04.2017р. позивач звернувся до ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” із претензією №131/06-23 про необхідність оплати протягом десяти днів з моменту отримання претензії заборгованості у загальному розмірі 188 211,70 грн., яка з боку відповідача задоволена не була, що і спричинило звернення ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” до господарського суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. у визначений договором строк не було перераховано на користь позивача вартості наданих послуг з перевезення вантажів у розмірі 176 234,19 грн.
В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення із ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” суми боргу у розмірі 176 234,19 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Приписами ст. 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг із перевезення вантажу позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” до сплати 3% річних в сумі 1 671,42 грн., розмір яких позивачем було розраховано по кожному рахунку окремо. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” у названій частині підлягають задоволенню.
Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 6 114,81 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення збитків від інфляції на суму 6 114,81 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. за прострочення сплати рахунків, які виставляються відповідно з п. 4.8 даного договору, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення сплати, що діє на день платежу.
З посиланням на умови договору №785-0 на перевезення вантажу від 30.12.2013р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” до сплати пеню за порушення строків оплати вартості наданих послуг у розмірі 14 663,22 грн., яка була розрахована позивачем по кожному рахунку окремо.
Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 14 663,22 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Ворлд ОСОБА_3” в загальній сумі 198 683,64 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 176 234,19 грн., пені у розмірі 14 663,22 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 671,42 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 114,81 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_3” суми основного боргу у розмірі 176 234,19 грн., пені у розмірі 14 663,22 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 671,42 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 114,81 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 909, 919, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_3” / 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, офіс 2/65 Н, ідентифікаційний код 35749566/ на користь державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” / 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код 01125672/ суму основного боргу у розмірі 176 234 грн. 19 коп. /сто сімдесят шість тисяч двісті тридцять чотири грн. 19 коп./, пеню у розмірі 14 663 грн. 22 коп. /чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 22 коп./, збитки від інфляції у розмірі 6 114 грн. 81 коп. /шість тисяч сто чотирнадцять грн. 81 коп./, три відсотка річних у розмірі 1 671 грн. 42 коп. /одна тисяча шістсот сімдесят одна грн. 42 коп./, судовий збір у розмірі 2 980 грн. 25 коп. /дві тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 25 коп./. Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 18 вересня 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна