04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" вересня 2017 р. Справа№ 920/481/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Сітайло Л.Г.
Мартюк А.І.
при секретарі Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача: Сафронов М.А. - представник за довіреністю № 18-49/15 від 30.12.2016
від відповідача: Лещенко Л.С. - представник за довіреністю № 2-360д від 19.12.2016
Малярчук Ю.Б. - представник за довіреністю № 2-644д від 01.08.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017
у справі № 920/481/17 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про визнання правочину недійсним
Позов заявлено про визнання недійсними правочину з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача №19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач послався на те, що на час вчинення такого правочину позивач не мав перед відповідачем зобов'язань, зарахування яких було цим правочином проведено.
Також позивач послався на те, що оспорюваний правочин укладений від імені відповідача особами, які не мали необхідний обсяг прав на укладення правочину, а також здійснення зарахування за вимогами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017, повний текст якого складений 17.07.2017, у справі № 920/481/17 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що спірний правочин з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням, є таким, що вчинений особами, які не мають необхідного обсягу повноважень, а тому не відповідає вимогами ст. 207 ЦК України і не містить в собі волевиявлення відповідача щодо припинення визначених ним зобов'язань.
Крім того, у оспорюваному рішенні судом встановлено те, що вимога відповідача до позивача на суму 12 717 867,60 грн., частину з якої було спірним правочином зараховано, не є зустрічною, оскільки позивач не є боржником у такому зобов'язанні, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що правові висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального (ст.ст. 203, 207, 238, 239, 241, 601, 693, 1212 ЦК України, ст. 202 ГК України) та процесуального (ст.ст. 43, 84 ГПК України) права.
В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що позивач має перед ним зобов'язання щодо повернення грошових коштів на суму 12 717 867,60 грн., частину з якої було спірним правочином зараховано, що підтверджується, зокрема, довідкою ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача від 12.09.2014, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Харківський області, та на те, що спірне повідомлення було підписано головним економістом філії ОСОБА_5, яка була уповноважена довіреністю № 2-281 від 09.01.2015 підписувати документи, які стосуються господарської діяльності філії.
Ухвалою від 07.08.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.09.2017 о 12:30.
Розпорядженням № 09-53/3620/17 від 07.09.2017, у зв'язку з виходом судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/481/17.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.09.2017 справа № 920/481/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Сітайло Л.Г.
Ухвалою від 07.09.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Мартюк А.І., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» прийнято до свого провадження.
Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні 12.09.2017 представники відповідача звернулись до суду з усним клопотанням про вирішення апеляційної скарги з урахуванням доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме листів відповідача № 19-07/12192 від 15.12.2014, в якому йдеться про наявність у позивача дебіторської заборгованості в сумі 12 717 867,60 грн. за договором № 4/358 від 10.03.2006 та № 19/3-07-1768 від 26.03.2015, в якому йдеться про наявність згоди ПАТ Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на проведення спірного взаємозаліку.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, зазначивши при цьому про те, що вказані докази не впливають на вирішення спору сторін по суті.
Порадившись на місці колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання з підстав, які будуть викладені в постанові, винесеній за наслідками розгляду цієї справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 (а.с. 21-24) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (в подальшому вказану особу реорганізовано у відповідача, далі-відповідач) до 1. Дочірньої компанії «Укргазвидобування" НАК «Нафтогаз України» та 2. Дочірньої компанії «Укргазвидобування" НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» про стягнення 807 805,26 грн. та за зустрічним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про стягнення 1 305 330,33 грн. первісний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача 2 основний борг в сумі 684 361,11 грн., інфляційні втрати в сумі 102 150,71 грн., 3 % річних в сумі 23 111,44 грн., 1 700 грн. витрат по держмиту та 118 грн. судових витрат, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 рішення Господарського суду Сумської області у справі № 5/507-04 в частині стягнення 102 150,71 грн. інфляційних нарахувань, 23 111,44 грн. 3% річних скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2006 у справі № 5/507-04 (а.с. 25-29) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 в частині стягнення з відповідача 102 150,71 грн. інфляційних втрат скасовано, а рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 в цій частині залишено без змін.
На виконання вказаного рішення, Господарським судом Сумської області 24.01.2006 року видано наказ № 5/504-5 про стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування" НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» 684 361,11 грн. основного боргу, який пред'явлено до виконання в Державну виконавчу службу у Балаклійському районі Харківської області (виконавче провадження № 8070741).
13.02.2006 у виконавчому провадженні № 8070741 Державним виконавцем Бовдуй Л.С винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 13.02.2006 (а.с.30) про зупинення виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 34, п. 15 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з включенням відповідача до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
14.11.2016 у виконавчому провадженні № 8070741 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 32) з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 24.01.2006 року № 5/504-5 про стягнення 684 361,11 грн. основного боргу у зв'язку з його фактичним виконанням на підставі повідомлення Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням.
З наявної в матеріалах справи копії вказаного повідомлення № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням (а.с. 33-35) слідує, що:
1. відповідач має перед позивачем :
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 682 543,11 грн. (основний борг - примітка суду);
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2006 у справі № 5/507-04 в сумі 102 150,71 грн. (інфляційні втрати - примітка суду);
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 1 700 грн. (витрати по держмиту - примітка суду);
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 118 грн. (судові витрати - примітка суду);
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5021/948/2011 від 07.06.2011 в сумі 236 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5021/948/2011 від 07.06.2011 в сумі 85 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
- заборгованість згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011 та Наказу Господарського суду Сумської області № 5021/948/2011 в сумі 42,50 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
2. позивач має перед відповідачем:
- заборгованість згідно договору № 4/358 від 10.03.2006 в сумі 12 717 867,60 грн.;
- заборгованість згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 у справі № 5/507-04 та наказу Господарського суду Сумської області № 5/507-04 від 20.12.2005 в сумі 626,31 грн.;
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2009 у справі № 9/110-09 та наказу Господарського суду Сумської області № 9/110-09 від 27.07.2010 в сумі 118 грн.;
- заборгованість згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.10.2009 у справі № 9/110-09 та наказу Господарського суду Сумської області № 9/110-09 від 27.07.2010 в сумі 85 грн.
3. погашається заборгованість відповідача перед позивачем:
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 682 543,11 грн. (основний борг - примітка суду);
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2006 у справі № 5/507-04 у сумі 102 150,71 грн. (інфляційні втрати - примітка суду);
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 1 700 грн. (витрати по держмиту - примітка суду);
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 118 грн. (судові витрати - примітка суду);
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5021/948/2011 від 07.06.2011 в сумі 236 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
- згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5021/948/2011 від 07.06.2011 в сумі 85 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
- згідно постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011 та Наказу Господарського суду Сумської області № 5021/948/2011 в сумі 42,50 грн. (не стосується вищевказаного рішення - примітка суду);
4. погашається заборгованість позивача перед відповідачем по договору № 4/358 від 10.03.2006 в сумі 786 875,32 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить визнати недійсним правочин з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача №19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням, з посиланням на те, що на час вчинення такого правочину позивач не мав перед відповідачем зобов'язань, зарахування яких було цим правочином проведено, та на те, що оспорюваний правочин укладений від імені відповідача особами, які не мали необхідний обсяг прав на укладення правочину, а також здійснення зарахування за вимогами.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір сторін по суті, дійшов висновку про те, що вимога відповідача на суму 12 717 867,60 грн. не є зустрічною, оскільки позивач не є боржником у такому зобов'язанні, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на таке.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, виходячи зі змісту ст. 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зі змісту оспореного повідомлення № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 слідує, що відповідач рахує свою заборгованість перед позивачем на загальну суму 786 875,32 грн., яка складається з заборгованості в сумі 786 511,82 грн., присудженої до стягнення з відповідача на користь позивача рішенням у справі № 5/507-04, та з заборгованості в сумі 363,50 грн., яка присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача рішенням у справі № 5021/948/2011.
Вказані обставини матеріалами справи підтверджуються і сторонами не заперечуються.
Водночас за позивачем відповідач рахує заборгованість на загальну суму 12 718 696,91 грн., з яких 12 717 867,60 грн. - заборгованість за договором № 4/358 від 10.03.2006, 626,31 грн. присуджені до стягнення з позивача на користь відповідача рішенням у справі № 5/507-04, 203 грн. присуджені до стягнення з позивача на користь відповідача рішенням у справі № 9/110-09.
Відповідно, відповідача вважає, що мають бути зараховані як зустрічні грошові вимоги в сумі 786 875,32 грн., внаслідок чого повністю гаситься заборгованість відповідача перед позивачем, а борг останнього перед відповідачем зменшується на відповідачу суму.
Позивач, у свою чергу, наполягає на тому, що на час вчинення відповідачем оспореного правочину заборгованості перед останнім він не мав, тобто не був боржником перед відповідачем.
Щодо заборгованості за договором № 4/358 від 10.03.2006 в сумі 12 717 867,60 грн., яку відповідач рахує за позивачем і частину якої в сумі 786 875,32 грн. включив до суду зарахування, слід зазначити таке.
Зі змісту наявних в матеріалах справи судових рішень у справах № 9/110-09, № 920/434/13 та № 16/75-10 слідує, що:
- між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником 10.03.2006 укладено договір № 4/358, згідно якого підрядник зобов'язався на свій ризик, власними та залученими силами, засобами виконати у термін та порядку визначені умовами договору роботи і передати у власність замовника об'єкт «під ключ», а саме - "Облаштування Хрещенського ГКР. Реконструкція ДКЦ-1", а замовник зобов'язався прийняти завершений будівництвом, введений та прийнятий в експлуатацію Державною приймальною комісією об'єкт і оплатити підряднику вартість виконаних робіт (п. 2.1. договору);
- вказаний договір розірваний рішенням господарського суду Сумської області від 29.10.2009, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 і постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2010 у справі № 9/110-09;
- зі змісту судових рішень у справі № 9/110-09 слідує, що підставою для розірвання договору № 4/358 стало те, що підрядником були порушені строки виконання своїх зобов'язань за договором № 4/358, а першочергові роботи (розроблення проектної та іншої технічної документації та її погодження, будівельні роботи) взагалі не розпочаті;
- з огляду на розірвання договору № 4/358 в судовому порядку, в червні 2010 року Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», просила стягнути з відповідача 12 717 867,60 грн. (вказана сума є сумою передоплати за договором № 4/358 - примітка суду), посилаючись на положення ст. ст. 653, 1212 ЦК України (справа № 16/75-10);
- за результатами розгляду справи № 16/75-10 (справа розглядалась судами неодноразово - примітка суду), рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2012, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2013, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що у спірних правовідносинах позивач не є потерпілим у розумінні ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а відповідач особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави, тому, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України позивач не має права вимагати від першого відповідача повернення йому попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання своїх зобов'язань за діючим на той час договором № 4/358. Водночас судами зазначено про те, що позивач не позбавлений процесуальної можливості звернення з позовом за захистом права, яке він вважає порушеним в межах, визначених ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України;
- з огляду на правові висновки, що їх було сформульовано судами при вирішенні по суті справи № 16/75-10, Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про стягнення 21 452 620,92 грн. збитків (до вказаної суми увійшла й сума передоплати за договором № 4/358 (12 717 867,60 грн.) - примітка суду) (справа № 920/434/13);
- за результатами розгляду справи № 920/434/13 рішенням Господарського суду Сумської області від 04.06.2013, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на відсутність вини відповідача у розірванні договору № 4/358, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача збитків позивача;
- зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2013 у справі № 920/434/13 слідує, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» суми передоплати за договором № 4/358 (12 717 867,60 грн.), суди виходили з того, що:
1. з визнанням недійсними умов договору про строки виконання зобов'язань по договору № 4/358 від 10.03.2006 (справа № 5021/948/2011) доведено відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні договірних зобов'язань і, як наслідок, звернення Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з позовом про розірвання договору № 4/358 від 10.03.2006 (по справі № 9/110-09) мало місце з власної ініціативи Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»;
2. з аналізу наданих до даної справи доказів і судових рішень з інших справ можна зробити висновок, що позивач скористався своїм правом на відмову від договору, але відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України він зобов'язаний відшкодувати підрядникові збитки, завдані розірванням договору;
- при цьому, до матеріалів справи додані рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 38/362, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 у справі № 19/142, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012, із яких слідує, що на виконання укладеного з позивачем договору № 4/358 від 10.03.2006 Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» уклало договори № 4/275 від 31.08.2007, № 0708-07-СМО від 07.08.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка» на поставку газотурбінних двигунів для комплектації Хрестищенської ГКР ГПУУ ДК «Укргазвидобування» і облаштування Хрестищенського ГКР. За цими договорами відповідач здійснив попередню оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка», але через розірвання договору № 4/358 від 10.03.2006, укладеного між позивачем і відповідачем, відповідач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про розірвання договорів № 4/275 від 31.08.2007, № 0708-07 - СМО від 07.08.2007, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка» та повернення частини неосвоєного авансу на загальну суму 12 839 773,75 грн.;
- судовими рішеннями у справах № 38/362, № 19/142, залишеними в силі судом апеляційної і касаційної інстанцій, відмовлено у задоволенні позовів Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» з посиланням на норми статті 631, 652, 653, 1212 ЦК України, ст. 180 ГУ України;
- тому, у зв'язку з розірванням договору № 4/358 від 10.03.2006 за ініціативою Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» відповідачеві спричинені збитки в розумінні ст. 1212 ЦК України, Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» є потерпілою особою і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові обґрунтовано вказав на відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме: протиправної поведінки; збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Отже, судовими рішеннями, які досліджували правовідносини сторін за договору № 4/358 від 10.03.2006, встановлено відсутність у позивача заборгованості згідно договору № 4/358 від 10.03.2006 в сумі 12 717 867,60 грн. (вказана сума є сумою попередньої оплати - примітка суду).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вчиненні спірного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не дотримано встановлених ст. 601 ЦК України умов для можливості проведення такого зарахування, оскільки вимоги позивача до відповідача на загальну суму 786 875,32 грн. є доведеними, в той час як вимоги відповідача до позивачем, які він зараховує спірним правочином, не є доведеними, тобто зарахування таких вимог не є зустрічним.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, припинення зобов'язань зарахуванням здійснюється на підставі правочину, що може бути оформлений заявою однієї зі сторін, а відтак, такий правочин має відповідати як вимогам, встановленим у ст. 601 ЦК України, так і всім загальні вимогам, які визначені ст. 203 ЦК України та є необхідними для чинності такого правочину.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:
- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;
- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);
- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання недійсним правочину з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача №19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що спірний правочин з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням, є таким, що вчинений особами, які не мають необхідного обсягу повноважень, а тому не відповідає вимогами ст. 207 ЦК України і не містить в собі волевиявлення відповідача щодо припинення визначених ним зобов'язань, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з повідомлення № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням, з боку відповідача таке повідомлення підписано головним економістом ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_7
На підтвердження повноважень на вчинення спірного правочину відповідачем до матеріалів справи долучено копію довіреності №2-281д від 09.01.2015 (а.с. 80), яка видана головою правління ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_8 на ім'я головного економіста філії газопромислове управління «Укргазвидобування» ОСОБА_5 та якою останню уповноважено:
- представляти інтереси ПАТ «Укргазвидобування» в органах державної влади та управління, в інших державних органах, підприємствах, установах , організаціях незалежно від форм власності, підписувати документи, які стосуються господарської діяльності філії;
- вести претензійну роботу від імені товариства по обставинам, які ґрунтуються на господарській та іншій діяльності філії, в тому числі підписувати претензії та відповіді на них;
- підписувати від імені товариства: протоколи про залік внутрішньогосподарських взаємних вимог, фінансові та банківські документи, документи податкової та фінансової звітності, акти виконаних робіт по діючим договорам (угодам, контрактам), договори з податковими органами щодо реструктуризації боргу, акти звірок з податковими органами.
Доказів на підтвердження наявності повноважень на вчинення спірного правочину головним бухгалтером ОСОБА_7 до матеріалів справи не додано.
Водночас частиною 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме відзивом на позов № 2-6355-3 від 26.06.2017 (а.с. 76-79), підписаним повноважним представником відповідача, слідує, що відповідач спірний правочин схвалив, що виключає можливість визнання його недійсним з цих підстав.
Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги листів відповідача № 19-07/12192 від 15.12.2014, в якому йдеться про наявність у позивача дебіторської заборгованості в сумі 12 717 867,60 грн. за договором № 4/358 від 10.03.2006, та № 19/3-07-1768 від 26.03.2015, в якому йдеться про наявність згоди ПАТ Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на проведення спірного взаємозаліку слід зазначити таке.
В судовому засіданні 12.09.2017 представники відповідача звернулись до суду з усним клопотанням про долучення вказаних листів до матеріалів справи як додаткового доказу.
Враховуючи, що апелянт додав ці документальні докази до апеляційної скарги, на дату прийняття спірного рішення зазначеного документального доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього
Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що вказані листи не могли бути надані суду першої інстанції.
За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги листи відповідача № 19-07/12192 від 15.12.2014, в якому йдеться про наявність у позивача дебіторської заборгованості в сумі 12 717 867,60 грн. за договором № 4/358 від 10.03.2006, та № 19/3-07-1768 від 26.03.2015, в якому йдеться про наявність згоди ПАТ Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на проведення спірного взаємозаліку, при розгляді апеляційної скарги як додаткові докази колегією суддів не приймається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання недійсним правочину з припинення зобов'язань, який оформлений повідомленням відповідача №19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопроміслового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 920/481/17.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.Г. Сітайло
А.І. Мартюк