04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/4590/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Зеленіна В.О.
при секретарі Позюбан А.С.
за участю представників
від позивача: Парфьонова Н.С., дов. № 12/05 від 12.05.2017р.
від відповідача: Хасін І.Б., дов. б/н ід 04.01.2017р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК
"УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД"
на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2017 р.
у справі № 910/4590/17 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК
"УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД"
до Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД" звернулось до Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 з позовною заявою до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця про розірвання Договору на виконання робіт по завершенню проектування та будівництва гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №169 від 13.08.2013 та зобов'язання Національний медичний університет імені О.О. Богомольця прийняти будівельний майданчик за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 148 у 10 денний термін з моменту прийняття рішення про розірвання Договору на виконання робіт по завершенню проектування та будівництва гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №169 від 13.08.2013р., шляхом підписання Акту приймання-передачі будівельного майданчика.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач істотно порушив умови договору на виконання робіт по завершенню проектування та будівництва гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця №169 від 13.08.2013.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольни повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.08.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД" у справі № 910/4898/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
03.08.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 у справі № 910/4898/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.09.2017 р.
03.08.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Між Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД" та Національним медичним університетом імені О.О.Богомольця в результаті проведеної процедури конкурсних торгів був укладений Договір на виконання робіт по завершенню проектування та будівництва гуртожитку №8 Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця (надалі - Договір) №169 від 13.08.2013.
Відповідно до умов п.п. 1.1.,1.2 Договору Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по завершенню проектування та будівництво гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця по вул. Академіка Заболотного, 148 з правом залучення субпідрядників. Генпідрядник зобов'язується здійснити роботи по розробці кошторисної документації на об'єкт та відповідно до неї побудувати і здати Замовнику цей об'єкт, а Замовник зобов'язується надати Генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), підписати (затвердити) кошторисну документацію, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити вартість (здійснити фінансування) робіт по розробці кошторисної документації на об'єкт та вартість будівництва об'єкту (вартість об'єкту) на умовах цього Договору.
Відповідно до п.9.3 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором до 31.12.2014.
Відповідно до наявного акта передачі будівельного майданчика від 19.08.2013 для виконання будівельно-монтажних робіт по вул. Академіка Заболотного, 148, Замовником передано, а Генпідрядником було прийнято будівельний майданчик для виконання будівельних робіт.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що позивачем у 2013 році було придбано матеріалів та виконано робіт на суму 7 391 659,78 (сім мільйонів триста дев'яносто одну тисячу шістсот п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок) грн. відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-2). Проте, Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт до зазначених Актів не надає, оскільки вони були вилучені відповідно до опису вилучених речей та документів за результатами слідчої (розшукової) дії - тимчасового доступу до речей і документів.
Виконані роботи були оплачені відповідачем по факту виконання робіт у 2013 році, про що свідчить банківська виписка на загальну суму 7 391 659,78 грн.
Також позивач зазначає, що не має можливості здійснювати подальше будівництво без авансування та/або забезпечення будівельними матеріалами, у зв'язку з чим він зупинив будівельні роботи.
Листом від 22.06.2015 №22/06-15 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути пропозицію щодо припинення зобов'язань по договору №169 від 13.08.2013 за згодою сторін, відповідно та керуючись нормами п. 9.2 Договору, ст. 651, ч.2 ст. 653 ЦК України та ст. 188 ГПК України.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 06.02.2017 №06/02 щодо відшкодування вартості додаткових витрат.
Відповіді на звернення позивача відповідачем надано не було.
Згідно з п. 5.2. Договору Замовник мав перерахувати Генпідряднику аванс для придбання матеріалів та конструкцій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764. Подальші розрахунки здійснюються згідно оформлених актів за формою №КБ-2в і довідок №КБ-3.
Відповідно до п. 5.3 Договору Підрядник зобов'язується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 використати одержаний аванс на виконання робіт протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми повертаються замовнику.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено авансування для закупки матеріалів на суму 7 391 659,78 грн., про що свідчать банківські виписки.
Відповідно до п. 5.2 Договору подальші розрахунки здійснюються згідно оформлених актів за формою № КБ-2в і довідок № КБ-3.
В матеріалах справи відсутні будь-які підписані між сторонами акти за формою КБ-2в та КБ-3 на підтвердження факту виконання позивачем подальших робіт за договором.
Твердження позивача про те, що акти за формою КБ-2в та КБ-3 вилучені відповідно до ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.04.2014 №752/5301/14-к не доводить та не підтверджує факт виконання робіт позивачем робіт за договором.
Відповідно до п. 2.4 Договору джерело фінансування робіт по завершенню проектування та будівництво гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця по вул. Академіка Заболотного, 148 - державні кошти.
Згідно з п. 3.1 Договору визначені строки виконання робіт по проектуванню та будівництву гуртожитку НМУ ім. 0.0. Богомольця в місті Києві: початок робіт серпень 2013 року, за умови отримання від Замовника усіх необхідних документів для початку робіт; закінчення робіт - 31 грудня 2014 року, за умови своєчасного фінансування будівництва об'єкту.
Згідно з п. 3.3. Договору сторони визначили, що у випадку затримки Замовником фінансування робіт за цим договором, строк закінчення робіт переноситься на період затримки фінансування.
Таким чином, сторони погодили, що в разі затримки фінансування робіт, незалежно від причин, строк закінчення робіт автоматично переноситься на період затримки фінансування. Договором не обмежено ні перелік причин такої затримки, ні граничний строк затримки.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Укладаючи спірний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем порушуються умови Договору щодо забезпечення подальшого фінансування окрім здійсненого авансу є необґрунтованим.
Крім того, доводи позивача про те, що оскільки Договором не передбачено обов'язок Відповідача забезпечувати будівництво матеріалами.
Згідно з п. 4.2.1. Договору Замовник повинен передати будівельний майданчик, дозвільну та проектну документацію і цей обов'язок він виконав у 2013 році, про що свідчить акт передачі будівельного майданчика від 19.08.2013.
Згідно з п. 4.1.3. Договору саме позивач, як генпідрядник, зобов'язаний здійснювати закупівлю матеріалів і обладнання, замовлення, постачання, приймання, розвантажування, складування та подачу на будівельний майданчик будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виконувати контроль за їх якістю та комплектністю постачання.
Відповідно ч. 1 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем порушуються умови Договору щодо забезпечення будівництва матеріалами є безпідставними та такими, що не відповідають умовам договору.
Посилання позивача на додаткову угоду №1 до договору №169 від 13.08.2013, якою змінено умови п. 2.2., та визначено, що саме Замовник забезпечує постачання матеріалів, відповідно до заявки Генпідрядника. Генпідрядник несе відповідальність за неналежне використання, втрату, знищення або пошкодження (псування) з його вини переданих йому Замовником матеріалів та устаткування, судом визнаються безпідставними, в силу наступного.
Як вбачається з копії додаткової угоди №1 на виконання робіт по завершенню проектування та будівництва гуртожитку №8 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, сторони договору домовились про доповнення до договору №169 від 13.08.2013 відповідними пунктами, керуючись п. 9.2 Договору.
Відповідно до п. 9.2 Договору всі зміни і доповнення до цього Договору оформляються у письмовому вигляді, підписуються уповноваженими представниками обох сторін і є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміни або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте вказана додаткова угода не містить дати її укладення, у зв'язку не можливо встановити з якого моменту (з якої дати) сторони дійшли згоди внести відповідні зміни до умов договору №169 від 13.08.2013.
Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, також не доведено завдання позивачу шкоди та її розмір.
Посилання позивача на те, що останній здійснював заходи щодо охорони та забезпечення будівельного майданчику електроенергією, внаслідок чого поніс збитки в загальному розмірі 360 702,78 грн., є безпідставними, оскільки в силу умов п. 4.1.9 Договором саме на позивача покладено обов'язок до ведення об'єкту в експлуатацію нести відповідність за забезпечення порядку на будівельному майданчику, освітлення, огорожу, техніку безпеки, охорону майна і виконання робіт.
Також судом не береться до уваги посилання позивача на суттєве зростання цін, оскілки зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позивача, а тому не можу бути підставою для розірвання договору.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "УКРТЕХСПЕЦБУД-ТД"залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2017р. у справі № 910/4590/17 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/4590/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Н.Ф. Калатай
В.О. Зеленін